ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2012 року справа № 5020-113/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,
за участю представників:
позивача –ОСОБА_1 (довіреність від 01.10.2010 № 1457);
відповідача –не з’явився;
третьої особи –не з’явився;
третьої особи –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, 99053)
до Гагарінської районної ради м. Севастополя
(пр.Октябрьської Революції,8, м.Севастополь, 99038)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Севастопольську міська рада
(вул. Леніна,3, вул.Севастополь, 99011)
Гагарінська районна державна адміністрація м. Севастополя
(пр. Жовтневої Революції, 8, м.Севастополь, 99038)
про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
02.02.2012 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі –позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі –суд) з позовом до Гагарінської районної ради м. Севастополя (далі –відповідач) про зобов’язання вчинити певні дії, а саме, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить вважати продовженим додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 26.02.2009 у той же самій редакції п. 2.2 «Договір укладений строком на 2 роки з моменту реєстрації даної додаткової угоди або до початку реконструювання на АДРЕСА_2 з переважним правом продовження договору оренди».
Ухвалою суду від 03.02.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) зобов’язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Севастопольську міську раду (далі – СМР) та Гагарінську району державну адміністрацію міста Севастополя (далі –Гагарінська РДА м. Севастополя). Черговий розгляд справи призначений на 02.04.2012
Під час судового засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з урахуванням уточнень (т.2, а.с. 40), та надав пояснення аналогічні, викладеним у позові та письмових поясненнях (т.2, а.с. 111-112).
У судові засідання відповідач та треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.
Проте, 27.02.2012 від третьої особи (Гагарінської РДА м. Севастополя) надійшло клопотання про можливість розгляду справи без участі його представника у зв’язку з великою завантаженістю у роботі та відсутності можливості направити представника до суду (т.2, а.с.34), яке судом було задоволено.
Щодо неявки інших осіб суд зазначає наступне.
Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає відповідача та третіх осіб належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ст. 59 ГПК України відповідач надав суду письмові пояснення по суті спору (т.2, а.с.68-70, 102-104), в яких, зокрема, заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на рішення сесії СМР «Про реконструювання АДРЕСА_2»від 27.08.2010 №1180, рішення сесії СМР «Про програму економічного та соціального розвитку міста Севастополя на 2010 рік»від 08.06.2010 №10405 та зазначає, що рішенням Гагарінської районної ради м. Севастополя «Про продовження договору оренди земельної ділянки на АДРЕСА_2 для розміщення малої архітектурної форми ПП Кіслякову»від 20.02.2009 №7771 строк дії договору оренди земельної ділянки був продовженим строком на 2 роки або до початку реконструювання АДРЕСА_2. Оскільки рішенням Гагарінської районної ради м. Севастополя від 27.08.2010 №1180 визначено дату початку реконструювання АДРЕСА_2 - 01.09.2010, то, на думку відповідача, строк дії договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього закінчився. У зв’язку з чим просить у задоволені позову відмовити.
Третя особа (Гагарінська РДА м. Севастополя) також надала письмові пояснення від 24.02.2012, в яких заперечила проти задоволення вимог позивача та зазначила, що Гагарінська РДА м. Севастополя спільно з Гагарінською районною радою м. Севастополя за участю інших державних структур були проведені заходи щодо реконструювання АДРЕСА_2 на виконання рішення сесії СМР «Про організацію проведення реконструювання АДРЕСА_2 у місті Севастополі»від 08.06.2010 №1045 та рішення сесії СМР «Про реконструювання АДРЕСА_2»від 27.08.2010 №1180. Зазначені рішення сесії СМР є діючими та у встановленому законом порядку оскаржені не були та не скасовані. До того ж, рішень про поновлення або продовження дії договору оренди земельної ділянки відносно відповідача з боку СМР чи Гагарінської районної ради м. Севастополя не приймалося (т.2, а.с.35-38).
Третя особа (СМР) письмових пояснень по суті спору не надала.
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені наступні обставини.
19.09.2000 між СМР та ФОП ОСОБА_2 особі представника ОСОБА_1 на підставі рішення сесії СМР «Про надання в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_2 для будівництва торгівельного павільйону підприємцю ОСОБА_2»від 19.04.2000 №455 (т.1, а.с. 22) укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0015 га (далі –Договір), розташованої у АДРЕСА_2, для будівництва та обслуговування торгівельного павільйону на певний строк (п. 1.1 Договору).
Договір укладений строком до 01.01.2005. У разі закінчення строку дії договору орендар має право на переукладання договору на новий строк. У цьому випадку орендар, не пізніше ніж за 2 місяця до закінчення строку дії договору, повинен повідомити про це орендодавця та вирішити у встановленому законом порядку питання про продовження оренди земельної ділянки (п.2.2 Договору).
Зміна умов Договору можлива за взаємною згодою сторін та підлягає оформленню у порядку, за яким укладений договір оренди землі (п. 5.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору дія договору припиняється у випадках: закінчення строку на який він був укладений, розірвання договору у порядку ст. 28 Закону України «Про оренду землі», придбання об’єкту оренди у власність, примусового викупу (виїмки) земельної ділянки з підстав громадської необхідності, смерті орендаря за відсутності спадкоємців.
05.04.2001 Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю затверджений Акт Державної технічної комісії щодо прийому до експлуатації закінченого будівництвом об’єкта –тимчасового збірно-розбірного торгівельного павільйону продтоварів на АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 24-26).
Додатковою угодою від 03.02.2006 сторони Договору погодили продовжити строк дії Договору та викласти п.2.2 Договору у наступній редакції: «Договір укладений строком на 3 роки з моменту державної реєстрації додаткової угоди або до початку реконструювання АДРЕСА_2». Решта пунктів Договору залишена без змін (т.1, а.с. 28).
