ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322
РІШЕННЯ
Іменем України
03.04.2012Справа №5002-32/461-2012
Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогірське кар’єроуправління» (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул.. Н. Бойка, 4 ідентифікаційний код 03379655).
До відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» (97420, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Бородина, 16 ідентифікаційний код 20676633) в особі Філії «СПМК -4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» ( Міжквартальний проїзд, 2, м. Євпаторія, АР Крим, 97420, ідентифікаційний код 26585570).
Про стягнення 10 484, 19 грн.
За участю представників:
Від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 06 від 03.01.2012р. у справі.
Від відповідача – не з’явився.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Білогірське кар’єроуправління» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» в особі Філії «СПМК -4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» про стягнення заборгованості у розмірі 10 484, 19 грн., у тому числі 10 313, 20 грн. – суму основного боргу, 129, 69 грн. – 3% річних, 41, 30 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду від 13.02.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.02.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором поставки № 48 від 10.09.2009р. в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.
27.03.2012р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач просив суд змінити підставу позову, зазначаючи в якості обґрунтування позову поставку товару відповідачеві поза договором.
Суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та подальший розгляд справи здійснювати саме в контексті підстав, визначених ним.
Представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Дослідивши представлені докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Так, як вбачається з матеріалів справи, та зазначає позивач в позовній заяві, позивачем відповідачеві був поставлений товар на суму 245 330,60 грн., що підтверджується накладними на зазначену суму ( а.с. 15-20).
Згідно статті 334 Цивільного кодексу України, момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.
Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 174 Господарського України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Стаття 175 Господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.
Чинним законодавством України не передбачена обов’язкова форма договору як єдиного письмового документу.
Судом розглядаються правовідносини сторін з бездоговірної поставки, оскільки сторонами не надано суду укладеного договору та в обґрунтування позову покладається саме поставка за накладними (бездоговірна поставка), що не заперечувалось і відповідачем в ході розгляду справи по суті.
Проте, відповідачем не оплачено повністю суму отриманого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 10 313, 20 грн.
Оскільки у суду відсутні докази існування договору, взаємовідносини сторін ідентифікується як позадоговірні.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В даному випадку вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується підписаною обома сторонами накладною на поставку товару.
Пунктом 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Аналогічну позицію містить пункт 3 статті 180 Господарського кодексу України, який зазначає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Таким чином, в даному випадку письмова форма правочину виражається у підписаній накладній.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Отже, заборгованість в розмірі 10 313, 20 грн. підтверджується матеріалами справи, визнається обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 41, 30 грн. інфляційних втрат, 129, 69 грн. 3 % річних.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке:
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2011р. позивачем на адресу відповідача направлена вимога, яка отримана відповідачем 10.08.2011р., що підтверджується карткою поштового повідомлення. ( а.с. 26)
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що інфляційні втрати в розмірі 129, 69 грн. за період з 01.09.2011р. по 31.01.2012р. підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягаютьстягненню з відповідача саме в цьому розмірі.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, сума 3% річних за період з 01.09.2011р. по 31.01.2012р. в розмірі 41,30 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Приписи статті 4-7 названого Кодексу твердять про те, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А стаття 43 ГПК передбачає, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 78, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» (97420, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Бородина, 16 ідентифікаційний код 20676633) в особі Філії «СПМК -4» Товариства з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» ( Міжквартальний проїзд, 2, м. Євпаторія, АР Крим, 97420, ідентифікаційний код 26585570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білогірське кар’єроуправління» (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул.. Н. Бойка, 4 ідентифікаційний код 03379655) 10 313, 20 грн. суми основного боргу, 41, 30 грн. інфляційних втрат, 129,69 грн. – суми 3 відсотків річних за користування чужими грошовими коштами, 1 609, 50 грн. судового збору.
3. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 03.04.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 04.04.2012р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Барсукова А.М.