ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/6621/25

Провадження № 1-кс/991/6691/25

У Х В А Л А

01 липня 2025 рокумісто Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні № 42025000000000118 від 10.02.2025

клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт тимчасово вилученого майна,

в с т а н о в и в :

23.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного бюро Четвертого підрозділу детективів Другого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі ? НАБ України) ОСОБА_3 , погоджене виконувачем обов`язків Генерального прокурора ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна, належного ОСОБА_5 .

На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2025 вказане клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 .

Обґрунтування клопотання

З клопотання детектива слідує, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000118 від 10.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України.

А саме, під час досудового розслідування встановлено, що 29.08.2019 ОСОБА_5 набув повноважень народного депутата України ІХ скликання та є депутатом дотепер.

Відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_5 є народним депутатом України, а відтак суб`єктом декларування декларації, на якого поширюється дія вказаного закону, зокрема щодо своєчасного подання електронної декларації особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Так, 30.01.2024 ОСОБА_5 подав до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі ? НАЗК) виправлену електронну декларацію за 2023 рік, в якій не зазначив відомості про неповнолітніх дітей ? ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , інформацію щодо об`єкта нерухомості, який належить членам сім`ї суб`єкта декларування на праві приватної власності та отриманих доходів членів сім`ї декларанта.

Отже, є достатні підстави вважати, що народний депутат України ОСОБА_5 порушуючи вимоги п.п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», вніс недостовірні відомості у декларацію, а саме не зазначив членів сім`ї (неповнолітніх дітей), право власності на об`єкт нерухомості ? квартиру, а також відомості про доходи, отримані дружиною.

17.06.2025 на підставі ухвали слідчого судді, детективами НАБ України було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено мобільний телефон iPhone 12 mini .

Отже, вказаний мобільний телефон має істотне значення для кримінального провадження, оскільки у ньому можуть бути наявні відомості, що стосуються декларування ОСОБА_5 недостовірної інформації.

Постановою детектива від 18.06.2025 вказаний телефон визнаний речовим доказом та цього ж дня призначено комплексну судово комп`ютерно?технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій щодо вилученого телефону.

З урахуванням наведеного, з метою забезпечення збереження речового доказу детектив прохав накласти арешт на згадане майно шляхом позбавлення права на його відчуження, розпорядження та користування ним.

Позиції учасників справи

Детектив НАБ України ОСОБА_3 , та власник майна ОСОБА_5 , будучі належно повідомленими про дату, час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не прибули, причин неявки не повідомили. Від детектива та ОСОБА_5 надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття учасників кримінального провадження у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання детектива у відсутність незявившихся учасників справи.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали судової справи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання детектива про арешт майна підлягає задоволенню з огляду на таке.

У силу ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та / або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального провадження, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь?якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього ж Кодексу (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених п. 2?4 ч. 2 ст. 170 КПК України, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У силу ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Отже, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного у конкретному кримінальному провадженні, слідчий суддя, ураховуючи положення ст. 132 КПК України, має переконатися у тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, а майно, про арешт якого ставиться питання, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, безвідносно до того, чи має особа, на майно якої накладається арешт, безпосереднє відношення до вчинення злочину.

Щодо строку звернення з клопотанням

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З матеріалів судової справи слідує, що 17.06.2025 детективом НАБ України на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було вилучено мобільний телефон та 19.06.2025 клопотання про арешт тимчасово вилученого майна поштовим зв`язком скеровано до суду, що підтверджується відміткою на конверті.

Отже, клопотання детектива про арешт майна подано у визначений абз. 2 ст. 5 ст. 171 КПК України строк.

Щодо правових підстав для арешту майна

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що детективи НАБ України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000118 від 10.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про вказане кримінальне провадження внесені із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України з наступною фабулою: «до Офісу Генерального прокурора надійшов лист від Національного антикорупційного бюро України з інформацією про підготовлений журналістами проєкту розслідувань Радіо Свобода «Схеми» відео сюжет відносно ОСОБА_5 ». Відповідно до відеосюжету у поданих щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2022-2023 роки ОСОБА_5 не відобразив членів сім`ї, відомості про об`єкт нерухомості, що належить членам його сім`ї та знаходиться у м. москва, а також доходи дружини отримані на території російської федерації.

Як відомо, з матеріалів справи, ОСОБА_5 є чинним народним депутатом України ІХ скликання та, відповідно до ст. 8 Закону України «Про статус народного депутата України», у своїй діяльності повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу.

При цьому у судовому засіданні було встановлено, що 30.01.2024 ОСОБА_5 була подана виправлена декларація з порушенням п.1 ч.1 ст.46 Закону України «Про запобігання корупції», а саме не було зазначено відомостей про членів його сім`ї, неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також про належне їм на праві власності майно. Відповідно до договору передачі № 061300-У02940 від 19.12.2014 ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 101,8 кв. м, житловою площею 62,6 кв.м. Власниками квартири є дев`ять осіб, серед яких ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 володіють рівними частками - по 1/9 об`єкта нерухомості кожен.