Додатковою угодою від 26.02.2009 сторони внесли змін до Договору, зокрема, погодили викласти п.2.2 Договору у наступній редакції: «Договір укладений строком на два роки з моменту реєстрації додаткової угоди або до початку реконструювання АДРЕСА_2»(т.1, а.с. 31). Додаткова угода зареєстрована у філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України»05.05.2009 (т.1, а.с. 31, зворотний бік).
27.08.2010 на сесії Гагарінської районної ради м. Севастополя прийнято рішення «Про реконструювання АДРЕСА_2»№ 1180 (т.1, а.с. 37), в якому, зокрема, визначена дата початку реконструювання –01.09.2010 та доручено голові районної ради розірвати договори на оренду земельних ділянок для розміщення торгових об’єктів на АДРЕСА_2, укладених за рішеннями СМР на строк до початку реконструювання.
На підставі зазначеного рішення 26.11.2010 орендарю (позивачеві) було надіслано повідомлення про анулювання договору оренди земельної ділянки та запропоновано у строк до 01.12.2010 здати у відділ регулювання земельних правовідносин Гагарінської районної ради м. Севастополя екземпляр договору оренди для його подальшого анулювання, а у строк до 15.12.2010 –звільнити земельну ділянку від об’єкта малої архітектурної форми (т.1, а.с. 34-35). У відповідь позивач висловив свої заперечення проти анулювання договору оренди земельної ділянки (т.1, а.с. 36).
01.03.2011 позивач звернувся до Гагарінської районної ради м. Севастополя із проханням продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки на 2 роки або до початку реконструювання АДРЕСА_2, у зв’язку з чим внести змін у додаткову угоду від 26.02.2009 (т.1, а.с. 47).
Листом від 29.03.2011 № К-85/107 Гагарінська районна рада м. Севастополя повідомила орендаря (позивача), що договори оренди земельних ділянок та додаткові угоди, які укладені Гагарінською районною радою м. Севастополя із суб’єктами підприємницької діяльності, у тому числі, із підприємцем ОСОБА_2, анульовані у встановленому законом порядку та відповідні зміни внесені в автоматизовану інформаційно-довідникову систему державного земельного кадастру (т.1, а.с. 48).
На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить вважати додаткову угоду від 26.02.2009 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки продовженою на тих ж саме умовах та у той ж саме редакції п. 2.2 Договору.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).
Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Аналогічна норма закріплена у ст. 1 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 № 161-XIV (далі –Закон).
Відповідно до ст. 2 Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі –ЗК України), Цивільним кодексом України (далі –ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із ст. 13 Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.
За приписами ст. 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1 ст. 33 Закону).
Частиною 6 ст. 33 Закону передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Наведене викладене також у п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011 № 6.
Із матеріалів справи, а саме зі змісту додаткової угоди від 26.02.2009 вбачається, що сторони погодили продовження дії договору строком на два роки з моменту реєстрації додаткової угоди або до початку реконструювання АДРЕСА_2».
Додаткова угода підписана обома сторонами без зауважень та недійсною у встановленому законом порядку не визнавались.
На виконання рішення сесії Гагарінської районної ради у м. Севастополі від 27.08.2010 № 1180 26.11.2010 на адресу відповідача було надіслано повідомлення про анулювання договору земельної ділянки, у зв’язку з тим, що дія договору оренди земельної ділянки припинилася за закінченням строку, на який він був укладений: «до початку реконструювання АДРЕСА_2», тобто 01.09.2010.
Зазначене повідомлення було отримано позивачем, про що, зокрема, свідчить письмове заперечення підприємця ОСОБА_2 (т.1, а.с. 36), та сторонами не спростовується.
Зі змісту наведеного вбачається, що орендодавець заперечує проти продовження строку дії додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та він не може бути продовженим на тих ж саме умовах.
Відтак, якщо мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Волевиявлення орендодавця щодо припинення договірних відносин і повернення земельної ділянки підтверджується його повідомленням від 26.11.2010.
Посилання відповідача на сплату орендних платежів і після закінчення строку оренди земельної ділянки (за січень, лютий 2012 року, т.1, а.с. 21) як на підставу вважати додаткову угоду від 26.02.2009 фактично продовженою, судом не приймається, оскільки відповідно до положень норм ст. 764 ЦК України та ч. 6 ст. 33 Закону необхідною передумовою для автоматичного продовження для орендаря договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, є відсутність заперечень орендодавця про припинення договору оренди.
Наявні у матеріалах справи документи, а саме: лист Гагарінського районного відділу УМВС України в м. Севастополі від 15.03.2011 (т.1, а.с. 63) та довідка Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя від 14.03.2011 № 578 (т.1, а.с. 71) судом не приймаються до уваги, оскільки не є належними доказами у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, вимоги позивача про визнання додаткової угоди продовженим на тих ж самих умовах не ґрунтуються ані на приписах чинного законодавства, ані на умовах Договору.
Водночас, суд звертає увагу на те, що суть заявленої позовної вимоги зводиться до визнання договору оренди продовженим в судовому порядку. Втім, серед способів захисту прав чи інтересів, визначених у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, не передбачено такого способу, як визнання додаткової угоди продовженою, отже, позивач, посилаючись на положення нормативних актів, які на його думку, наділяють його правом на продовження користування земельною ділянкою за договором оренди, реалізував свій намір захистити це право у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що якщо позивач вважає дії відповідача протиправними, він має право звернутися із відповідною скаргою до адміністративного суду.
Витрати на судовий збір підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя підпис О.С. Янюк
Повне рішення в порядку ст.ст. 84-85 ГПК України
оформлено і підписано 09.04.2012.