КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2012                                                                                           № 16/5026/2456/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сухового В.Г.

суддів:            Чорногуза  М.Г

          Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання:           Марвано А.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня»

на рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2011р.

у справі № 16/5026/2456/2011 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Приватне підприємство «Новпромбуд-груп»

до Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня»

про стягнення 19 613,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Новпромбуд-груп» (далі – позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» (далі – відповідач) про стягнення 17 300 грн. основної заборгованості,          709,30 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних у сумі
260, 21 грн. та 1 344,42 грн. пені.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.12.2011р. у справі
№ 16/5026/2456/2011 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» 17 300 грн. основної заборгованості,
1 344,42 грн. пені, 260,21 грн. – 3% річних, 709,30 грн. інфляційних та судові витрати.

Рішення вмотивовано тим, що вимога позивача про примусове стягнення боргу за поставлений товар є законною та обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання щодо розрахунку за поставлений товар настав. Відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконав, заборгованість не сплатив, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на підставі умов Договору та ст. 625 ЦК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2011р. по справі
№ 16/5026/2456/2011 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вказує на те, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи, оскільки не отримував ухвали про призначення справи на 29.12.2011р., а тому суд порушив ст. 129 Конституції України,
ст.ст. 22, 42, 43, 75, 77 ГПК України. Відповідач зазначає, що суд не надав належної правової оцінки строку виконання зобов’язання, оскільки відповідачем не доведено факт отримання товару відповідачем.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.02.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. розгляд справи відкладено на  20.03.2012р. у зв’язку з неявкою представників сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012р. розгляд справи відкладено на  03.04.2012р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та для витребування додаткових документів.

В судове засідання 03.04.2012р. представник відповідача не з’явився. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Про поважність причин неявки у судове засідання відповідач суд не повідомив. клопотань та заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів, на підставі положень ГПК України, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд даної справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Також, у судовому засіданні 03.04.2012р. представником позивача надані суду документи, витребувані ухвалою суду від 20.03.2012р., які залучено до матеріалів справи, та оригінали яких, оглянуто судом у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2010 р.  між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу (далі – Договір, а.с. 22-24), у відповідності  до якого  позивач Продавець (позивач) зобов'язався  передати у власність  Покупцю (відповідач) товар – пасту вапняну, а Покупець зобов'язався  прийняти та оплатити даний товар
(п.п. 1.1, 2.1 Договору).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який врегульовано главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.п. 2.2 – 2.4 Договору кількість кожної  партії товару встановлюється відповідно  до  кожної окремої  видаткової  накладної, які є невід'ємною частиною  цього договору. Сторони домовились, що на всі накладні, за якими  позивач (Продавець)  поставив відповідачу (Покупцю) товар  протягом  строку дії договору, поширюється на всі  норми цього  Договору, в тому числі  відносно  умов  поставки та оплати  продукції, яка поставляється. Загальна кількість товару: у відповідності  до сумарної  кількості, вказаної  у видатково-прибуткових  накладних.

У відповідності до п. 4.1 Договору  поставка товару  здійснюється партіями протягом строку дії договору. Після отримання замовлення (усного або письмового)  
Продавець  повідомляє Покупця про наявність або відсутність замовленого товару.

Згідно з п. 4.2 Договору  термін поставки товару - за усною  домовленістю сторін.

У пункті 9.5 Договору сторони погодили, що Договір набирає  чинності від дати  його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами  своїх зобов'язань за даним договором.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 300 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-0000026 від 22 червня 2010 року на суму 4 840,00 грн. (а.с. 25);

- № РН-0000027 від 02 липня 2010 року на суму 4 840,00 грн. (а.с. 26);

- № РН-0000028 від 12 липня 2010 року на суму 2 420,00 грн. (а.с. 27);

- № РН-0000046 від 11 жовтня 2010 року на суму 5 200,00 грн. (а.с. 28),

Зазначені накладні підписано та скріплено печатками сторін, в тому числі відповідачем.

У матеріалах справи містяться не завірені належним чином накладні, аналогічні наведеним вище (а.с.43-46), якими підтверджується, на думку позивача, поставка товару за Договором на загальну суму 17 300 грн.

Факт поставки, як вказує позивач, підтверджується відповідними довіреностями № АВС 000668 від 01.07.2010р., № АВС 000752 від 02.06.2010р., та № ПТФ 000918 від 11.10.2010р., виданих відповідачем на ім’я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на отримання від позивача товару за Договором (а.с.45-46), зазначені довіреності також не було завірено належним чином.

У зв’язку з вказаними обставинами, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою від 03.04.2012р. витребовував від позивача належним чином завірені копії зазначених вище документів та їх оригінали для огляду.