З матеріалів справи вбачається, що в сусідньому аналогічному будинку продається квартира, де один квадратний метр нерухомості коштує майже 420 000 руб. або приблизно 175 000 грн. Таким чином,, зазначена квартира коштує майже 420 000 руб. або приблизно 175 000 грн. Таким чином, зазначена квартира може мати ринкову вартість близько 17 000 000 грн, а вартість тієї частки, якою володіють дружина та діти ОСОБА_5 і яку він не зазначив у декларації, становить близько 6 000 000 грн.

З аналізу протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 03.03.2025 встановлено, що ОСОБА_8 у грудні 2023 року отримала заробітну плату в розмірі 52 000 рубл. (близько 21 000 грн) в «Об`єднанні культурних центрів Південно-Західного адміністративного округу», яке є державною бюджетною установою культури міста москва.

Крім того, згідно з інформацією, розміщеною на російських інтернет-ресурсах, ОСОБА_8 у росії надає послуги як сімейна нутриціологиня та психосоматологиня. На відповідному сайті вказано, що вартість послуги «Просто послухати» складає 5 500 рубл. (приблизно 2 000 грн).

Попри це, ОСОБА_5 , порушуючи вимоги п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», не задекларував доходи ОСОБА_8 як члена своєї сім`ї.

Також, у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 . У зв`язку з цим, згідно з чинним законодавством, вона вважається членом сім`ї, а відповідні відомості про неї підлягають обов`язковому декларуванню.

17.06.2025 на підставі ухвали слідчого судді детективами НАБ України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого у загальній кімнаті виявлено телефон темно-синього кольору марки Apple, зі слів ОСОБА_5 є моделлю iPhone 12 mini, проте на пропозицію детектива надати код доступу для подолання систем логічного захисту, останній відмовився пояснивши, що в телефоні наявна інформація, пов`язана з його депутатською діяльністю.

Ураховуючи, що наведені відомості відповідають тим, про які зазначено в ухвалі слідчого судді про обшук, детективами прийнято рішення вилучити телефон.

За змістом ч. 2 ст. 168 КПК України під час обшуку може здійснюватися тимчасове вилучення майна.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Отже, зважаючи на те, що в ухвалі слідчого судді про обшук було надано дозвіл на відшукання, зокрема, пристроїв мобільного зв`язку, які використовувались під час спілкування з питань побуту, ремонту та облаштування квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та під час обшуку встановлено, що мобільний телефон ймовірно містить інформацію, яка мала відношення до наведених обставин, у зв`язку з цим виникла потреба в експертному дослідженні цієї техніки, ? слідчий суддя вважає, що рішення детективів про необхідність його вилучення є виправданим та правомірним.

Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні

Постановою детектива НАБ України ОСОБА_3 від 18.06.2025 вилучений під час обшуку, належний ОСОБА_5 мобільний телефон iPhone 12 mini, синього кольору із ідентифікуючою ознакою - номером на слоті для сім-карти НОМЕР_1 визнано речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, оскільки наявні достатні підстави вважати, що вони містять інформацію про обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні, та відповідають визначеним у ст. 98 КПК України критеріям.

Постановою детектива НАБ України ОСОБА_3 від 18.06.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено комплексно судово комп`ютерно?технічну експертизу та експертизу електронних комунікацій. Експерту на дослідження переданий мобільний телефон для здійснення, за можливості, копіювання інформації, яка зберігається на електронному носії.

З огляду на викладене, враховуючи норми ч. 3 ст. 170 КПК України, якими передбачено можливість арешту майна, якщо воно відповідає визначеним у ст. 98 цього Кодексу критеріям, а також на комп`ютерні системи чи їх частин у разі, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до них пов`язаний з подоланням системи логічного захисту, слідчий суддя дійшов висновку, що детектив у клопотанні та судовому засіданні довів необхідність арешту мобільного телефону, вилученого під час обшуку домоволодіння, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Усталена практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, Європейський суд з прав людини пов`язує з видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв`язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення по справі «East / West Alliance Limited» проти України» вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.

У рішенні по справі «Смирнов проти росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Так, ступінь втручання у право мирного володіння майном слідчий суддя оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Слідчий суддя також зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Накладення арешту на мобільний телефон забезпечить запобіганню можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення інформації, що у них міститься та може мати суттєве значення для кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170?173 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 17.06.2025 під час обшуку житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке використовується ОСОБА_5 , шляхом заборони розпорядження та користування, а саме:

- мобільний телефон iPhone 12 mini, синього кольору із ідентифікуючою ознакою - номером на слоті для сім-карти НОМЕР_1 .

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1