27.03.2012

              РІШЕННЯ                               справа № 212/3550/2012

     ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ                                        

27.03.2012 р.                    Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Музики А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, суд –

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Вінниці звернувся з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.           Позовну заяву мотивовано тим, що 10 червня 2009 року ОСОБА_2 за особистим проханням та для власних потреб позичив у ОСОБА_1 гроші у сумі 200 000 доларів США, еквівалентних сумі 1 600 000 грн. з терміном повернення боргу до 27 листопада 2011 року, що підтверджується борговою розпискою, складеною і підписаною сторонами.

Офіційний курс гривні, встановлений Національним банком України до 100 доларів США станом на 10 червня 2009 року становив 761,0100 грн., та сума 200 000 доларів США, складає суму –1 522 020,00 грн.

27 листопада 2009 року ОСОБА_2 за особистим проханням та для власних потреб позичив у ОСОБА_1 гроші у сумі 210 000 доларів США, еквівалентних сумі 1 680 00 грн. грн. з терміном повернення боргу до 27 листопада 2011  року, що підтверджується борговою розпискою, складеною і підписаною сторонами.          

Офіційний курс гривні, встановлений Національним банком України до 100 доларів США станом на 27 листопада 2009 року становив 798,100 грн., та сума 210 000 доларів США складає суму –1 677 837,00 грн.

А всього ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошову позику у сумі 410 000 доларів США, і а погоджену між сторонами еквівалентну суму 3 280 000 грн., з терміном повернення боргу до 27 листопада 2011 року.

Розписки ОСОБА_2 від 10 червня 2009 року та 27 листопада 2009 року знаходяться у ОСОБА_1 та є доказом, який засвідчує укладення Договору позик грошових коштів.

Однак у термін, визначений  розписками, ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_1 не повернув.

На неодноразові прохання та вимоги ОСОБА_1 про добровільне повернення боргу, ОСОБА_2 посилався на відсутність грошових коштів та безпідставно відмовлявся від повернення боргу, що стало підставою вважати про умисне ухилення від боргових зобов'язань.

Вищевикладені обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів з вимогою про повернення боргу у сумі 410 000 доларів США, еквівалентних 3 280 000 грн.

Крім матеріальних збитків ОСОБА_1 має правові підстави заявляти про моральну шкоду, визначаючи її розмір у сумі 10 000 грн., яка обґрунтовується соціальними та правовими підставами.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У зв'язку з викладеними обставинами ОСОБА_1 був позбавлений можливості використовувати належні грошові кошти у власних потребах, чим грубо порушено його конституційне право, гарантоване ст. 41 Конституції України, якою визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджуватися своєю власністю.

Визначена ОСОБА_1 моральна шкода вираховується виходячи із заподіяних матеріальних збитків, які у причинному зв'язку є наслідками заподіяння психічних страждань та погіршення стосунків   у    суспільному    і приватному житті,    що призвело до  депресій, значного погіршення стану здоров'я, душевних та психічних страждань у неспроможностях використовувати свої грошові кошти за цільовим призначенням для задоволення власних потреб.

Крім даного, при звернені до суду ОСОБА_1 поніс судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 3 225 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 9 400 000 грн., які були ним отримані в позику від позивача за розпискою від 10 червня 2009 року, розпискою від 27 листопада 2009 року, розпискою від 25 грудня 2010 року.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнав у повному обсязі.

У судовому засіданні встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

10 червня 2009 року ОСОБА_2 за особистим проханням та для власних потреб позичив у ОСОБА_1 гроші у сумі 200 000 доларів США, еквівалентних сумі 1 600 000 грн. з терміном повернення боргу до 27 листопада 2011 року, що підтверджується борговою розпискою, складеною і підписаною сторонами (а.с. 8).

27 листопада 2009 року ОСОБА_2 за особистим проханням та для власних потреб позичив у ОСОБА_1 гроші у сумі 210 000 доларів США, еквівалентних сумі 1 680 00 грн. грн. з терміном повернення боргу до 27 листопада 2011  року, що підтверджується борговою розпискою, складеною і підписаною сторонами (а.с. 9).          

Згідно розписки від 25 грудня 2010 року відповідач отримав від позивача грошову позику у сумі 6 120 000,00 грн. та зобов’язувався повернути до 01 березня  2012 року (а.с. 24).

Таким чином загальна сума позики відповідача ОСОБА_2. у позивача ОСОБА_1 складає 9 400 000 грн.

Як встановлено у судовому засіданні, у термін, визначений  розписками, ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_1 не повернув.

На неодноразові прохання та вимоги ОСОБА_1 про добровільне повернення боргу, ОСОБА_2 посилався на відсутність грошових коштів та безпідставно відмовлявся від повернення боргу, що стало підставою вважати про умисне ухилення від боргових зобов'язань.

Позивач також просить стягнути моральну шкоду у сумі 10 000 грн., однак не надав доказів, які підтверджують те, що йому була завдана моральна шкода, та не надав повного розрахунку даної моральної шкоди,  а тому дана вимога є необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 41 Конституції України, якою визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджуватися своєю власністю.

Згідно із вимогами ст. 1047 ЦК України, Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення Договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позивачем визначеної грошової суми.

Згідно із п.3 ч.2 ст11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка і завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, заподіяних фізичній особі незаконними діями інших осіб. (п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року (зі змінами, внесеними Постановою від 25 травня 2001 р. №5).

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.  Згідно квитанції № QS12983599  від 28.01.2012 року, позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 3 280 000 грн., (а.с. 1). Однак стягнення з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3 219 000 грн., оскільки це є граничною сумою судового збору, що підлягає стягненню, згідно Закону України «Про судовий збір».

висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково у сумі  9 400 000 грн. та  3 219 000 грн. судового збору. Решта позовних вимог є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 23, 1047, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, Законом України «Про судовий збір», п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 15, 23, 79, 88, 203, 204, 207, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.                                                                                                    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 9 400 000 грн., які були ним отримані в позику від ОСОБА_1 за розпискою від 10 червня 2009 року, розпискою від 27 листопада 2009 року, розпискою від 25 грудня 2010 року.                              Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 219 000 грн.                                                                                У решті позовних вимог відмовити.                                                                                           Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: