КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2012 № 16/5026/2227/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кошіля В.В.
суддів: Моторного О.А.
Шапрана В.В.
при секретарі Браславській А.В.,
за участю представників:
від позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
від відповідача Верещак П.М.,
від третьої особи ОСОБА_5,
розглянувши матеріали апеляційних скарг ОСОБА_6 на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2011 (суддя Спаських А.М.)
за позовом ОСОБА_6
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ОСОБА_7
про визнання недійсним рішення загальних зборів
Встановив:
ОСОБА_6 (далі позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про визнання недійсними всіх рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» (далі відповідач) від 15.09.2011.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.12.2011 у справі № 16/5026/2227/2011 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, з підстав зазначених в апеляційній скарзі.
Представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників, встановив наступне.
Позивач звертаючись із позовом просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів відповідача від 15.09.2011, з наступних підстав:
позивача не було завчасно повідомлено про збори 15.09.2011 та не надано достатньо часу ознайомитися із питаннями та документами, які виносяться на розгляд зборів;
на зборах були присутні сторонні особи, які не є учасниками товариства (ОСОБА_5 та ОСОБА_8), а головою зборів було обрано ОСОБА_5, який не є учасником товариства та не працює на товаристві;
збори не підтримали жодної пропозиції позивача щодо порядку проведення зборів та про запрошення на збори головного бухгалтера товариства;
в протоколі переплутано місцями стадійність процедури зборів, а саме спочатку вказано, що збори вирішили, а потім як учасники проголосували за це;
зборами обрано голову товариства, хоча така особа не передбачена статутом товариства в редакції 2009 року;
вирішено питання про звільнення з посади директора відповідача ОСОБА_6 без надання йому можливості захиститися від звинувачень у завданні збитків товариству;
при вирішенні питання про внесення змін до статуту слід було не одразу приймати нову редакцію, а проводити кількаразові читання статуту, приймати його за основу, допрацьовувати та вносити до нього зміни на кількох зборах;
головою контрольної комісії обрано родичку другого засновника товариства, а сама комісія як колегіальний орган, не створена.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником відповідача із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 15%, про що свідчить статут відповідача у редакції 2009 року та не заперечується сторонами.
15.09.2011 учасниками відповідача було проведено загальні збори учасників відповідача, оформлені протоколом № 1 (а. с. 18, том 1).
З протоколу спірних зборів вбачається, що по всіх питаннях, які виносилися на розгляд загальних зборів, позивачу була надана можливість висловитися, однак жодного разу збори не прийняли рішення у відповідності до волевиявлення позивача.
Спірний протокол свідчить, що позивач на збори прибув та прийняв у них участь, а тому доводи про те, що позивачу не було надано достатньо часу для ознайомлення із питаннями, які виносилися на збори, господарський суд першої інстанції вірно до уваги не прийняв, оскільки явка на збори підтверджує готовність позивача взяти в них участь.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що при проведенні зборів учасників мало місце корегування кількості питань порядку денного.
Загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах (ст. 61 Закону України «Про господарські товариства»).
Отже, оскільки ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» встановлені обмеження лише щодо зміни питань порядку денного у бік їх заміни, збільшення кількості, то рішення загальних зборів про виключення із порядку денного кількох питань через неможливість їх розгляду не є незаконним, про що вірно вказано господарським судом першої інстанції. Прямої заборони зняття зборами із розгляду деяких питань порядку денного з будь-яких підстав, в т.ч. і з підстав неготовності зборів до їх розгляду чинне законодавство не містить.
Крім того, із протоколу зборів вбачається, що зняття із розгляду питань про затвердження звітів та балансів з фінансово-господарської діяльності за 2007-2010 роки, про виплату частки прибутку учасникам товариства, про штатний розпис керівного складу товариства та про проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства в протоколі зборів обумовлене нестворенням ревізійної комісії товариства, яка робить висновки по звітах, а питання про штатний розпис керівного складу товариства та проведення аудиторської перевірки не є виключною компетенцією зборів, ці питання можуть бути вирішені і виконавчим органом, а формальне визнання недійсним рішення зборів про виключення питань із порядку денного, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, не тягне за собою ніяких наслідків для позивача - ці питання не стають автоматично розглянутими зборами.
