донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
14.05.2008 р. справа №20/378
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: | Прутас В.О. за довір. № 11-01/1-Д від 11.01.2008року, |
від відповідача: | Прядка І.М. за довір. № 92 від 21.05.2007року, Гавурі Т.Г. за довір. № 94 від 21.05.2007року, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | державного підприємства "Вугілля України" м. Київ |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 27.03.2008 року |
по справі | №20/378 |
за позовом | державного підприємства "Вугілля України" м. Київ |
до | закритого акціонерного товариства "АРС" м. Донецьк |
про | стягнення 11 075 892,59 грн. |
Господарський суд Донецької області (суддя Донець О.Є.) рішенням від 27.03.2008року частково задовольнив позовні вимоги державного підприємства "Вугілля України" м. Київ (далі по тексту - ДП "Вугілля України") до закритого акціонерного товариства "АРС" м. Донецьк (далі по тексту - ЗАТ "АРС") та стягнув з відповідача на користь позивача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 228 389,86 грн. та трьох процентів річних в сумі 37 199,47 грн. В частині стягнення основного боргу припинив провадження по справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 443 905,32 грн. та штрафу в розмірі 678 175,57 грн. відмовив.
Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 22 916,63 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106,04 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ДП "Вугілля України" м. Київ звернулось з апеляційною скаргою, в якій рішення суду від 27.03.2008року просить скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 443 905,32 грн. та штрафу в розмірі 678 175,57 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема, заявник вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у стягненні пені в розмірі 443 905,32 грн. та штрафу в розмірі 678 175,57 грн., оскільки ДП "Вугілля України" є суб"єктом господарювання, який належить до державного сектору економіки та між сторонами по справі виникло господарське зобов"язанння, за неналежне виконання якого повинні застосовуватись господарські санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Заявник посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги зміст пункту 7.1 Договору № УРС-07-03К від 01.03.2007року, яким передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов"язань по договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.
Відповідач рішення суду вважає законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
ДП "Вугілля України" м. Київ звернулось до суду з позовом до ЗАТ "АРС" м. Донецьк про стягнення 11 075 892,59 грн., з яких сума основного боргу складає 9 688 222,37 грн., сума пені - 443 905,32 грн., штраф - 678 175,57 грн., сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 228 389,86 грн. та трьох процентів річних в розмірі 37 199,47 грн., посилаючись на неналежне виконання умов договору № УРС-07-03К від 01.03.2007року.
Заявою № 1108/06 від 26.03.2008року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 443 905,32 грн. та штраф в розмірі 678 175,57 грн., а також суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 228 389,86 грн. та три проценти річних в сумі 37 199,47 грн. При цьому, позивач зазначив, що ЗАТ "АРС" м. Донецьк погасило основний борг, про що свідчить довідка АК "Промінвестбанк" від 11.03.2008року № 20/12-853 (а.с. 118-119).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір № УРС-07-03К від 01.03.2007року, за яким ДП "Вугілля України" (Постачальник) зобов"язується передати у власність, а ЗАТ "АРС" (Покупець) прийняти та оплатити вугільну продукцію, по марочному складу, цінам та у кількості, яка вказана у специфікаціях, що оформлені у вигляді додатку, який є невід"ємною частиною договору (а.с. 10-12).
Згідно п. 4.1 Договору покупець здійснює оплату вартості поставленого вугілля протягом 10 банківських днів від дати пред"явлення рахунку та документів, вказаних у п. 2.4 Договору. Податок на додану вартість нараховується у відповідності із Законом України "Про податок на додану вартість".
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором № УРС-07-03К від 01.03.2007року, поставив відповідачеві вугільну продукцію, про що свідчать акти приймання-передачі вугільної продукції.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 9 688 222,37 грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки під час розгляду справи відповідачем здійснено сплату відповідної суми.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов"язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 2.2 Договору датою поставки вугілля вважається дата календарного штемпелю залізничної станції відправлення у залізничній квитанції. Датою переходу права власності на вугілля вважається дата підписання акту прийому-передачі.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в сумі 228 389,86 грн. та трьох процентів річних в сумі 37 199,47 грн.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 443 905,32 грн. та штрафу в розмірі 678 175,57 грн., судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у їх задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до п. 7.1 Договору в випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов"язань по договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності до діючого законодавства України.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, у тому числі щодо застосування відповідних санкцій за неналежне виконання господарського зобов"язання, які передбачені нормами цього кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.
Згідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов"язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи те, що ДП "Вугілля України" є державним підприємством і відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України є суб"єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, між сторонами виникло господарське зобов"язання відповідно до умов договору № УРС-07-03К від 01.03.2007року, апеляційна інстанція дійшла до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 443 905,32 грн. за період з 10.10.2007року по 21.11.2007року та штрафу в сумі 678 175,57 грн. за період з 10.10.2007року по 21.11.2007року за порушення строків виконання зобов"язання на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Доводи суду першої інстанції, що зазначені санкції не застосовуються до грошових зобов"язань не ґрунтуються на законодавстві, оскільки ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення зобов"язання. Господарським зобов"язанням відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України визначається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбаченим цим Кодексом, в силу якого один суб"єкт зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.
Таким чином, висновок господарського суду, що штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України не застосовуються до грошових зобов"язань є помилковим.
На підставі викладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008року по справі № 20/378 підлягає частковому скасуванню в частині відмови у стягненні пені та штрафу.
Позивач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008року сплативши державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, а саме 12 750,00 грн., оскільки відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету КМУ "Про державне мито", передбачено, що надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню, тому позивачу слід повернути держмито в сумі 7 139,60 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
На підставі та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу державного підприємства "Вугілля України" м. Київ задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008року по справі № 20/378 скасувати частково в частині відмови у стягненні пені в розмірі 443 905,32 грн. та штрафу в розмірі 678 175,57 грн.
Пункт 1, 2 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008року викласти в наступній редакції:
"Уточнені позовні вимоги державного підприємства "Вугілля України" м. Київ до закритого акціонерного товариства "АРС" м. Донецьк - задовольнити повністю.
Стягнути з закритого акціонерного товариства „АРС” (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 127, поточний рахунок 26001005900 у ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, код ЄДРПОУ 13538066) на користь державного підприємства „Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, поточний рахунок 260093016513 в АК „Промінвестбанк”, м. Київ, МФО 300012, код ЄДРПОУ 32709929) 228 389,86 грн. –суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 37 199,47 грн. –трьох процентів річних, 443 905,32 грн. - пеню, 678 175,57 грн. - штраф, 25 500,00 грн. –витрати по сплаті державного мита та 118,00 грн. –витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу".
Пункт 4 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008року виключити.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2008року залишити без змін.
Стягнути з закритого акціонерного товариства „АРС” (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 127, поточний рахунок 26001005900 у ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, код ЄДРПОУ 13538066) на користь державного підприємства „Вугілля України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, поточний рахунок 260093016513 в АК „Промінвестбанк”, м. Київ, МФО 300012, код ЄДРПОУ 32709929) державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 5 610,40 грн.
Видати позивачу довідку на повернення державного мита в сумі 7 139,60 грн., як сплаченого в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством при зверненні з апеляційною скаргою.
Суду першої інстанції видати відповідний наказ.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС
5. г/с Дон. обл.