СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 травня 2008 року | Справа № 5020-2/117 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Котлярової О.Л.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
прокурор: Бучко Роман Васильович, посвідчення № 299 від 28.09.07, прокурор Військово-Морських Сил України;
представник позивача: не з'явився, Міністерство оборони України;
представник відповідача: Коструба Анатолій Володимирович, довіреність № б/н від 31.12.07, Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклавамегабуд";
представник відповідача: Коструба Анатолій Володимирович , довіреність № б/н від 31.12.07, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг";
представник відповідача: Коструба Анатолій Володимирович, довіреність № б/н від 13.02.08, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технічне агенство "Наутилус";
представник третьої особи: не з'явився, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради;
представник третьої особи: не з'явився, Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України;
представник третьої особи: не з'явився, Центральний музей Збройних Сил України
розглянувши апеляційне подання заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 16 квітня 2008 року у справі № 5020-2/117
за позовом Першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, місто Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (пр-т Повітрянофлотський, 6, місто Київ, 03168)
до
1. товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклавамегабуд" (вул. Горького, 3-а, село Українка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97562)
2. товариства з обмеженою відповідальністю "Південний будівельний інвестиційний холдинг" (пр. Перемоги, 82, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
3. товариства з обмеженою відповідальністю "Технічне агентство "Наутилус" (вул. Перемоги, 23, село Уютне, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96555)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України (вул. Просвіти, 14, місто Київ, 03100)
2. комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради (вул. Хрустальова, 83, місто Севастополь, 99040)
3. Центральний музей Збройних Сил України (вул.Грушевського, 30/1, місто Київ, 01021)
про визнання недійсними договорів та витребування майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 квітня 2008 року у справі № 5020-2/117 (суддя Шевчук Н.Г.) відмовлено в позові першого заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд”, товариства з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг”, товариства з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” про визнання недійсними договорів та витребування майна.
Рішення суду обґрунтовано тим, що договір купівлі-продажу від 12 червня 2007 року був визнаний дійсним, отже, визнання вказаного договору недійсним неприпустимо.
Не погодившись з рішенням суду, заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати рішення господарського суду від 16 квітня 2008 року і прийняти нове, яким позов військового прокурора Військово-Морських Сил України задовольнити в повному обсязі.
Апеляційне подання мотивовано посиланнями заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи. Зокрема апелянт вказує на те, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не прийнятий до уваги той факт, що відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Оскільки постановою Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року у справі № 2-17/6048-2007 скасовано судові акти попередніх інстанцій щодо визнання дійсним договору № 24-04/06/6 від 24 квітня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 24 квітня 2006 року № 24-04/06 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, тобто вказаний правочин є нікчемним, заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України вважає, що зазначені обставини свідчать про вибування спірного майна поза волею володільця, що в свою чергу є достатньо для застосування статті 388 Цивільного кодексу України.
У судове засідання Міністерство оборони України та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України, комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської ради, Центральний музей Збройних Сил України не з'явилися, про місце і час розгляду апеляційного подання були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що явка представників сторін не визнавалась обов’язковою та є правом, а не обов’язком учасників судового процесу, а також те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційного подання, судова колегія ухвалила можливим розглянути справу за відсутністю учасників судового процесу, які не з’явились у судове засідання, за наявними в матеріалах справи доказами.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
24 квітня 2006 року Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України (Сторона-1), від імені якого діє на підставі довіреності директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України —„Укроборонбуд” Мельник В.Л., та товариством з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” (Сторона-2) був укладений договір № 24-04/06 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Також 24 квітня 2006 року Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України (Сторона-1), від імені якого діє на підставі довіреності директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України —„Укроборонбуд” Мельник В.Л., та товариством з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” (Сторона-2) був укладений договір № 24-04/06/6 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 24 квітня 2006 року № 24-04/06 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Відповідно до умов вказаного договору № 24-04/06/6 Сторона-2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Держави Україна в особі Міністерства оборони України у договорі від 24 квітня 2006 року № 24-04/06 про спільне будівництво шляхом купівлі-продажу майна, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1, а саме:
об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: місто Севастополь, Таврійська набережна, 20 (коридор, приміщення, сходи, ґанок, забір, ворота);
об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: місто Севастополь, Таврійська набережна, 21 (будівля № 76, коридори, склади, приміщення, штольні № 1 та № 1);
причалу № 247 (кнехт № 3, тилова стінка № 1, швартова тумба № 2), причалу № 249 (кнехт № 1, швартова тумба 2 шт.), які розташовані за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2007 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 липня 2007 року, у справі № 2-17/6048-2007 був задоволений зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” до Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління про визнання договору про компенсацію пайової участі № 24-04/06/6 від 24 квітня 2006 року дійсним та визнання права власності та права користування переліченими об’єктами нерухомості.
12 червня 2007 року товариством з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” (Покупець) був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна, майно передане по акту приймання-передачі 30 липня 2007 року.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2007 року у справі № 2-17/8960-2007 був задоволений зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” до товариства з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” про визнання договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року дійсним та визнання права власності.
09 серпня 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” уклало з товариством з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” нотаріально посвідчені договори про передачу нерухомого майна за реєстровими номерами № 4-1083, № 4-1085, № 4-1087, відповідно до яких до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” передане нерухоме майно - будівлі та споруди військового містечка Б-1, що складається з:
причалу № 249, кнехтів №1, швартових тумб № 2, що розташовані за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта, Таврійська набережна б/н;
літ. „А” - будівля штабу № 75 з ґанком, склад „Б”, КПП літ. „В” з ґанком, крильця, навісу літ. „Г”, загороджень 1-5, що розташовані за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта, Таврійська набережна, 20;
причалу № 247, тилової стінки № 1, швартових тумб № 2, кнехтів № 3, що розташовані за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта, Таврійська набережна б/н.
Перший заступник військового прокурора Військово-Морських сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд”, товариства з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг”, товариства з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України та комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради та просив:
застосувати наслідки недійсності нікчемного договору про компенсацію пайової участі № 24-04/06/6 від 24 квітня 2006 року;
визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного майна від 12 червня 2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” (Покупець);
визнати недійсними договори про передачу спірного майна від товариства з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” товариству з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” від 09 серпня 2007 року реєстрові номера № 4-1083, № 4-1085, № 4-1087;
витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” спірне нерухоме майно.
Позовні вимоги першого заступника військового прокурора Військово-Морських сил України обґрунтовані посиланнями на положення статті 388 Цивільного кодексу України, а також на те, що постановою Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року у справі № 2-17/6048-2007 скасовано судові акти попередніх інстанцій щодо визнання дійсним договору № 24-04/06/6 від 24 квітня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 24 квітня 2006 року № 24-04/06 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Обговоривши доводи апеляційного подання, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційного подання та скасування оскаржуваного рішення господарського суду міста Севастополя виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з випискою по особовому рахунку № 26009440208810 за період із 01 червня 2007 року по 30 червня 2007 року 21 червня 2007 року Міністерством оборони України отримано 1500000,00 грн. в якості розрахунку відповідно до договору № 24-04/06/6 від 24 квітня 2006 року про компенсацiю пайовоi участi (паю) Мiнiстерства оборони Украiни у договорi вiд 24 квітня 2006 року № 24-04/06 про спiльне будiвництво об'єктiв житлово-цивiльного призначення, створення iнженерноi iнфраструктури для їx будiвництва (реконструкцii) вiдповiдно до розробленого i затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін. Тобто, Міністерство оборони України, в інтересах якого був укладений договір № 24-04/06/6 від 24 квітня 2006 року, фактично прийняло виконання договору, що відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України свідчить про схвалення правочину.
Доводи щодо того, що перерахування грошових коштів здійснюється кредитними установами, і не знаходиться в компетенції їх отримувача спростовується фактичними обставинами справи, оскільки відповідно до частини 3 статті 1066 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Пунктом 2.31. Постанови Національного банка України № 22 від 21 квітня 2004 року „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” встановлено обов’язок кредитної установи зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання.
Згідно із статтями 20-22 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” Міністерство оборони України мала відповідні повноваження щодо поверненню суми коштів зарахованих відповідно до договору в якості неналежного платежу.
Крім того, відповідно до пункту 2.35 Постанови Національного банка України „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.
Зазначені обставини спростовують доводи апелянта про те, що спірне майно вибуло із володіння власника не з його волі, що виключає можливість застосування положень статті 388 Цивільного кодексу України.
Також судова колегія вказує, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема:
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
правочин, що вчинюється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 204 Господарського кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, а саме, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом в судовому засіданні не надано будь-яких доказів недійсності договору укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” та товариством з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” 12 червня 2007 року про відчуження будинків, будівель, споруд, штолень військового містечка Б-1.
Крім того, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим вiд 16 липня 2007 року у справі №2-17/8960-2007 був задоволений зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” до товариства з обмеженою відповідальністю „Технічне агентство „Наутилус” про визнання договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року дійсним та визнання права власності. Вказане рішення господарського суду Автономної Республіки Крим вступило у законну силу 30 липня 2007 року, доказів скасування чи оскарження цього судового рішення судової колегії не надано.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів про передачу нерухомого майна від 09 серпня 2007 року за реєстровими номерами № 4-1083, № 4-1085, № 4-1087, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” та товариством з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” судова колегія зазначає, що підстав для визнання вказаних договорів недійсними всупереч положенням статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України суду також не надано.
Відповідно до пункту1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12 березня 1999 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Посилання заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на постанову Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року у справі № 2-17/6048-2007 як на підставу визнання зазначених правочинів недійсними судова колегія вважає помилковими, оскільки відповідно до положень статті 35 Господарсько-процесуального кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Однак, товариство з обмеженою відповідальністю „Південний будівельний інвестиційний холдинг” та товариство з обмеженою відповідальністю „Балаклавамегабуд” участі в цьому процесі не приймали, отже, факти, встановлені у вищевказаній постанові Вищого господарського суду України повинні доводитися знову при вирішенні даного спору.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з урахуванням всіх обставин, з правильним застосуванням норм процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
При цьому, згідно зі статтею 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Враховуючи, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення, дане питання розглянуто не було, судова колегія вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 16 квітня 2008 року у справі № 5020-2/117 залишити без змін.
3. Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2008 року у справі № 5020-2/117.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді О.Л. Котлярова
Т.П. Фенько