До того ж, прийняття зборами рішення про зняття деяких питань порядку денного із обговорення відноситься лише до організаційних питань ведення загальних зборів, а не до функції прийняття зборами обов’язкових для учасників рішень.
З протоколу № 1 загальних зборів від 15.09.2011 вбачається, що головою та секретарем зборів було обрано запрошених на збори осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_8, а не учасників відповідача - позивача та третю особу.
Господарським судом першої інстанції вірно вказано, що норми Закону України «Про господарські товариства» не містять прямої заборони на обрання голови та секретаря загальних зборів не із складу учасників товариства, і лише ст. 62 містить застереження щодо того, що генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.
Матеріалами справи доведено, що на момент проведення спірних зборів директором відповідача був позивач.
У відповідності до п. 9.2. статуту відповідача загальні збори учасників обирають голову зборів учасників товариства, який організує ведення протоколу.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірною думку господарського суду першої інстанції про те, що повноваження голови та секретаря зборів повністю припиняються після проведення загальних зборів.
За даними протоколу зборів від 15.09.2011, голова та секретар зборів, не приймали участі у голосуванні, а фактично збори вели голова зборів ОСОБА_5 і ОСОБА_7 (учасник товариства).
За таких обставин, на підставі викладеного, обрання головою та секретарем загальних зборів осіб, які не є учасниками товариства, не є порушенням чинного законодавства та прав учасників товариства, оскільки норми чинного законодавства прямої заборони про це не містять.
Крім того, господарським судом першої інстанції вірно вказано, що позивачем не вказано, які порушення (чи негативний вплив на результати прийняття рішень) були допущені ОСОБА_5 та ОСОБА_8 при виконанні ними функцій голови та секретаря зборів.
Позивач не надав доказів того, що обрання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 головою та секретарем зборів, які не є учасниками відповідача, знаходиться у прямому причинному зв’язку із прийняттям зборами незаконних рішень та вплив їх на результати голосування за даними протоколу від 15.09.2011.
Таким чином, висновок господарського суду першої інстанції про те, що обрання головою і секретарем зборів ОСОБА_5 та ОСОБА_8, з якими позивач не згоден, саме по собі не порушує прав позивача на управління підприємством (як складова частина корпоративних прав).
Оскаржуваний протокол зборів учасників відповідача в цілому складено за правилами для документів даного виду. Саме по собі порушення стадійності викладення вчинених дій на зборах не свідчить про незаконність прийняття таких рішень, а лише про недоліки оформлення протоколу, а тому твердження позивача в обґрунтування позовних вимог як вади оформлення протоколу зборів не приймаються до уваги.
Щодо тверджень позивача про те, що зборами обрано голову товариства, хоча така особа не передбачена статутом товариства в редакції 2009 року, апеляційний господарський суд зазначає, що статут в редакції 2009 року, який був чинним на момент проведення загальних зборів 15.09.2011, дійсно не містить в собі положення про голову товариства та його статус.
При цьому, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції в Законі України «Про господарські товариства» вказівка на особу голови товариства міститься лише в двох статтях - ст. 58 передбачає, що загальні збори учасників товариства обирають голову товариства, а ст. 61 вказує, що позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. З кого обирається голова товариства (обмеження в цьому питанні), кому він підзвітний, які його повноваження та строк виконання своїх обов’язків, в Законі України «Про господарські товариства» та у статуті відповідача не вказано.
Доказів про те, що обраний голова товариства наділяється правами управління товариством та прийняття обов’язкових для всіх учасників товариства рішень, позивач, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, не надав.
Згідно із ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.
Оскаржуваними загальними зборами відповідача було прийнято статут у новій редакції, яким передбачено особу голови товариства (розділ 14) (а. с. 93, том 1).
У вказаному розділі вказано, що голова товариства не є посадовою особою товариства і виконує функцію голови зборів. Веде протокол зборів. Підписує з керівниками виконавчого органу контракти. За рішенням учасників здійснює інші організаційні повноваження.
З наведеного вбачається, що голова товариства не здійснює управління товариством, а тому не ущемлюватиме прав позивача, у зв’язку з чим порушення прав позивача в питанні обрання зборами учасників голови товариства не вбачається, про що вірно зазначено і господарським судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо, або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
Згідно із ч. 3 ст. 99 ЦК України члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов’язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов’язків.
