АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«20» квітня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Каранфілової В.М., Михайлова В.О.,
при секретарі – Шевляковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області на постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 01 лютого 2010 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та про зобов’язання нарахування та виплати щомісячної державної допомоги як дитині війни, -
В С Т А Н О В И Л А:
10.06.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області (далі - УПФ) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну допомогу до пенсії як дитині війни за період з 2006 року по жовтень 2008 року в розмірі 4172,40 грн.
Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 01 лютого 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно. В позовних вимогах про нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 та з 01.01.2008 по 21.05.2008 року відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржувала.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права та норми Кодексу адміністративного судочинства, що призвело до ухвалення помилкового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, пояснення позивача, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду позивачкою не пропущено, вона має правовий статус дитини війни і на неї розповсюджуються пільги та гарантії, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і вона має право на надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року, оскільки правові обмеження в зазначеній період втратили чинність з прийняттям відповідних рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.07 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Вказаними рішеннями визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Колегія погоджується з висновками суду і вважає, що вони відповідають матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Крім того, колегія погоджується з вищевказаними періодами нарахування надбавки до пенсії, оскільки ні в запереченнях, ні в доводах апеляційної скарги, відповідач не ставив питання про застосування строку звернення до адміністративного суду та наслідки пропущення цього строку, що передбачено ст.ст.99, 100 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи по суті.
Твердження апелянта на відсутність нормативно встановленого порядку визначення мінімальної пенсії за віком для цілей ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяти до уваги.
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Посилання в скарзі на те, що в порушення ч.3 ст.159 КАС суд не перевірив правомірність дій та рішень відповідача та не визначив чи є УПФ належним відповідачем по справі, так як доплата до пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, і кошти до Пенсійного фонду України на її виплату не надходили, є безпідставні.
Суд першої інстанції діяв в межах адміністративного позову і в межах вимог ч.2 ст.162 КАС України (а.с.2).
Крім того, згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік та 2008 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивача не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно із п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного і приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено в межах заявленого адміністративного позову, з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Фрунзівському районі Одеської області відхилити.
Постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 01 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.М.Каранфілова
В.О.Михайлов
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька