ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2012 року справа № 5020-1940/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,
за участю представників:
представника позивача –ОСОБА_1. (довіреність від 11.01.2012 №04);
представника відповідача-1 –не з’явився;
представника відповідача-2 –ОСОБА_2. (довіреність від 06.01.2012 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Нефтіда”
(99029, м. Севастополь, вул. М. Бірюзова, 1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рембудтрест”
(99007, м. Севастоопль, вул. М.Музики, 29-В)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд комунального майна Севастопольської міської ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
про визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
12.12.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда»(далі –позивач, ТОВ «Нефтіда») звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі –суд) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремстройтрест»(далі –відповідач-1, ТОВ «Ремстройтрест») про визнання за позивачем права власності на будинок, що знаходиться за адресою: м.Севастополь, проспект Генерала Острякова, 25, літера «А», загальною площею 4 093,5кв.м., яке складається із основної частини: 1-й поверх загальною площею 820,2кв.м., 2-й - 5-й поверх загальною площею 3 250,4кв.м., ганок –13,4кв.м., ганок –3,3кв.м. Позовні вимоги обґрунтовує ст.344 Цивільного кодексу України та зазначає, що позивач з моменту передачі на баланс зазначеного нерухомого майна постійно відкрито, безперешкодно володіє, користується та розпоряджається ним. У зв’язку із зазначеним просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 13.12.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст.65 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) зобов’язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.
Ухвалою суду від 13.12.2012 продовжено строк вирішення спору на 15 днів та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Фонд комунального майна Севастопольської міської ради.
Ухвалою суду від 28.02.2012 до участі у справі залученого іншого відповідача Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (далі –відповідач-2, ФКМ СМР) та розгляд справи розпочато спочатку.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 26.03.2012.
Під час судового засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення аналогічним, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях (т.2 а.с.108-109, 132-133). Додатково зазначив, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 19.03.2008 у справі №5020-11/041 та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2008 встановлено, що об’єктом оренди є цілісний майновий комплекс, який складається виключно з двох об’єктів –за адресою М.Бірюзова,1 та М.Музики,43. Таким чином, факт того, що об’єкт договору оренди від 08.12.1994 №988 не входило приміщення за адресою пр.Генерала Острякова,25, підтверджується рішеннями судів, у зв’язку з чим, у відповідності до ст.35 ГПК України, зазначений факт не підлягає подальшому доказуванню. Крім того, за відповідачем-2 право власності на спірний об’єкт не зареєстровано, доказів того, що будівля будувалась за рахунок державних коштів останнім також надано не було. У зв’язку з чим просить позов задовольнити.
У судове засідання представник відповідача-1 не з’явився, проте надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, яке судом було задоволено. Крім того, відповідачем-1 було надіслано до суду відзив (т.1 а.с.75) у якому, зокрема, зазначає, що за період з 1995 року по даний час ТОВ «Ремстройтрест»не здійснювало будь-яких витрат з поточного утримання та обслуговування будинку. Позовів про витребування нерухомого майна ТОВ «Ремстройтрест»до позивача не заявляло. Ураховуючи викладене, та беручи до уваги, що тривалий період часу позивач самостійно здійснює функції по утриманню та обслуговуванню зазначеного будинку, зазнаючи витрат з його утримання, поточному та капітальному ремонту, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях (т.2 а.с.60-61). Зокрема, зазначає, що за договором оренди №998 цілісного майнового комплексу будинок гуртожитку по проспекту Генерала Острякова, 25 у складі інших основних фондів було передано в оренду організації орендаторів «Нефтіда», правонаступником якого є позивач. Таким чином, виходячи із змісту ст.344 Цивільного кодексу України вважає, що у позові слід відмовити.
На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, судом встановлені наступні обставини.
Орендне підприємство «Нефтіда»(далі-ОП «Нефтіда») створено на добровільних початках за рішенням загальних зборів організації орендаторів трудового колективу житлово-комунальної контори ОП РБТ (п.1.1 Статуту ОП «Нефтіда»(т.1 а.с.29-37). Державна реєстрація ОП «Нефтіда»поведена 18.01.1995, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №686767 (т.1 а.с.26).
Із змісту п.1.7 зазначеного Статуту вбачається, що підприємство є правонаступником майнових та інших прав та обов’язків підприємства, яке реорганізується –житлово-комунальної контори ОП РБТ.
В свою чергу ТОВ «Нефтіда»створено шляхом перетворення ОП «Нефтіда», код ЄДРПОУ 22287692 із збереженням коду і є правонаступником ОП «Нефтіда», до нього переходять усе майно, усі права та обов’язки ОП «Нефтіда»(п.1.1 Статуту ТОВ «Нефтіда», державна реєстрація якого проведена 01.04.2009 (далі-Статут (т.1 а.с.13-25).
Пунктом 4.7 Статуту зазначено, що ТОВ «Нефтіда»є правонаступником з користування та користувачем майна, яке було надано ОП «Нефтіда»згідно з договором оренди цілісного майнового комплексу №998 від 08.12.1994 (далі-Договір), та було передано товариству від ОП «Нефтіда»у порядку перетворення згідно з передавальним актом.
Так, відповідно до п.1.1 Договору орендодавець (Управління загальнодержавного та комунального майна) передає, а орендатор (ОП «Нефтіда») приймає у строкове платне користування об’єкт оренди відповідно до додатку 1. Оцінка основних фондів (об’єкта оренди) здійснюється по відновній вартості з урахуванням фактичного зносу на 01.06.1994 у сумі 1 822 000,00крб. Балансова (відновна) вартість основних фондів складає 13 065 000,00крб. Основні та оборотні засоби, що передаються орендатору є комунальною власністю (т.2 а.с.73-79).
Факт щодо наявності повноважень у орендодавця (Управління загальнодержавної та комунальної власності) на передачу спірного майна в оренду за Договором та сам факт передачі встановлено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2010 у справі №5020-2/236-12/163-9/424-2/288, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2010, який на підставі ч.2 ст. 35 ГПК України повторному доказуванню не підлягає (т.2 а.с.68-69).
Відповідно до інвентаризаційного опису орендованих основних фондів ОП «Нефтіда»станом на 01.06.1994, балансова вартість яких становить 13 064 930,00крб, гуртожиток, що знаходиться за адресою пр.Генерала Острякова, 25 входить до основних фондів, що орендується ОП «Нефтіда» (т.2 а.с.84). Крім того, зазначене підтверджується протоколами погодження розміру орендної плати до Договору оренди від 08.12.1994 №998 від 19.07.1996 (т.2 а.с.86-91) та відомостями індексації балансової вартості основних фондів та їх зносу по ОП «Нефтіда»: станом на 01.01.1995 (т.2 а.с.96-97), станом на 01.03.1995 (т.2 а.с.98), станом на 01.04.1996 (т.2 а.с.94-95); протоколом погодження розміру орендної плати від 05.05.1999 (т.2 а.с.99-101) та відомістю індексації балансової вартості основних фондів та їх зносу станом на 01.01.1999 (т.2 а.с.102-103). Доказів, протилежного позивачем суду не надано.
Строк дії Договору закінчився 29.12.2007 (т.2 а.с.107).
Вимоги до позивача щодо повернення спірного майна ФКМ СМР заявлено не було. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.
Згідно з інформації, наданої КП «БТІ і ДРОНМ»від 24.02.2012 №2207 (т.2 а.с.55) право власності на будівлю гуртожитку по пр.Генерала Острякова, 25 не зареєстровано. Будівля літ «А»п’ятиповерхове, загальна площа будівлі –3 381,4кв.м., житлова –1 756,6кв.м., підсобна –1 378,6кв.м., у тому числі загальна площа 1 поверху –686,5кв.м (змінена з 596,4кв.м. до 686,5кв.м під час поточної інвентаризації 2003 року).
Із змісту довідки ТОВ «Ремстройтрест»від 10.02.2012 №09 вбачається, що будівля гуртожитку, яка розташована за адресою пр.Генерала Острякова,25, була передана на баланс та обслуговування ОП «Нефтіда», на підставі інвентарної картки №3 звіту основних засобів (для будинків або споруд) з відміткою про оприбуткуванні об’єкта у травні 1971 року авізо №146 (т.2 а.с.2).
Обслуговування позивачем спірного майна, зокрема у період з 2005 по 2012 роки, підтверджується відповідними договорами, актами, банківськими виписками, листами (т.1 39а-44, 91-92, 101-103, 106-108, 123-127, 130-136).
Вважаючи, що у позивача наявні всі умови для визнання права власності на зазначене майно у зв’язку із строком набувальної давності, останній звернувся до суду із відповідним позовом.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст.318 ЦК України, суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст.2 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 2 ЦК України такими суб'єктами є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Так, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном –протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлюється цим кодексом (ч.1 ст.344 ЦК України).
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК України);
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 ЦК України).
Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.
Наведена норма визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю.
Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.
Фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).
Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.
Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).
Перебіг строку набувальної давності починається з моменту виникнення володіння.
Із матеріалів справи вбачається, що 08.12.1994 на підставі Договору ОП «Нефтіда»(з 01.04.2009 –ТОВ «Нефтіда») передано в користування цілісний майновий комплекс, у якій, зокрема, входило приміщення гуртожитку за адресою пр.Генерала Острякова, 25.
Твердження позивача, що рішенням суду від 19.03.2008 у справі №5020-11/041 та постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2008 встановлено, що об’єктом оренди є цілісний майновий комплекс, який складається виключно з двох об’єктів –за адресою М.Бірюзова,1 та М.Музики,43, суд вважає помилковим, оскільки під час розгляду вказаного спору, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання, які саме об’єкти входили до складу цілісного майнового комплексу, а досліджувались підстави для повернення окремо визначеного майна, зокрема, будівлі гуртожитків за адресою М.Бірюзова,1 та М.Музики,43.
Слід також зазначити, що ОП «Нефтіда», укладаючи договір оренди добровільно погодився орендувати спірне приміщення саме на умовах оренди, тим самим визнавав той факт, що це майно відноситься до комунальної власності і ним орендар користується тільки на час дії договору оперативної оренди.
Як встановлено судом строк дії Договору закінчився 29.12.2007, після закінчення його ФКМ СМР не пред'явлено вимоги про його повернення.
Відповідно до ч.3 ст.344 ЦК України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Отже, на час звернення позивача до суду з даним позовом останній володіє безтутильним спірним майно протягом чотирьох років, замість п’ятнадцяти, встановлених вищевказаним приписом.
Крім того, вимоги позивача щодо визнання права власності на спірне майно загальною площею саме у розмірі 4 093,5кв.м є безпідставними, оскільки зазначена площа не підтверджується належними доказами, у той час, як за даними КП «БТІ і ДРОНМ»від 24.02.2012 №2207 (т.2 а.с.55) загальна площа будівлі становить 3 381,4кв.м.
За приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позивача момент виникнення права власності за набувальною давністю на спірне майно не настав, а тому підстав для задоволення позовних вимог судом не вбачається.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір стягненню з відповідачів не підлягає.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис О.С. Янюк
Повне рішення в порядку статті 84-85 ГПК України
оформлено і підписано 02.04.2012.