АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«20» квітня 2011р. м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Троїцької Л.Л.,
суддів – Михайлова В.О., Фальчука В.П.,
при секретарі – Шевляковій О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 15 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
22.04.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області (далі - УПФ), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона належить до категорії громадян, які згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення розміру пенсії, однак відповідач відмовляє в здійсненні відповідного перерахунку та виплати надбавки за період з 2007 року по грудень 2008 року. Сума недоплати за вказаний період складає 2601,30 грн.
Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 15 грудня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано противоправною відмову УПФ ОСОБА_1, як особі, що має статус дитини війни, у вирлаті підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком) за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Зобов’язано УПФ здійснити нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії за вказані періоди часу з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 в апеляційному порядку постанову суду не оскаржувала.
В апеляційні скарзі на вказану постанову УПФ ставить питання про скасування судового рішення, у зв’язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та постанову суду в межах апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і є відповідно до положень ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни. На неї поширюється дія ст.6 цього Закону, згідно якої вона має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з ухваленням рішень Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року і №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, невиплата позивачу у період з 2007 року по грудень 2008 року щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є противоправною.
Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.11.2004 року.
Зокрема, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинної на час розгляду справи, передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. При цьому статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст.46).
В період з 01 січня по 09 липня 2007 року позивач не мав право на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм Законів у відповідність з цим Законом. І тільки рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року положення вказаної норми права визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України – закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України про їх неконституційність. Тому суд обґрунтовано відмовив в позові за період з 01 січня по 09 липня 2007 року і прийшов до правильного висновку про те, що у 2007 році право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягало реалізації у період з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Між тим, задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_1 за цей період часу, суд першої інстанції порахував, що позивачка звернулася до суду в межах строку, передбаченого ст.99 КАС України, діючій на час розгляду справи.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Та відповідно до вимог ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що УПФ і в запереченнях звертало увагу на те, що позивачкою пропущений строк, передбачений вищевказаними нормами, та просило їх застосувати (а.с.10,22).
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту тільки з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про визнання дій УПФ протиправними, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення соціальної допомоги за 2007 рік.
Що стосується постанови в частині часткового задоволення позовних вимог за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, то вона відповідає вимогам діючого на той час законодавства, а саме: ст.46 Конституції України, ст.6 спеціального Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, Рішенню Конституційного суду України від 22 травня 2008 року та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Доводи апелянта про те, що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, і ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на виникнені правовідносини не розповсюджується, тому правових підстав для визнання дій УПФ неправомірними у суду не було, не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно положень Законів України про Державний бюджет України на 2007 рік та 2008 рік встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивача не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Порядок обчислення мінімальної пенсії за віком міститься у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування ч.1 ст.28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є обґрунтованим.
Інших правових доводів скарга не містить.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що постанова суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року підлягає скасуванню на підставі п.п.1,4 ч.1 ст.202 КАС України з ухваленням нового судового рішення про відмову в адміністративному позові. В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст.205 КАС України, колегія
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області задовольнити частково.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 15 грудня 2009 року в частині визнання протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівську Одеської області у виплаті підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та зобов’язання УПФ України в м.Іллічівську Одеської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за вказаний період – скасувати, і в задоволенні цієї частини адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька
В.П.Фальчук
В.О.Михайлов
Копія вірна:
Суддя апеляційного суду
Одеської області: Л.Л.Троїцька