ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/84717/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіЗайцева М.П.,Зайцева М.П.,Зайцева М.П.,Зайцева М.П.,
суддів:Олексієнка М.М.Веденяпіна О.А.,Веденяпіна О.А.,Олексієнка М.М.,
Шведа Е.Ю.,Олексієнка М.М.Олексієнка М.М.Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова простягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
в с т а н о в и в:
У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відноситься до категорії “діти війни” та відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила визнати таку бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (далі –УПФ) неправомірною, зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2007 - 2008 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії УПФ щодо невиплати та недоплати ОСОБА_6 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»протиправними. Зобов’язано УПФ нарахувати і виплатити з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року ОСОБА_6 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року апеляційну скаргу задоволено частково, Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2009 року –скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано дії УПФ щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_6 протиправними. Зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити ОСОБА_6 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 28 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_6 народилась у ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до вимог статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набула статусу “дитина війни”.
Отже, відповідно до положень вказаного Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані неконституційними.
Отже, до 9 липня 2007 року та з 01 січня 2008 по 22 травня 2008 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, це право позивач набуває лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Разом з тим, враховуючи пропущення позивачем річного строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо застосування норм статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно вимог за 2007-2008 роки та частковому задоволенню їх за цей період.
В той же час, суди дійшли вірного висновку, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність УПФ є протиправною.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суди обґрунтовано визначили, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновок суду та встановлених обставин справи.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для його скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,-
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-2442 КАС України.
Суддя М.П. Зайцев