На оскаржуваних зборах позивача було звільнено з посади директора за перевищення службових повноважень, утримання печатки та документації товариства, дезорганізації роботи товариства.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що йому не було надано можливості захиститися від висунутих обвинувачень, збори слова йому не надали та відхилили клопотання запросити на збори головного бухгалтера ОСОБА_9, яка також могла б висловитися на захист позивача і надати необхідні докази.
Статутом відповідача не передбачено підстав для звільнення директора зі своєї посади.
За таких обставин, господарським судом першої інстанції вірно вказано, що враховуючи положення ч. 3 ст. 99 ЦК України звільнення директора відповідача за рішенням загальних зборів може відбуватися і взагалі безмотивно, а корпоративні права позивача при цьому не можуть вважатися порушеними, бо звільнення позивача із посади директора відповідача не тягне за собою втрату ним свого статусу учасника товариства.
Крім того, рішення про звільнення з посади директора було прийнято за рахунок переваги голосів учасника ОСОБА_7 (85%) над голосами ОСОБА_6 (15%).
Тобто, висновок господарського суду першої інстанції про те, що в даному питанні порушення чинного законодавства та корпоративних прав позивача не вбачається є вірним.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів від 15.09.2011 в частині вирішення питання про внесення змін до статуту товариства (прийняття статуту в новій редакції), то господарський суд першої інстанції правомірно вказав, що, оскільки предметом позову в даному випадку є визнання незаконним рішення загальних зборів, то суд не вправі брати до уваги доводи сторони позивача про те, в чому він вбачає незаконність положень статуту відповідача у новій редакції, тому як це призвело б до незаконного вирішення судом питання про законність чи незаконність положень статуту з виходом за межі предмету спору, оскільки вимога про це у даному позові не заявлена. Для визнання статуту недійсним повинен заявлятися самостійний позов.
Стосовно процедури прийняття загальними зборами учасників 15.09.2011 рішення щодо затвердження статуту відповідача у новій редакції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9.5. статуту відповідача, в редакції 2009 року (а. с. 28, том 1), до виключної компетенції загальних зборів учасників належить зміна і доповнення статуту товариства.
Як свідчить оскаржуване рішення на загальних зборах учасників було прийнято рішення при забезпеченні кворуму на прийняття даного рішення про внесення змін до статуту товариства.
Як свідчить статут відповідача, в редакції 2011 року, та не заперечується сторонами статут відповідача у новій редакції вже зареєстровано у встановленому порядку (а. с. 93, том 1).
Оскаржуваний протокол свідчить, що у зв’язку із прийняттям статуту відповідача у новій редакції зборами учасників 15.09.2011 було також прийнято і рішення про «обрання керівних органів товариства» за нормами цього статуту, а саме зборами було призначено генерального директора товариства та обрано голову контрольної комісії.
Згідно із п. 13.1.3 та 16.2. статуту відповідача, в редакції 2011 року, до виключної компетенції зборів учасників товариства належить призначення та звільнення Генерального директора; голова контрольної комісії обирається загальними зборами учасників товариства.
Відповідно до п. 13.6. статуту відповідача, в редакції 2011 року, збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (або їх представники), що мають у сукупності більш як 60% голосів.
Розподіл часток (85% ОСОБА_7 та 15% ОСОБА_6) у статуті відповідача, в редакції 2011 року, також збережено, про що свідчить п. 9.1. статуту.
При цьому, господарським судом першої інстанції, вірно вказано, що оцінка правомірності існування контрольної комісії та генерального директора відповідача виходить за межі предмету спору, а тому судом не здійснюється, оскільки потягне за собою оцінку статуту відповідача у новій редакції на предмет відповідності його вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв’язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв’язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Згідно із п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Будь-яких інших порушень, які були б підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю у зв’язку з прямою вказівкою закону апеляційним господарським судом не встановлено.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення про відмову в позові у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2011 у справі № 16/5026/2227/2011 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 27.12.2011 у справі № 16/5026/2227/2011 - без змін.
2. Матеріали справи № 16/5026/2227/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Кошіль В.В.
Судді Моторний О.А.
Шапран В.В.