ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 217
РІШЕННЯ
Іменем України
03.04.2012Справа №5002-25/711-2012
за позовом – Заступника прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь
до відповідачів – 1) Виконавчий комітет Ялтинської міської ради АР Крим, м. Ялта; 2) Приватне підприємство «Нафтаоргсинтез», м. Ялта; 3) Фонд комунального майна м. Ялта
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – 1) Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління», м. Ялта; 2) Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації», м. Ялта
про визнання недійсним рішень та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності та повернення майна
Суддя Копилова О.Ю.
представники:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 28-50/585 від 19.12.11, представник;
від відповідачів – 1) ОСОБА_2, довіреність № 02.11-07/106 від 17.02.11, представник; 2) ОСОБА_5, довіреність № 3 від 13.03.12, представник; 3) ОСОБА_6, довіреність № 02-11/430 від 25.05.11, представник
від третіх осіб – 1) ОСОБА_3, довіреність № 26 від 10.01.12, представник; 2) не з’явився
від прокуратури - ОСОБА_4, довіреність № посвідчення №12054, старший прокурор відділу прокуратури
Обставини справи:
Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів – Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної республіки Крим та Приватного підприємства «Нафтаоргсинтез» та просить суд визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №1400 від 28.09.2004 в частині оформлення права власності за Ялтинською міською радою на літ. «В» елінг, будівля із буту, загальною площею 143,8 мІ за адресою Парковий проїзд, 15 в м. Ялта; визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №379 від 11.03.2005 в частині оформлення права власності за Ялтинською міською радою на літ. «А» елінг, загальною площею 143,8 мІ за адресою Парковий проїзд, 15 в м. Ялта; визнати недійсним укладений між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та Приватним підприємством «Нафтаоргсинтез» 16 червня 2006 року договір купівлі-продажу 9/25 часток нежитлових приміщень та споруд комунального майна за адресою: АР Крим, вул. Парковий проїзд, буд.8 в частині продажу елінгу «А'» площею 143,8 кв.м.; скасувати державну реєстрацію права власності на літ. «Аґ» елінг, загальною площею 143,8 мІ за адресою: м. Ялта, вул. Парковий спуск, 8 у реєстрової книзі Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» та у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно; зобов’язати повернути ПП «Нафтаоргсинтез» нерухоме майно, а саме: «господарські ніши», вбудовані у підпірну стіну 2-го ярусу на набережній між бунами №1 і №2, загальною площею 148,3 мІ за адресою Парковий проїзд, 8 в м. Ялта у комунальну власність Автономної Республіки Крим.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим про порушення провадження у справі від 05 березня 2012 року до участі у справі №5002-25/711-2012 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору залучено Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» та Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації».
06 березня 2012 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від прокуратури м. Ялта Автономної Республіки Крим надійшла заява про усунення технічної помилки, відповідно до якої прокуратура просить суд вважати ціною позову вартість проданого майна за договором у сумі 682 920,00 грн.; вважати п.6 прохальної частини позову викладеним у наступній редакції: «Зобов’язати повернути ПП «Нафтаоргсинтез» нерухоме майно вартістю 682 920,00 грн., а саме: «господарські ніши», вбудовані у підпірну стіну 2-го ярусу на набережній між бунами №1 і №2, загальною площею 148,3 мІ за адресою Парковий проїзд,8 в м. Ялта у комунальну власність Автономної Республіки Крим. Заява вмотивована тим, що під час підготовки позовної заяви, у результаті збою комп’ютерного обладнання у назві позову не зазначено ціну позову, а саме вартість проданого майна за договором у сумі 682 920,00 грн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 березня 2012 року прийнята заява Прокуратури м. Ялти про усунення технічної помилки в тексті позовної заяви до розгляду; продовжений строк розгляду справи на 15 днів, в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України; залучений до участі у справі в якості іншого відповідача – Фонд комунального майна м. Ялта (АР Крим, пл. Совєтська, 1, м. Ялта).
У судовому засіданні оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач 26 березня 2012 року представив суду письмові пояснення по справі у яких зазначив, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим підтримує вимоги заступника прокурора м. Ялти в повному обсязі, та просить суд задовольнити позов.
