АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 22-334 /2011 р.

Провадження: 22-ц/2090/1412/2012р.                                                                                      Головуючий  інст. Бегунц А.О.

Категорія:право власності.                                                                                                               Доповідач: Цвірюк В.О.

    УХВАЛА

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                                                          Головуючого –Цвірюка В.О.

                                                    Суддів –Крилової Т.Г., Маміної О.В.                                

                                                          при секретарі –Асєєвій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою: ОСОБА_2 –ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 1 грудня  2011 року по справі за позовом—ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Управління комунального майна і приватизації про визнання недійсною приватизації та усунення перешкод у користуванні квартирою, зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи: Харківська міська рада, Адміністрація Ленінського району Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту населення Харківської  міської ради про припинення користування чужим майном,-

ВСТАНОВИЛА:

          У грудні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом  до ОСОБА_2, Управління комунального майна і приватизації про визнання недійсною приватизації та усунення перешкод у користуванні квартирою, а  ОСОБА_2 із зустрічним позовом до ОСОБА_5 , треті особи: Харківська міська рада, Адміністрація Ленінського району Харківської міської ради, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту населення Харківської  міської ради про припинення користування чужим майном (а.с. 3-5, 38-39).

          Позивач зазначав, що у травні 2005 року ОСОБА_2 без його згоди і відома приватизувала їх квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 26).

          Просив визнати приватизацію та Свідоцтво про право власності на житло НОМЕР_1, а саме на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 30 травня 2005 року-недійсними та усунути перешкоди у користуванні квартирою.

          У зустрічному позові ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що ОСОБА_5 не був членом її сім’ї та не мав реєстрації в спірній квартирі.

          Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 1 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено.

          Визнано приватизацію квартири АДРЕСА_1 недійсною.

          Визнано Свідоцтво про право власності на житло № 4-05-247873-Ш-І, а саме на квартиру АДРЕСА_1, видане Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради від 30 травня 2005 року - недійсним.

          Усунуто перешкоди щодо користування ОСОБА_5 квартирою АДРЕСА_1.

          В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 –відмовлено (а.с. 169).

          У апеляційній скарзі ОСОБА_3 представник ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 і задовольнити зустрічні вимоги ОСОБА_2 про припинення користування чужим майном.

          Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вважає помилковим висновок суду в тім, що в період з листопада 2004 року по травень 2005 року ОСОБА_5 мав право користування спірною квартирою.

          Останній тривалий час, без поважних причин в квартирі не проживав. Письмових підтверджень створення ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою не надав, до суду звернувся через п’ять років, після вирішення своїх житлових прав у судовому порядку (а.с. 171-180).

          Заслухавши суддю—доповідача який доповів колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволення не підлягає з таких підстав.

          Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє  законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

          Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право ОСОБА_5 на користування спірною квартирою було поновлено в судовому порядку з 22 грудня 2004 року, з моменту розгляду цивільної справи за позовом: ОСОБА_2 до ОСОБА_5  про втрату права користування жилим приміщенням і зняття з реєстрації.                                                                    

          З  такими висновками суду колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

          Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

          Згідно статей 18-23 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків) у    власність громадян»затвердженим Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 №56 (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Держжитлокомунгоспу №72 від 5.08.94): згода тимчасово  відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово.

          Оформлена заява на приватизацію квартири з доданими до неї довідкою про склад сім’ї та займані приміщення, подаються до органу приватизації місцевої державної адміністрації де вони реєструються.

          Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2004 року ОСОБА_5 було визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

          В подальшому зазначене рішення суду було скасовано і рішенням того ж суду від 29 жовтня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_5 втративши право користування спірною жилою площею –відмовлено.

          Таким чином, на момент проведення приватизації ОСОБА_5 мав право користування квартирою, тому його згода на такі дії була обов’язковою.

          ОСОБА_5 постійно відстоював свої житлові права в судових інстанціях, тому немає підстав вважати, що він байдужно відносився до спірного житла.

          Судовими рішеннями було підтверджено і факт заміни ОСОБА_2 замка на вхідних  дверях  квартири.

          Суд першої інстанції встановив, що всі надані позивачем докази узгоджуються між собою і в сукупності дають суду можливість встановити дійсні відносини сторін і правильно вирішити спір.

          Статтею 213 ЦПК України передбачено, що: Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

          Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.          

          Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Відповідно до ч.1. ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Судова колегія вважає,  що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального  та процесуального закону.

          Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, в зв’язку з чим судова колегія не вбачає правових підстав для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги.

          Підстав для задоволення скарги немає.

          На підставі викладеного і керуючись 303,304, п.1 ч.1 ст. 307,ст.ст. 308,313,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

          Апеляційну скаргу: ОСОБА_2 ОСОБА_6 - відхилити.

          Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 1 грудня  2011 року  залишити без змін.                   

          Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути  оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

          Головуючий :  

          Судді: