ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
04 квітня 2012 р. Справа 14/8/2012/5003
Господарський суд Вінницької області у складі
головуючого судді Тварковського А.А.
за участю:
секретаря судового засідання Горейка М.В.
представників сторін:
позивача: ТОВ "Енерготерм" - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 14.06.2011 р., паспорт серії АВ 488688 від 30.08.2002 р.;
відповідача 1: ПП "Промбудреєстр" - Бегара М.П., паспорт НОМЕР_2 від 30.06.2004 р.; керівник підприємства;
відповідача 2: ПАТ "ІМЕКСБАНК"- ОСОБА_3, довіреність № 010611 від 01.06.2011 р., паспорт серії АБ 086685 від 25.02.2000 р.;
третя особа: приватний нотаріус Вінницького міського округу ОСОБА_4: не з'явилася;
інші: представник КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" - Миколюк Я.П.: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріли справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" (м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17)
до:1. приватного підприємства "Промбудреєстр" (м. Вінниця, вул. М. Коцюбинського, 37/47; м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17, а/с 18/39)
до:2. публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (м. Одеса, пр.-т Гагаріна, 12-а; 21009, м. Вінниця, вул. Винниченка, 2)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, приватного нотаріуса Вінницького міського округу ОСОБА_4
про визнання недійсним договору іпотеки,
ВСТАНОВИВ :
Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготерм»(позивач, ТОВ «Енерготерм») подано позов про визнання недійсним договору іпотеки від 10.07.2008 року №7057, укладеного між приватним підприємством «Промбудреєстр»(відповідач 1, ПП «Промбудреєстр») та публічним акціонерним товариством «Імексбанк»(відповідач 2, ПАТ «Імексбанк»).
Позовні вимоги мотивовано тим, що договір іпотеки суперечить нормам чинного законодавства та повинен бути визнаний недійсним, оскільки відповідно до частини 1 статті 5 Закону України “Про іпотеку” предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умов, якщо нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. За нормою частини 3 статті 5 Закону України “Про іпотеку” частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.
В даному випадку, як вважає позивач, предметом іпотеки є не окремий виділений в натурі об'єкт права власності, а 3/1000 часток об'єкта права спільної часткової власності -нежитлових приміщень, які розташовані в м. Вінниці по вул. 600-річчя, 17 та є спільною власністю фізичних і юридичних осіб, з визначенням часток.
Посилаючись на довідку-характеристику від 14.05.2008р. №5487, видану комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації" (КП “ВООБТІ”), позивач наголошує, що співвласниками нежитлових будівель за адресою м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17 є ПП “Промбудреєстр”, розмір частки якого 3/1000 та інші власники з частками 997/1000. Тобто довідка засвідчує загальний розмір частини нежитлових приміщень, які входять до складу адміністративної будівлі, та якими володіє позивач як один із співвласників нерухомого майна, розташованого за адресою м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 17.
Таким чином, позивач вказує, що нежитлові приміщення, передані по спірному договору іпотеки, не були зареєстровані за позивачем як окремий об'єкт нерухомості, а зареєстровані як частка. Вважає, що відповідного рішення суду про виділення позивачу нежитлових приміщень в натурі та припинення у зв'язку з цим спільної часткової власності чи договору між співвласниками про виділ в натурі частки нерухомого майна немає.
У відповідності до ч.1 ст.385 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
При цьому відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про іпотеку»майно, що є у спільній власності, може бути передано в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт нерухомості.
Оскільки на момент укладення спірного договору іпотеки згоди всіх співвласників, у тому числі і ТОВ «Енерготерм», не було, позивач вважає, що вказаний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства щодо необхідності реєстрації права власності на предмет іпотеки як на окремий об’єкт нерухомості, відтак порушує його права, а тому і змушений був звернутись до суду за їх захистом.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 29 лютого 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/8/2012/5003 та призначено до розгляду на 15.03.2012 року.
Відповідно до ухвали суду від 15 березня 2012 року, у зв’язку із неявкою представника відповідача 1 - приватного підприємства "Промбудреєстр" та необхідністю витребовування нових доказів необхідних для вирішення даного спору по суті, розгляд справи відкладено до 28 березня 2012 року, разом із тим, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Вінницького міського округу ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1).
В судовому засіданні 28 березня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача 1 позов визнав у зв’язку із його обґрунтованістю.
Представник відповідача 2 позов не визнав, посилаючись на обставини, наведені у своєму відзиві (а.с.35-37). Додатково пояснив, що підстав для скасування спірного договору не має, оскільки майно, яке було закладено в іпотеку відповідачем 1, на момент укладення даного договору було виділено в натурі, що стверджується рішенням третейського суду, довідкою-характеристикою КП «ВООБТІ»та відповідним реєстраційним посвідченням, окрім того, обставини щодо правомірності підстав укладення спірного договору встановлені в рішенні господарського суду Вінницької області від 16 листопада 2011 року у справі №2/127/2011/5003, яке за результатами оскарження залишене в силі судом апеляційної інстанції.
З наведених представником відповідача 2 підстав, не визнала позов і третя особа, надавши свої письмові пояснення (а.с.64).
Крім того, в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) для надання пояснень стосовно матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. № 17 в судове засідання в якості посадової особи державного органу було викликано представника комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", який, досліджуючи матеріали інвентаризаційної справи, повідомив суду, що частина нерухомості, яка належить ПП «Промбудреєстр»і яка передана в іпотеку, на момент укладання спірного договору виділена в натурі.
Також слід відмітити, що під час розгляду справи представником відповідача 2 надано письмове клопотання про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин (а.с.63), яке останнім в судовому засіданні було підтримано.
Заслухавши думку учасників процесу відносно вказаного клопотання, зокрема, відповідач 1 заперечував проти задоволення клопотання, третя особа поклалася на розсуд суду, суд, враховуючи прохання представника позивача, дійшов висновку щодо надання останній можливості подати суду докази про те, що позивач про наявність оспорюваного договору дізнався нещодавно.
Разом із тим, в судовому засіданні оголошено перерву до 04.04.2012 р. (10 год. 00 хв.), у зв'язку з необхідністю вивчення представником міського бюро технічної інвентаризації матеріалів інвентаризаційної справи для надання письмових пояснень стосовно об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. № 17.
Після перерви 04 квітня 2012 року в судове засідання з’явилися представники позивача та відповідачів.
В ході розгляду справи представники сторін, висловлену в судовому засіданні від 28 березня 2012 року свою позицію, щодо заявленого позову підтримали.
Третя особа та представник КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»в судове засідання після оголошеної перерви не з’явилися. Разом із тим, від останнього надійшли письмові пояснення стосовно частки об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. № 17 та належить відповідачу 1.
З огляду на достатність наявних у справі для її вирішення матеріалів та на те, що процесуальна позиція третьої особи відносно заявленого спору була з’ясована в судовому засіданні 28.03.2012 року, суд дійшов висновку розглядати справу за відсутності третьої особи та посадової особи КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації».
В судовому засіданні 04.04.2012 року представником позивача заявлялося клопотання про оголошення перерви для ознайомлення з письмовими поясненнями представника КП «ВМБТІ»та надання на них спростувань. Однак, судом відхилено заявлене клопотання як необґрунтоване, оскільки письмові пояснення жодним чином не відрізняються від наданих представником КП «ВМБТІ»у судовому засіданні 28.03.2012 року усних пояснень, які їй уже відомі, що не позбавляло можливості бути підготовленою до їх спростувань. Разом із тим, суд надав можливість представнику позивача ознайомитися із ними під час розгляду справи.
Також представником позивача в якості спростування обґрунтованості клопотання представника відповідача 2 щодо застосування строків позовної давності надано лист №34 від 14.12.2011 року, адресований ПП «Промбудреєстр»ТОВ «Енерготерм», з котрого встановлено, що про оспорюваний договір позивач дізнався у грудня 2011 року.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
10 липня 2008 p. між АКБ «Імексбанк», правонаступником якого є ПАТ "Імексбанк»та приватним підприємством "Промбудреєстр" укладений договір іпотеки за реєстровим № 7057.
Відповідно до п.п.1.1.-1.3. Договору договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 98 від 10 липня 2008 p., який укладено між Іпотекодержателем та фізичною особою ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_3, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 14.02.2002 р., зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2), а також усіх додаткових договорів/угод до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі; кредит, відповідно до вищевказаного кредитного договору надається Боржнику Кредитором - Іпотекодержателем на наступних умовах:
- Сума кредиту - 2 000000 грн.;
- Строк повернення кредиту - 08 липня 2011 року;
- Розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі - 28 % річних.
Предметом іпотеки є нерухоме майно: 3/1000 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка складається у цілому з приміщень, зазначених в схематичному плані літерами приміщень літ. № 2- 3-й поверх - пр. № 301, пр. з № 340 по № 360 (387), пр.361; загальною площею 399,8 кв.м., яка належить позивачу (Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу від 20.12.2007р. за реєстровим номером 13557, та зареєстрованого комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" в реєстрову книгу № 11 додаткову за реєстровим № 399 24 грудня 2007 року.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідачів та третьої особи, суд виходить із наступного.
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України передбачені наступні вимоги до правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Згідно приписів статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Статтею 576 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.
Іпотека, в силу статті 575 Цивільного кодексу України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 3 Закону України “Про іпотеку” від 05.06.2003 року № 898-IV (Закон № 898-IV) (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно із вимогами статті 18 цього Закону (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 1 Закону № 898-IV (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону № 898-IV (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов - нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
За нормою частини 3 статті 5 Закону (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 898-IV (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) майно, що є спільною власністю, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Як встановлено із матеріалів справи, предмет іпотеки на момент укладення договору іпотеки було виділено в натурі та право власності за відповідачем 1 як на окремий об’єкт нерухомості було зареєстровано належним чином, що підтверджується наступним.
Так, 20 грудня 2007 року між ТОВ «Енерготерм»(Продавець) та ПП «Промбудреєстр»(Покупець) укладено договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7 (а.с.90-91).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець продав, а Покупець купив, належні Продавцеві (3/1000 частки) нежитлових будівель, які розташовані за адресою: м. Вінниця, вулиця 600-річчя, 17. Нерухомість, що відчужується складається з: приміщень літери №2 –3 поверх –пр. №301, пр. з №340 по №360 (387), пр. 361 (частина №331). Всього загальною площею 399,8 (триста дев’яносто дев’ять цілих вісім) м. кв. (а.с.90).
Вказаний договір 20.12.2007 року зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, що стверджується відповідним витягом у справі (а.с.92).
Оглянуті в судовому засідання матеріали інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. № 17, зокрема, реєстраційне посвідчення комунального підприємства «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» від 24 грудня 2007 року та довідка-характеристика від 14.05.2008 р. за № 5487, видана КП "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації", свідчать про те, що за ПП «Промбудреєстр»на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2007 року за реєстровим №13557, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано виділених в натурі 3/1000 частки нежитлових будівель за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. № 17, що складається з приміщення літери №2 –3 поверх –пр. №301, пр. з №340 по №360 (387), пр. 361 (частина №331). Всього загальною площею 399,8 (триста дев’яносто дев’ять цілих вісім) м. кв. (а.с.90-91) (а.с.93).
Крім того, про факт виділення предмету іпотеки в натурі на час укладення спірного договору підтверджує рішення третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»від 19 травня 2008 року (а.с.65-66), відповідно до якого ПП «Промбудреєстр»виділено –3/1000 (три тисячних) частку нежитлових будівель, що складаються з приміщення літери №2 –3 поверх –пр. №301, пр. з №340 по №360 (387), пр. 361 (частина №331). Всього загальною площею 399,8 м. кв. та знаходяться за адресою: м. Вінниця, вулиця 600-річчя, 17 в натурі з припиненням права спільної часткової власності.
Після винесення рішення третейського суду, як стверджує реєстраційне посвідчення від 06 червня 2008 року, право власності за виділеним відповідачеві 1 в натурі майном було зареєстровано комунальним підприємством «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при асоціації «Розвитку та правозахисту підприємств»(а.с.97).
Проте, 06.06.2008 року реєстратором КП «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»Майданюком І.В. прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності на підставі вказаного рішення третейського суду. Відмова мотивована тим, що відсутні законні підстави для реєстрації 3/1000 часток нежитлових будівель виділених в натурі на підставі рішення третейського суду, оскільки вказана частка об’єкту нерухомого майна уже виділена на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2007 року за реєстровим №13557 та зареєстрована (а.с.95), відтак реєстраційне посвідчення від 06.06.2008 року було анульовано, про що свідчить відмітка на ньому.
Отже, рішення реєстратора КП «Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»Майданюка І.В. є ще одним доказом, який підтверджує виділення предмету іпотеки в натурі, а також реєстрацію права власності відповідача 1 на нього.
Суд також бере до уваги усні та письмові пояснення представника комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" (вхід. №08-116/3816/12 від 04.04.2012 року), який, досліджуючи матеріали інвентаризаційної справи, повідомив суду, що частина нерухомості, яка належить ПП «Промбудреєстр»і яка передана в іпотеку, на момент укладання спірного договору виділена в натурі.
Окрім того, пунктом 1.3. договору іпотеки встановлено, що в іпотеку передано майно, яке виділено в натурі. Поряд з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на п.2.1.4. спірного договору, в якому його сторони погодили, що предмет іпотеки не знаходиться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що оспорюваний договір іпотеки був підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін без будь-яких заперечень, застережень, розбіжностей, тобто волевиявлення обох сторін за договором було вільним, а належне на праві приватної власності ПП "Промбудреєстр" нерухоме майно, що є предметом вказаного договору іпотеки є окремим виділеним в натурі об'єктом права власності, яке, в свою чергу, може бути відчужено іпотекодавцем і на яке, відповідно до законодавства, може бути звернене стягнення.
Більше того, судом з’ясовано, що господарський суд вже давав правову оцінку оспорюваному договору № 7057 від 10.07.2008р. у справах № 4/63/2011/5003, №2/127/2011/5003 про той же предмет, за участю тих же сторін, окрім ТОВ «Енерготерм», які розглядались господарським судом Вінницької області, при цьому рішення по яких були залишені без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду відповідно від 15.07.2011р. та від 13.02.2011р.
Не береться до уваги судом посилання представника позивача на витяг КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»№25754094 від 01.04.2010 року (а.с.94), згідно із яким в якості форми власності ПП «Промбудреєстр»вказано приватна спільна часткова власність (3/1000), оскільки не стосується предмету доказування, так як судом перевіряються обставини на момент укладення оспорюваного договору.
Також, критично оцінюються та залишаються поза увагою суду доводи представника позивача щодо оцінки реєстраційних дій органів бюро технічної інвентаризації в контексті невірного відображення інформації про частку, належну ПП «Промбудреєстр», в матеріалах інвентаризаційної справи (у свідоцтвах та довідці-характеристиці), оскільки предметом доказування у даній справи не є оцінка реєстраційних дій вказаних органів, натомість, розглядаючи справу по суті, суд виходить із наявних у справі доказів, належність та допустимість яких позивачем не спростована. При цьому доказів скасування, визнання недійсними документів, які підтверджують виділення предмета іпотеки в натурі та реєстрацію прав на нього позивачем суду не надано.
З огляду на приписи ст.16 ЦК України, визнання правочину (пунктів правочину) недійсним є способом захисту порушених прав, проте позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного договору та яким чином ці права порушуються безпосередньо відповідачем.
Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу вимог ч. 1 та 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи, викладені в позовній заяві, спростовуються наявними у справі та оціненими судом належними до допустимими доказами, а також нормами діючого законодавства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що укладений сторонами іпотечний договір від 10.07.2008р., який позивач просить визнати недійсним, з підстав вказаних в позовній заяві, не суперечить закону.
Таким чином, з врахуванням встановленого, а також того, що позивачем не доведено наявність підстав, з якими ст.215 ЦК України пов’язує недійсність правочину, суд вважає за необхідне відмовити в позові із заявлених у ньому підстав.
Визначаючись щодо клопотання представника відповідача 2 про застосування інституту позовної давності, суд виходив із наступного.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст.257 названого Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або по винна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила встановлюються законодавчими акта ми (ст.265 ЦК України).
Необхідною умовою для засто сування позовної давності є заява сторони у спорі. При цьому закон (ст.267 ЦК України) не конкретизує, яка саме сторона спору має зробити заяву про застосуван ня позовної давності, тому не буде помилкою віднести до таких осіб як відповідача, так і позивача. При цьо му треба враховувати, що ця заява повинна подаватись під час розгля ду справи судом першої інстанції до моменту винесення ним рішення по суті заявлених вимог.
Практичне застосування строку позовної давності при вирішенні спо ру можливе у разі встановлення, що право позивача, про захист якого він просить, є порушеним.
З огляду на те, що, як з’ясовано з матеріалів справи та наявних у ній доказів, право позивача не порушено, так як спірний договір укладено правомірно, в результаті чого в позові відмовлено з мотиву безпідставності, відтак інститут позовної давності застосуванню не підлягає, а тому клопотання представника відповідача 2 про застосування строків позовної давності судом до уваги не береться.
Наслідки ж пропуску строку позовної давності застосовуються тоді, коли позов обґрунтований, проте вбачається, що позивач звернувся за захистом порушеного права після спливу строку звернення і на це звертає увагу інший учасник процесу.
Що ж стосується визнання відповідачем 1 позову, то воно не може бути прийняте судом, оскільки не відповідає вимогам ч.6 ст.22 ГПК України, так як такі дії суперечать, як досліджено під час розгляду справи, законодавству, зокрема, положенням Закону України «Про іпотеку»та Цивільного кодексу України, а також порушують права відповідач 2, що випливають із правомірно укладеного договору іпотеки.
Більше того, ч.3 ст.43 ГПК України передбачено, що визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Витрати по сплаті судового збору, у зв’язку із відмовою в позові, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Тварковський А.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 09 квітня 2012 р.
віддрук. 2 прим.:
1 - до справи
2 - третій особі- (АДРЕСА_1)