Відповідач - Приватне підприємство «Нафтаоргсинтез» позовні вимоги не визнав, 15 березня 2012 року до суду надійшов відзив на позов у якому відповідач зазначив, що позовні вимоги заступника прокурора м. Ялта по даній справі вже були предметом розгляду справ, що знаходились в провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим, та провадження по яким закінчилось прийняттям рішення, чи прийняттям остаточної ухвали. Отже, відповідач вважає, що рішення у справах №2-20/8716-2005, №2-8/3666-2007А, №2-13/2740-2007 та ухвала по справі №2-8/18733-2006А мають для справи № 5002-25/711-2012 преюдиціальне значення, у зв’язку із чим, відповідач просить суд, на підставі вже прийнятих судових рішень відмовити заступнику прокурора в задоволенні позовних вимог.
Також, 03 квітня 2012 року від відповідача - Приватного підприємства «Нафтаоргсинтез» до суду надійшли письмові пояснення, у яких відповідач зазначив, що елінг загальною площею 143,8 кв.м. не має нічого спільного з нішами в підпірних стінах набережної пляжу Сонячний, не є берегоукріплюючею спорудою, так як знаходиться після закінчення підпірної стени, та лише примикає до неї одним кутом.
Відповідач - Виконавчий комітет Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, позовні вимоги, також, не визнав, за мотивами що викладені у відзиві на позов, який надійшов до суду 15 березня 2012 року, та вважає, що рішеннями у справах №№2-20/8716-2005, №2-1/17883.1-2007А, №2-8/3666-2007А, №2-13/2740-2007 та ухвалою у справі №2-8/18733-2006А неодноразово перевірялась законність прийняття оскаржуваних актів та договору купівлі-продажу, за результатами розгляду яких, не виявлено порушення чинного законодавства та чиїх небудь прав та інтересів.
Відповідач - Фонд комунального майна м. Ялта 26 березня 2012 року представив суду відзив на позов, у якому зазначив, що у Верховної Ради Автономної Республіки Крим відсутні будь які права на спірне майно, що підтверджується судовими рішеннями №2-20/8716-2005 та №2-1/17883.1-2007А, у зв’язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Третя особа - Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» у письмових поясненнях, що надійшли до суду 15 березня 2012 року, 26 березня 2012 року зазначила про підтримання позовних вимог заступника прокурора міста Ялта, та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Третя особа - Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» у судове засідання не з’явилась, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю її представника.
06 березня 2012 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від заступника прокурора м. Ялти надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Комунальному підприємству Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» вчиняти будь-які дії щодо реєстрації/перереєстрації правочинів щодо зміни права власності на об’єкт нерухомості, а саме літ «А'» елінг, загальною площею 143,8 м2, що розташований за адресою: парковий проїзд, 8, м. Ялта; заборонити Приватному підприємству «Нафтаоргсинтез» вчиняти будь-які дії щодо відчуження об’єкту нерухомості, а саме: літ «А'» елінг, загальною площею 143,8 м2, що розташований за адресою: парковий проїзд, 8, м.Ялта.
Суд, розглянувши зазначену заяву дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Перелік заходів забезпечення позову, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, є вичерпним, оскільки зазначена стаття не містить припису про те, що суд може застосовувати інші заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» зазначено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» встановлено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Так, на думку суду, подане до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не містить конкретних обставин, існування яких обумовлює обґрунтовану необхідність забезпечення позову, документального підтвердження про вірогідність вчинення з боку відповідача дій, які можуть порушити права або законні інтереси позивача чи Держави.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідним відмовити прокурору в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Також, у судовому засіданні позивачем заявлене усне клопотання про призначення по справі судової експертизи, для вирішення деяких питань, які, на думку позивача, мають істотне значення для вирішення даного спору по суті та які потребують спеціальних знань.
Севастопольський апеляційний господарський суд у аналізі недоліків, допущених суддями, співробітниками органів досудового слідства, дізнання, та державної виконавчої служби при підготовці і призначенні судових експертиз у 2010 році, вих. № 5038-8290 від 21 лютого 2011 року зазначив, що витрати пов’язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона.
Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 27.11.2006 N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» зазначив, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Позивач у судовому засіданні зазначив, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим не має наміру сплачувати судову експертизу, у зв’язку із відсутністю грошових коштів на рахунку Верховної Ради Автономної Республіки Крим на такі потреби, у зв’язку із чим, позивач просив суд покласти дані витрати на третю особу - Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління».
Розглянувши клопотання позивача суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки позивачем не наведена дійсна потреба у спеціальних знаннях для встановлення будь-яких даних, та надана відмова в сплаті судової експертизи.
Крім того, зупинення провадження у справі є правом, але не обов’язком суду за передбаченими господарськими процесуальним кодексом України обставинами. Також, у зв’язку з тим, що найчастіше, строк проведення судової експертизи перевищує допустимий строк розгляду справи, існує вірогідність порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та висновок прокурора, суд –
встановив:
28 вересня 2004 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради прийнято рішення №1400 «Про оформлення права власності на будівлі рятувальної станції по Парковому проїзду, 15 в м. Ялта на будівлі рятувальної станції по вул. Дражинського, 33а в м. Ялта про видачу свідоцтва про право власності» вирішено зокрема, оформити право власності на будівлі рятувальної станції по Парковому проїзду, 15 в м. Ялта, а саме на літ. В елінг, будівлі з буту, загальною площею 143,8 кв.м за Ялтинською міською радою.
11 березня 2005 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради прийнято рішення №379 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за Ялтинською міською Радою про видачу свідоцтв про право власності» пунктом 1 якого вирішено оформити право власності за Ялтинською міською радою, зокрема на нежилі будівлі міського пляжу «Сонячний» в тому числі: по парковому проїзду, 8 в м. Ялті: літ. А навіс, загальною площею 118,1 кв.м., літ. А' елінг, загальною площею 143,8кв.м., літ. В туалет , загальною площею 73,5 кв.м., літ. Г водонасосна, загальною площею 22,6 кв.м., літ. Е кладова, загальною площею 7,4 кв.м., літ. Ж навіс, загальною площею 45,5 кв.м., літ. З медпункт, загальною площею 28,3 кв.м., літ. И навіс, загальною площею 193,8 кв.м., літ. К каса, загальною площею 2,5 кв.м.
Заступник прокурора м. Ялти в позовній заяві зазначив, що Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» є державним підприємством, що входить до складу майна, яке належить Автономній Республіці Крим, знаходиться у сфері управління Республіканського комітету з будівництва та архітектури АР Крим, який є його «Органом управління», та відповідно до Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.05 №540 є правонаступником Державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління».
Згідно з додатком №1 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 29.06.92 №110-1 «Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)» майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспубліканської власності Криму.
Основними фондами Кримського протизсувного управління є берегоукріплювальні, протизсувні та пляжні споруди, взяті їм на баланс відповідно до п.6 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 26.06.86 №238 «Про підвищення ефективності роботи по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань», та закріплені Постановою Верховної Ради АР Крим від 15.03.00 №982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» в редакції Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №444-3/03 від 19.02.03.
Відповідно до п.13 Переліку Додатку №3 до Постанови Верховної Ради АР Крим від 15.03.00 №982-2/2000, до їх складу входять берегоукріплювальні споруди на ділянці від морського порту до санаторію «Росія» (м. Ялта) довжиною 1,2 км.
Вказані споруди у складі 2-х комплексів побудовано на замовлення Кримського протизсувного управління та прийняті ним в експлуатацію за актами від 28.09.67 довжиною 510 п/м та від 27.12.66 довжиною 690 п/м.
До складу 2-го комплексу берегоукріплювальних споруд від морського порту до санаторія «Росія» також ввійшли «господарські ніші», вбудовані у підпірну стіну 2-го ярусу на набережній між бунами №1 і №2, загальною площею 148,3 м2, для зберігання маломірних суден.
Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1092-4/04 від 20.10.04 «Про передачу берегоукріплювальних споруд, що належать Автономній Республіці Крим, в комунальну власність територіальній громаді м. Ялти» прийнято рішення про передачу у комунальну власність територіальної громади м. Ялта берегоукріплювальних споруд пляжу «Сонячний» довжиною 0,270 км, розміщених на ділянці від території рятувальної станції до буни №6, що входять до складу 2-го комплексу берегоукріплювальних споруд на ділянці від морського порту до санаторію «Росія» (м. Ялта).
Актом приймання-передачі майна від 15 грудня 2004 року, який затверджено Ялтинським міським головою 20.12.04, ДП «Кримське республіканське протизсувне управління» передано в комунальну власність Ялтинської міської ради основні фонди -протизсувні споруди (буни №2-5, набережна, штучний пляж, підпірні стіни 1-го та 2-го ярусів, водовипуски лівневодів №11 і №20, сходи та ін.), розміщені на ділянці від території рятувальної станції до буни №6, що входять до 2-го комплексу протизсувних споруд на ділянці від морського порту до санаторію «Росія», загальною довжиною 0,270 км.
До берегоукріплювальних споруд пляжу «Сонячний» довжиною 0,270 км, які передано за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Ялта 15 грудня 2004 року, «господарські ніши» не увійшли.
Вказані «господарські ніши» перебували на балансі Кримського протизсувного управління у складі берегозахисних споруд на ділянці від морського порту до санаторію «Росія» (м. Ялта), що підтверджується актом інвентаризації берегоукріплювальних споруд від 23 вересня 2003 року.
Отже, заступник прокурора міста Ялта зазначає, що рішення про передачу в комунальну власність Ялтинської територіальної громади «господарських ніш» на ділянці набережної між бунами №1 і №2 вбудованої у підпірну стіну 2-го ярусу другого комплексу берегоукріплювальних споруд від морського порту до санаторію «Росія», загальною площею 148,3 м , призначених для зберігання маломірних суден, ані орган, до сфери управління якого відносилось Кримське протизсувне управління, ані Фонд майна Автономної Республіки Крим, не погоджували.
16 червня 2006 року між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та Приватним підприємством «Нафтаоргсинтез» укладений договір купівлі-продажу комунального майна - 9/25 (дев'ять двадцять п'ятих) часток нежитлових приміщень та споруд за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Парковий проїзд, буд. №8. Об'єкт продажу складається з навісу літ. А, площею 118,1 кв. м., що складає 4/25 частки нежитлових приміщень та споруд; елінгу літ. А' площею 143,8 кв.м., що складає 1/5 частки нежитлових приміщень та споруд.
Таким чином, на думку заступника прокурора, майно Кримського протизсувного управління було та залишається власністю Автономної Республіки Крим та право власності на спірне майно зареєстроване за відповідачем - Приватним підприємством «Нафтаоргсинтез» всупереч чинному законодавству, а саме ст. 328 Цивільного кодексу України.
Отже, заступник прокурора м. Ялти просить суд визнати недійсними рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №1400, №379; визнати недійсним укладений між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та Приватного підприємства «Нафтаоргсинтез» 06 червня 2006 року договір купівлі-продажу; скасувати державну реєстрацію права власності на літ. «Аґ» елінг, загальною площею 143,8 мІ за адресою: м.Ялта, вул. Парковий спуск,8 у реєстрової книзі Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» та у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно; зобов’язати повернути ПП «Нафтаоргсинтез» нерухоме майно вартістю 682 920,00 грн., а саме: «господарські ніши», вбудовані у підпірну стіну 2-го ярусу на набережній між бунами №1 і №2, загальною площею 148,3 мІ за адресою Парковий проїзд,8 в м. Ялта у комунальну власність Автономної Республіки Крим.
Суд, розглянувши матеріали справи, представлені докази дійшов висновку, про неможливість задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
В провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилась справа №2-20/8716-2005 за позовом Кримської Республіканської рятувально–водолазної служби до Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради та Ялтинського бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №1400 від 28 вересня 2004 року та свідоцтва про право власності на будинок рятувальної станції по Паковому проїзду 15 в м. Ялта, видане Ялтинським бюро технічної інвентаризації.
За результатами розгляду справи №2-20/8716-2005 господарським судом Автономної Республіки Крим 26 липня 2005 року прийняте рішення, що залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, про відмову в задоволенні позову, в частині визнання недійсним рішення №1400 від 28 вересня 2004 року та припинено провадження по справі в частині визнання свідоцтва недійсним.
Рішення мотивоване тим, що попередня реєстрація прав на спірне майно в Бюро технічної інвентаризації не здійснювалась, будь-яких інших правовстановлювальних документів, у тому числі відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 07.02.2002, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» стосовно спірного майна суду представлено не було, у зв’язку із чим, суд дійшов висновку, що з документів представлених суду не вбачається, що саме об’єкти нерухомості по Парковому проїзду, 15 та вул. Дражинського 33 у м. Ялта мають вважатись державним майном, яке було закріплене за позивачем - Кримською Республіканською рятувально –водолазною службою.
Таким чином, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2005 року у справі №2-20/8716-2005 встановлена правомірність прийняття в комунальну власність елінгу загальною площею 143,8 кв.м., за адресою: Парковий проїзд, 15 в м. Ялті.
06 вересня 2011 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від Прокуратури Автономної Республіки Крим надійшла заява №05/1-2209 вих/11 з проханням: відновити строк подачі заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; прийняти заяву до розгляду; переглянути рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2005 року за нововиявленими обставинами; за результатами перегляду скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2005 року у справі №2-20/8716-2005 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Однак ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2011 року в задоволенні заяви про перегляд судового рішення Прокуратурі Автономної Республіки Крим відмовлено.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2011 року апеляційна скарга Прокуратури Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2011 року залишена без розгляду.
Таким чином, на час прийняття рішення по даній справі рішення у справі №2-20/8716-2005 є чинним та таким, що набрало законної сили.
Також, в провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилась справа №2-8/3666-2007А за позовом Держаного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» до відповідача – Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Ялтинської міської Ради, Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», Верховної Ради АР Крим та Приватного підприємства «Нафтаоргсінтез» про визнати нечинним п.1. рішення виконкому Ялтинської міської Ради №379 від 11.03.2005 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна за Ялтинською міською Радою і видачу свідоцтва на право власності» в частині оформлення права власності та видачі свідоцтва на право власності Ялтинській міській раді на нерухомі споруди міського пляжу «Сонячний» по парковому проїзду, 8 у м.Ялті: ... «Літ. А елінг, загальною площею 143,8 кв.м.»... та п.1. рішення виконкому Ялтинської міської ради №379 від 11.03.2005 і видачу свідоцтва на право власності на нерухомі споруди міського пляжу «Сонячний» по Парковому проїзду, 8 у м. Ялта: ... «Літ. А елінг, загальною площею 143,8кв.м.».... Виключити із Свідоцтва права власності Ялтинської міської Ради від 12.04.2005 за рішення виконкому Ялтинської міської Ради №379 від 11.03.2005 та від 28.04.2005 за рішення виконкому Ялтинської міської Ради №619(3) від 14.04.2005 нежитлові приміщення і споруди пляжу «Сонячний» «Літ. А елінг, загальною площею 143,8кв.м.».
22 травня 2007 року у справі №2-8/3666-2007А прийнята постанова, про відмову в задоволені позовних вимог.
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що у відповідності до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про передачу берегоукріпних споруд, які належать Автономній Республіці Крим в комунальну власність територіальної громади міста Ялта» від 20 жовтня 2004 року майно, а саме: навіс літера «А», загальною площею 118,1кв.м., елінг літера «А'», загальною площею 143,8 кв.м., переданий Виконавчому комітету Ялтинської міської ради про що даному органу місцевого самоврядування було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, та у відповідності до наданих повноважень, згідно законодавства України, даний власник майна у подальшому розпорядився нежилими приміщеннями, а саме навіс літера «А», загальною площею 118,1кв.м., елінг літера «А'», загальною площею 143,8 кв.м., видавши свідоцтво про право власності приватному підприємству «Нафтаоргсінтез».
Між тим, попередня реєстрація прав на вказане майно Комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» не здійснювалось.
Будь-яких правовстановлюючих документів, у тому числі відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 7 лютого 2002 року закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» стосовно даного майна позивачем не надавалось.
Також, господарським судом Автономної Республіки Крим при розгляді справи №2-8/3666-2007А встановлено, що підпірні стіни з господарськими нішами, які знаходяться на балансі Держаного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» та елінг літера «А'», площею 143,8 кв.м., розташований за адресою: місто Ялта, Парковий проїзд, 8а, не є одним і тим же об'єктом, оскільки прийняті за актом приймання № 4 від 4 жовтня 1967 року в експлуатацію протизсувні споруди мають бетонні підпірні стіни, крівля, перегородки відсутні, в той час як спірний елінг літера «А'», площею 143,8 кв.м., відповідно матеріалам інвентаризації БТІ має стіни з бутового каменю та ракушняка, перегородки з ракушняка та цегли, міжповерхові перекриття з залізобетонних плит, дах з сумісної толі на бітумній мастиці.
