СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
21 травня 2008 року | Справа № 20-5/627 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт "Бельбек" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 10.04.2008 у справі № 20-5/627
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техвуглеенерго" (вул. Інтернаціональна, 74/310, м. Горлівка, Донецька область,84634); (м. Севастополь, вул. Новоросійська, 51, оф. 6, 99011)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт "Бельбек" (Качинське шосе, 44а, м. Севастополь, 99013)
про стягнення збитків в розмірі 121163,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суджу міста Севастополя від 10.04.2008 у справі № 20-5/627 позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Аеропорт Бельбек" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техвуглеенерго" збиткі в розмірі 121163,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1211,63 грн., а також витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Приймаючи рішення, суд виходив з того, що сплата позивачем юридичних послуг під час провадження у справах № 20-11/161-7/211 та № 20-11/234-8/455, де спір був вирішений на користь позивача, є за своїм правовим характером збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права.
Так, відповідач вважає, що сплата юридичних послуг не підпадає під розуміння статей 224, 225 Господарського кодексу України.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез’явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт "Бельбек" підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у 2002 році між позивачем та відповідачем були укладені договори поставки б/н від 01.02.2002 та договір купівлі-продажу № 22-Т від 05.02.2002.
У зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку зобов'язань за договорами позивач був повинний звернутись до господарського суду м. Севастополя із захистом своїх порушених прав.
Судом встановлено, що з цією метою позивач 15.07.2004 уклав з ПП „Юридичне агентство „Бізнес-Право консалтинг" договір доручення для представлення його інтересів у суді.
Рішеннями господарського суду м. Севастополя по справі № 20-11/161-7/211 від 03.12-08.12.2004 та № 20-11/234-8/455 від 15.03.2006 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
На виконання умов договору доручення від 15.07.2004 позивач перерахував ПП „Юридичне агентство „Бізнес-Право консалтинг" грошові кошти в розмірі 101160,00 грн. як оплату юридичних послуг (платіжні доручення № 1448 від 30.05.2005 на суму 6563,00 грн., та № 414 від 19.11.2007 на суму 94600,00 грн., (а. с. 18-19).
26.11.2007 між позивачем та ПП „Юридичне агентство „Бізнес-Право консалтинг" був укладений договір доручення № 4/6, відповідно до умов якого позивач перерахував ПП „Юридичне агентство „Бізнес-Право консалтинг" грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. в рахунок оплати юридичних послуг (платіжне доручення № 425 від 29.11.2007 а. с. 22).
Проте, вимоги позивача про стягнення вищенаведених сум не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Так, матеріали справи свідчать про те, що позивач просив стягнути суму понесених збитків.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно пункту 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що витрати за надання юридичних послуг в суді не є збитками.
Проте, таки витрати врегульовані нормами процесуального права, а саме статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката.
Відповідно до 49 господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, невірно визначений предмет позовних вимог тягне відмову у позові.
Крім того, судова колегія вважає необхідним зазначити те, що судові витрати сторони, які передбачені статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню з винної сторони лише за умови надання послуг саме адвокатом.
Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Будь-яких доказів, які б вказували на те, що юридичні послуги ПП „Юридичне агентство „Бізнес-Право консалтинг” є послугами адвокатів у справі не має. Більш того, з вступних частин рішень господарського суду м. Севастополя по справі № 20-11/161-7/211 від 03.12-08.12.2004 та № 20-11/234-8/455 від 15.03.2006 вбачається, що представниками товариства з обмеженою відповідальністю "Техвуглеенерго" були фізичні особи, що не є адвокатами (діяли на підставі доручень).
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт "Бельбек" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.04.2008 у справі № 20-5/627 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Техвуглеенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аеропорт "Бельбек" про стягнення збитків в розмірі 121163,00 грн. –відмовити.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.В. Борисова
Ю.М. Гоголь