ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 квітня 2012 р.                                                                                 Справа 14/1/2012/5003

за позовом: публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"  (вул. Щорса, 36-б, м. Київ, 01133; вул. Фрунзе, 39, м. Київ, 01015)   

до: фізичної особи- підприємця ОСОБА_1  (АДРЕСА_1)  

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 29/К-06 від 03.06.2006 р.,

Головуючий суддя     Тварковський А.А.     

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 23.08.2011 р., паспорт НОМЕР_2 від 01.08.2011 р.;

відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариства "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 заборгованості згідно кредитного договору № 29/К-06 від               03.06.2006 р.

Одночасно до позовної заяви позивачем було додано заяву № 02.1-1967 від         13.02.2012 р., в якій останній просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження  права відповідача виїзду за кордон.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20 лютого 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/1/2012/5003 та призначено до розгляду на 01.03.2012 року. Також ухвалою суду від 20.02.2012 р. відхилено заяву позивача ПАТ "Дельта Банк" про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження  права відповідача виїзду за кордон.

Ухвалою суду від 01.03.2012 року розгляд справи відкладено до 16.03.2012 р., в зв'язку неявкою представників сторін та неподання останніми витребуваних документів.

16.03.2012 р. ухвалою господарського суду Вінницької області розгляд справи відкладено до 02.04.2012 р., у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання представника відповідача та неподання сторонами витребуваних документів.

На визначену дату (02.04.2012 р.) в судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, витребувані судом документи не надав. Конверт з ухвалою суду від 16.03.2012 року 28.03.2012 року повернувся до суду з відміткою поштового відділення  "за закінченням терміну зберігання".

Слід зауважити, що ухвали суду від 20.02.2012 р., 01.03.2012 р. та 16.03.2012 р. відповідачу надіслано поштовою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 13334042 станом на 16.03.2012 року місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: АДРЕСА_1,   яка є ідентичною тій, по якій було направлено ухвали від 20.02.2012 р., 01.03.2012 р. та    16.03.2012 р. відповідачу.

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей до відомостей про фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено безпосередньо на таку фізичну особу-підприємця.

Крім того, суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.    

За викладених вище обставин, справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно з ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03.05.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 29/К-06 (а.с. 7-8).

Відповідно до п.1.1 Договору Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на умовах, а саме:

- ліміт кредитування становить 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) євро;

- строк кредитної лінії з 3 травня 2006 р. до 27 березня 2011 р., з наступним графіком зменшення ліміту кредитування: до 27 вересня 2006 р. - на 23000 євро, до 27 грудня 2006 р. - на 23000 євро, до 27 вересня 2007 р.- на 23000 євро, до 27 грудня 2007 р.- на 23000 євро, до 27 вересня 2008 р.- на 23000 євро, до 27 грудня 2008 р.- на 23000 євро, до 27 вересня 2009 р.- на 23000 євро, до 27 грудня 2009 р.- на 23000 євро, до 27 вересня 2010 р.- на 23000 євро, до 27 грудня 2010 р.- на 23000 євро, до 27 березня 2011 р.- на 23000 євро.

- метою використання коштів є придбання основних засобів;

- процентна ставка становить - процентна ставка становить  13 % річних;

- комісія за підготовку та оформлення Договору- 150 грн., в тому числі ПДВ 25 грн.

Згідно із п.2.1 Договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (транш). Підставою для видачі окремого траншу є заява Позичальника. Строк розгляду Банком заяви не може перевищувати 2-х робочих днів.

Строк користування кредитною лінією починається з моменту перерахування кредиту з позичкового рахунку (п. 2.4 Договору).

Повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається Позичальником у відповідності до графіка повернення заборгованості (додаток № 1 до Договору), а у випадку, якщо такий не був укладений не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування та оплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту.

Нарахування процентів Банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається (п.4.3 Договору).

Сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця (п.4.4 Договору).

При надходженні від Позичальника коштів на сплату заборгованості за кредитом за наявності простроченої заборгованості по процентах, Банк самостійно направляє кошти у черговості, що передбачена п. 6.1.4 Договору.

Відповідно до п.4.6 Договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту Позичальник у строки передбачені п.4.4 Договору сплачує проценти з розрахунку 23 % річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Пунктом 6.1.4 Договору встановлено, що грошові кошти на виконання зобов'язань Позичальник повинен спрямовувати в наступній черговості:

1) на сплату прострочених процентів за користування кредитом;

2) на сплату простроченої заборгованості по кредиту;

3) на сплату нарахованих процентів за користування кредитом;

 4) на сплату строкової заборгованості по кредиту;

 5) на сплату штрафних санкцій;

6) на сплату інших платежів за договором.

16.09.2008 р. між Банком та Відповідачем було укладено Договір № 3 про внесення змін до Договору кредиту № 29/К-06 зі змінами, внесеними Правочином № 1 від       04.09.2006 р. та правочином № 2 від 25.12.2006 р., відповідно до якого п.п.1.1., 4.2., 4.3., 4.4. викладено в наступній редакції: "п.п.1.1- Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на умовах, а саме:

- ліміт кредитування становить 158000 (сто п'ятдесят вісім тисяч) євро;

- строк кредитної лінії з 3 травня 2006 р. до 27 березня 2011 р., з наступним графіком зменшення ліміту кредитування: до 27 вересня 2008 р.- на 23000 євро, до 27 грудня 2008 р.- на 23000 євро, до 27 вересня 2009 р.- на 23000 євро, до 27 грудня 2009 р.- на 23000 євро, до 27 вересня 2010 р.- на 23000 євро, до 27 грудня 2010 р.- на 23000 євро, до 27 березня 2011 р.- на 23000 євро.

- метою використання коштів є придбання основних засобів (двох тракторів: Ford New Holland та Сase MX 240, двох плугів, двох дискових борін, двох сівалок);

- процентна ставка становить -  13 % річних;

- комісія за підготовку та оформлення Договору- 150 грн., в тому числі ПДВ 25 грн.

- щомісячна комісія за управління кредитною лінією у розмірі 1 (один) % річних від суми фактичної заборгованості за кредитом;

п.п. 4.2. Проценти за користування кредитом нараховуються за період  з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. нарахування та сплата процентів за коритсуквання кредитом здійснюється у валюті Кредиту. Комісія за управління кредитною лінією нараховується в розмірі, передбаченому п. 1.1 Договору, щомісячно протягом строку дії кредитної лінії.

п.п. 4.3. Нарахування процентів Банком здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається. Нарахування Банком комісії за управління кредитною лінією здійснюється щомісячно 28 числа поточного місяця та у день остаточного повернення кредиту.

п.п. 4.4. Сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця. Сплата Позичальником комісії здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця. У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів та/або комісії за управління кредитною лінією, сума несплачених процентів, комісії за управління кредитною лінією вважається простроченою, переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів" (а.с. 11).

26.12.2008 р. між Банком та Відповідачем було укладено Додатковий договір № 5 до договору кредиту № 29/К-06 зі змінами, внесеними Правочином № 1 від 04.09.2006 р., Правочином № 2 від 25.12.2006 р., Договором № 3 від 16.09.2008 р. та Договором № 4 від 02.12.2008 р., згідно якого ліміт кредитування зменшено до 135000 євро (а.с. 12-13).

02.07.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено Договір про передачу активів товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" на користь акціонерного товариства "Дельта Банк" в рахунок погашення заборгованості, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 2263 (а.с. 19-22). Відповідно до умов договору до акціонерного товариства "Дельта банк" переходять активи товариства з обмежною відповідальністю "Укрпромбанк", права вимог до позичальників товариства з обмежною відповідальністю "Укрпромбанк", які виникають з кредитних та забезпечувальних договорів, у зв"язку з заміною кредитора на акціонерне товариство "Дельта банк".

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується заявками відповідача (а.с. 14-15), розпорядженнями бухгалтерії від 06.06.2006 року про виплату на суму 125000 євро (а.с. 16) та від 27.07.2006 р. на сумі 125000 євро (а.с.17).

В підтвердження наявності боргу у розмірі вказаному в позовній заяві позивачем надано виписки по особовим рахункам (а.с. 26-43).

В зв"язку з невиконанням Відповідачем умов кредитного договору, позивач надіслав йому претензію про дострокове повернення кредитних коштів (а.с. 44-45).

Відповідач не отримав претензію на поштовому відділенні. 21.12.2011 р. лист було повернуто Позивачу у зв"язку з закінченням терміну зберігання, про що свідчить відмітка на конверті (а.с. 46).

Непроведення розрахунків згідно умов кредитного договору № 29/К-06 від 03.06.2006 року в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.

Крім того про наявність заборгованості на день розгляду справи свідчить довідка Вінницького відділення ПАТ "Дельта Банк".

Беручи до уваги встановлені обставини суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.  

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема, в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.  

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням змісту підписаного між сторонами 02.07.2010 року договору, суд також приймає до уваги наступні приписи законодавства.

Згідно із п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

З урахуванням вище викладеного, вимоги про стягнення з відповідача 135000 євро (сто тридцять п"ять тисяч євро), що еквівалентно станом на 18.01.2012 р. 1379558,79 грн. (одному мільйону триста сімдесят дев"яти тисячам п"ятсот п"ятдесяти вісьми гривням сімдесят дев"яти копійкам) заборгованості за кредитом, 79351,80 євро (сімдесят дев"ять тисяч триста п"ятдесятдесят один євро вісімдесят центів ), що еквівалентно станом на 18.01.2012 р. 810892,39 грн. (вісімсот  десяти тисячам вісімсот дев"яносто двом гривням тридцяти дев"ятьом копійкам) заборгованості за відсотками підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача           10491,16 євро (десять тисяч чотириста дев"яносто один євро шістнадцять центів), що еквівалентно станом на 18.01.2012 р. 107208,68 грн. (сто сіми тисячам двісті вісьми гривням шістдесят вісьми копійкам) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5426,54 євро (п"ять тисяч чотириста двадцять шість євро п"ятдесят чотири цента), що еквівалентно станом на 18.01.2012 р. 55453,56 грн. (п"ятдесяти п"яти тисячам чотириста п"ятдесяти трьом гривням п"ятдесят шести копійкам) пені за несвоєчасне погашення відсотків, 45058,35 грн. (сорок п"ять тисяч п"ятдесят вісім гривень тридцять п"ять копійок) комісії за управління кредитною лінією в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними  санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.8.1 Договору у випадку порушення термінів повернення Кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,1 % від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Згідно із п.п. 1.1. Договору № 3 про внесення змін до Договору кредиту № 29/К-06 зі змінами, внесеними Правочином № 1 від 04.09.2006 р. та правочином № 2 від 25.12.2006 р. встановлена щомісячна комісія за управління кредитною лінією у розмірі 1 (один) % річних від суми фактичної заборгованості за кредитом.

Комісія за управління кредитною лінією нараховується в розмірі, передбаченому       п. 1.1. Договору, щомісячно протягом строку дії кредитної лінії (п.п. 4.2. Договору № 3).

Нарахування Банком комісії за управління кредитною лінією здійснюється щомісячно 28 числа поточного місяця та у день остаточного повернення кредиту (п.п. 4.3. Договору № 3).

Відповідно до п.п. 4.4. Договору №3 Сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця. Сплата Позичальником комісії здійснюється щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця. У випадку. порушення Позичальником встановлених цим пунктом Договору строків сплати процентів та/або комісії за управління кредитною лінією, сума несплачених процентів, комісії за управління кредитною лінією вважається простроченою, переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.

Таким чином, заявлення позивачем вимог про стягнення пені та комісії за управління кредитною лінією є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені та комісії за управління кредитною лінією судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі (а.с. 6).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, відсотків за користування кредитом,  пені, комісії за управління кредитною лінією в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 69, 75, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116  ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код- НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вул.Щорса, буд.36-б, м.Київ, 01133 - (код ЄДРПОУ - 34047020) - 135000 євро (сто тридцять п"ять тисяч євро), що еквівалентно станом на 18.01.2012 р. 1379558,79 грн. (одному мільйону триста сімдесят дев"яти тисячам п"ятсот п"ятдесяти вісьми гривням сімдесят дев"яти копійкам) заборгованості за кредитом, 79351,80 євро (сімдесят дев"ять тисяч триста п"ятдесятдесят один євро вісімдесят центів ), що еквівалентно станом на 18.01.2012 р. 810892,39 грн. (вісімсот  десяти тисячам вісімсот дев"яносто двом гривням тридцяти дев"ятьом копійкам) заборгованості за відсотками, 10491,16 євро (десять тисяч чотириста дев"яносто один євро шістнадцять центів), що еквівалентно станом на     18.01.2012 р. 107208,68 грн. (сто сіми тисячам двісті вісьми гривням шістдесят вісьми копійкам) пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5426,54 євро (п"ять тисяч чотириста двадцять шість євро п"ятдесят чотири цента), що еквівалентно станом на 18.01.2012 р. 55453,56 грн. (п"ятдесяти п"яти тисячам чотириста п"ятдесяти трьом гривням п"ятдесят шести копійкам) пені за несвоєчасне погашення відсотків, 45058,35 грн. (сорок п"ять тисяч п"ятдесят вісім гривень тридцять п"ять копійок) комісії за управління кредитною лінією, 47963,44 грн. (сорок сім тисяч дев"ятсот шістдесят три гривні сорок чотири копійки) судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.  

Суддя                                             Тварковський А.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  09 квітня 2012 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу  (АДРЕСА_1)