Крім того, судом зазначено, що Держане підприємство «Кримське республіканське протизсувне управління» жодними документами не довів своє право власності на спірне майно.
Верховний суд України у листі від 24 листопада 2008 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що у випадку проаналізування терміну «недійсність» вказане поняття можливо поширити на терміни: нечинність, неправомірність, незаконність, протиправність. Вказані поняття не є взаємовиключними.
Отже, можливо зробити висновок, що термін «недійсним» є тотожним з терміном «нечинним».
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2007 року постанова у справі №2-8/3666-2007А залишена без змін.
Ухвалою від 13 квітня 2010 року Вищого адміністративного суду України прийнята відмова Державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» від касаційної скарги; закрите касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.05.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.08.2007 по справі № 2-8/3666-2007А.
На час прийняття рішення по даній справі рішення у справі №2-8/3666-2007А є чинним, та таким, що набрало законної сили.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічні вимоги зафіксовані у п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35, відповідно до якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України, встановлено, що захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Тобто, при оскарженні рішень, дій або без дій органів місцевого самоврядування або виконавчої влади, віднесених до їх компетенції, суд в разі задоволення позову визнає рішення, дію або бездіяльність неправомірним і зобов'язує, залежно від характеру спору, зробити певні дії на захист порушеного права або сам визнає це право за позивачем.
З позовної зави вбачається, що заступник прокурора міста Ялти ґрунтує свої вимоги на тому, що спірне майно є власністю Автономної Республіки Крим та знаходиться на балансі Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління».
Однак, рішення у справах №2-8/3666-2007А та №2-20/8716-2005, що залишені без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, спростовують вказане твердження, що унеможливлює задоволення позовних вимог в частині визнання рішень Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №1400 та №379 недійсними.
Згідно прохальної частини позову заступник прокурора міста Ялти, також, просить суд визнати недійсним укладений між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та Приватним підприємством «Нафтаоргсинтез» 16 червня 2006 року договір купівлі-продажу 9/25 часток нежитлових приміщень та споруд комунального майна за адресою: АР Крим, вул. Парковий проїзд, буд.8 в частині продажу елінгу «А'» площею 143,8 кв.м.
Вимога мотивована тим, що право власності на спірне майно зареєстроване за Приватним підприємством «Нафтаоргсинтез» всупереч чинному законодавству, оскільки майно Кримського протизсувного управління є власністю Автономної Республіки Крим, у зв’язку із чим, на підставі частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України у прокуратури в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим виникло право вимоги визнання цього договору недійсним.
Однак, як вже було встановлено судами при розгляді справ №2-8/3666-2007А та №2-20/8716-2005 попередня реєстрація прав на спірне майно Комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» не здійснювалось, та власник майна, а саме: навісу літера «А», загальною площею 118,1кв.м., елінгу літера «А'», загальною площею 143,8 кв.м.,, згідно постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про передачу берегоукріпних споруд, які належать Автономній Республіці Крим в комунальну власність територіальної громади міста Ялта» від 20 жовтня 2004 року є Виконавчий комітет Ялтинської міської ради, про що даному органу місцевого самоврядування було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, та у відповідності до наданих повноважень, згідно законодавства України, даний власник майна у подальшому розпорядився нежилими приміщеннями, а саме навісом літера «А», загальною площею 118,1кв.м., елінгом літера «А'», загальною площею 143,8 кв.м., видавши свідоцтво про право власності приватному підприємству «Нафтаоргсінтез».
Частиною 2 статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а тому за умови, якщо судами буде встановлено факт передачі в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться майно (нерухомість), що належить іншій особі на праві власності, суди мають правові підстави для визнання спірного договору недійсним, оскільки відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, (постанова ВСУ від 27.01.09 у справі № 18/109, Рекомендації Вищого господарського суду від 02.02.10).