Перевіривши відповідність ксерокопій зазначених документів (накладних та довіреностей) наданим у судовому засіданні оригіналам, суд не знайшов підстав для сумнівів в належності вказаних доказів, поданих позивачем суду на підтвердження заборгованості відповідача на суму 17 300 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4.4 Договору  відпуск товару  здійснюється на підставі видаткових накладних. Датою поставки партії товару та датою прийняття партії товару вважається дата видаткової накладної на відпуск товарів  Покупцю.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки за товар, який поставляється у відповідності  до умов  цього Договору, здійснюється шляхом перерахування 100% коштів кожної партії товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3 трьох банківських днів  з моменту прийняття товару Покупцем.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов’язання оплатити товар у встановлений Договором строк (3 банківські дні) не виконав, оплату за отриманий згідно з накладними та довіреностями товар не здійснив, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 17 300 грн.

Доказів повної або часткової сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять і відповідачем ні суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про настання строку виконання зобов’язання відповідача оплатити отриманий ним товар за Договором. Крім того, з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення 17 300 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

При цьому, наведені обставини, дають підстави відхилити посилання відповідача, викладене в апеляційній скарзі, на відсутність доказів отримання ним товару від позивача  з огляду на їх необґрунтованість та невідповідність зібраним у справі доказам.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних на суму боргу, якщо більший розмір процентів не встановлено договором між сторонами.

          За приписами ст. ст. 230, 232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6.3 Договору, у випадку прострочення здійснення  оплати за товар в строки,  зазначені  в п. 3.3 цього Договору Покупець (відповідач) сплачує  Продавцю пеню в розмірі  подвійної облікової ставки  НБУ від  суми  несвоєчасно  перерахованих грошових  коштів за кожен  день прострочення.

Відповідно п. 6.9 Договору штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем заявлено про стягнення пені у сумі 1 322,42 грн., 260,21 грн. 3% річних, а також інфляційних втрат у сумі 709, 30 грн.

Проаналізувавши розрахунок розміру позовних вимог позивача в цій частині та з урахуванням вимог закону щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано зазначені суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість вказаних позовних вимог.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання відповідача на порушення його прав, викликаним, на його думку, неповідомленням про розгляд даної справи у суді першої інстанції 29.12.2011р., з огляду на таке.

У матеріалах справи наявна ухвала господарського суду Черкаської області від 17.11.2011р. про відкладення розгляду справи на 16.12.2011р., яку надіслано на адресу відповідача (вул. Центральна, буд. 2, с. Хутори, Черкаський район, Черкаська область, 19603) та отримано останнім за цією адресою, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.35).

Як вбачається з відміток на звороті ухвали господарського суду Черкаської області від 16.12.2011р. про відкладення розгляду справи на 29.12.2011р., вказану ухвалу надіслано сторонам, в тому числі відповідачу 16.12.2011р. (а.с.40 зворот).

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачу було відомо про факт знаходження даної справи у провадженні господарського суду, а також про те, що судом виконано вимоги закону про повідомлення про час судового засідання шляхом надіслання ухвал.

Водночас, колегія суддів зазначає, що жодних клопотань або заяв про відкладення розгляду справи, неможливість її розгляду або про продовження строку розгляду спору відповідачем суду не подавалось. Також, відповідачем, з моменту отримання ухвали від 17.11.2011р. не подано ні відзиву на позов, ані доказів, які б спростовували позовні вимоги.

При цьому, колегія суддів також враховує, що відповідач у даній справі - заявник апеляційної скарги, хоча і був повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, проте у судові засідання його представник не з’являвся.

За приписами ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Керівництво підприємства відповідача, заздалегідь знаючи про знаходження справи у провадженні господарського суду та неможливість взяти участь у розгляді справи, ігноруючи свої процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, не направило свого представника представляти інтереси підприємства у суді.

При цьому, відсутність іншого юриста на підприємстві не позбавляє відповідача права звернутись за правової допомогою до спеціаліста в області права і, таким чином, забезпечити явку свого представника у судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Також, слід зазначити, що відкладення розгляду справи відповідно до ст. 77 ГПК України є правом господарського суду, а не його обов’язком з урахуванням конкретних обставин у справі. До того ж процесуальний закон встановлює відповідні строки для розгляду спору господарським судом, проте як вбачається з матеріалів справи, клопотань відповідачем про продовження строку розгляду спору не подавалося.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України щодо двохмісячного строку розгляду спору, дійшла висновку, що приймаючи рішення у відсутності представника відповідача, місцевий господарський суд не порушив вимог ГПК України.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2011р. у справі № 16/5026/2456/2011 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв’язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.12.2011р. у справі
№ 16/5026/2456/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Перше травня» без задоволення.

2.  Матеріали справи № 16/5026/2456/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Суховий В.Г.

Судді                                                                                          Чорногуз  М.Г

                                                                                          Агрикова О.В.