Відповідно до частини 1 та 3 статті 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Вищий Господарський суд України у своєму Роз’ясненні №02-5/111 від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" (далі - Роз’яснення про визнання угод недійсними) роз’яснив, що господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно враховувати, що угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу сторонами не порушені загальні вимоги, що передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України та додержання яких є необхідним для чинності правочину, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цієї частині.
Крім того, в провадженні господарського суду Автономної Республіки Крим знаходилась справа №2-13/2740-2007 за позовом Державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління», м. Ялта до відповідача Фонду комунального майна Ялтинської міської Ради, м. Ялта, за участю третіх осіб - Приватного підприємства «Нафтаоргсинтез», м. Ялта та Ялтинської міської Ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 червня 2006 року, укладеного між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та приватним підприємством «Нафтаоргсинтез» в частині продажу та покупки споруди… «Літ. А елінг, загальною площею 143,8 кв.м, що розташована за адресою: Україна АР Крим м. Ялта Парковий проїзд, 8» та іменована як об’єкт приватизації; виключення із свідоцтва права власності Приватного підприємства «Нафтаоргсинтез» від 06.12.2006, виданого за рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 1926 від 28.11.2006 року нежитлові будинки «Літ. А елінг, загальною площею 143,8 кв.м., що розташована за адресою: Україна АР Крим м. Ялта Парковий проїзд, 8».
08 травня 2007 року у справі №2-13/2740-2007 господарським судом Автономної Республіки Крим прийнято рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Рішення мотивоване тим, що укладенню оспорюваного договору купівлі-продажу передувало ухвалення ряду рішень Ялтинської міської ради і виконавського комітету Ялтинської міської ради, які до теперішнього часу ніким не скасовані. Також, Державним підприємством «Кримське республіканське протизсувне управління» в процесі розгляду справи не доведена наявність за ним права власності на спірне майно.
Севастопольський апеляційний господарський суд постановою від 27.08.07, перевіривши рішення суду першої інстанції залишив без змін. При цьому, суд виходив з фактів встановлених при розгляді господарським судом Автономної Республіки Крим справ №2-20/8716-2005 та 2-8/3666-2007А керуючись статтею 35 Господарського процесуального кодексу України. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним відповідно до приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 січня 2008 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 серпня 2007 року у справі №2-13/2740-2007 залишено без змін; касаційну скаргу Державного підприємства «Кримське республіканське протизсувне управління» залишено без задоволення.
Таким чином, на час прийняття рішення по даній справі рішення у справі №2-13/2740-2007 є чинним, та таким, що набрало законної сили.
Стосовно вимог про скасування державної реєстрації права власності на літ. «Аґ» елінг, загальною площею 143,8 мІ за адресою: м. Ялта, вул. Парковий спуск,8 у реєстрової книзі Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» та у єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно; зобов’язати повернути ПП «Нафтаоргсинтез» нерухоме майно вартістю 682 920,00 грн., а саме: «господарські ніши», вбудовані у підпірну стіну 2-го ярусу на набережній між бунами №1 і №2, загальною площею 148,3 мІ за адресою Парковий проїзд,8 в м. Ялта у комунальну власність Автономної Республіки Крим, суд вважає за необхідне зауважити наступне.
Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
З державною реєстрацією нерухомих речей законодавець пов'язує такі правові наслідки: момент виникнення, припинення та порядок реалізації права власності; момент здійснення правочину; форму правочину; обмеження на здійснення правочинів.
Враховуючи те, що правочин, який укладений між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та Приватним підприємством «Нафтаоргсинтез» 16 червня 2006 року є чинним, та відповідає вимогам чинного законодавства, вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що перейшло до Приватного підприємства «Нафтаоргсинтез» на виконання укладеного договору купівлі-продажу, не підлягають задоволенню.
Теж саме, стосується і вимоги про зобов’язання повернути ПП «Нафтаоргсинтез» нерухоме майно вартістю 682 920,00 грн., а саме: «господарські ніши», вбудовані у підпірну стіну 2-го ярусу на набережній між бунами №1 і №2, загальною площею 148,3 мІ за адресою Парковий проїзд,8 в м. Ялта у комунальну власність Автономної Республіки Крим.
Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, суд підкреслює, що у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором та позивачем під час розгляду даної справи не були доведені ті обставини на які вони посилались в обґрунтування позовних вимог.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05 квітня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Копилова О.Ю.