ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

03.04.2012Справа №5002-32/381-2012

Господарський суд Автономної республіки Крим  у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом – Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400).

До відповідача – Об'єднання  співвласників багатоквартирного будинку «Міст-37» (вул.. Шевченко, 37, м. Євпаторія, ідентифікаційний код 34787141).

Про стягнення 5 376,26   грн.

За участю представників:

Від позивача – ОСОБА_1, довіреність № 007-Д від 03.01.2012р.

Від відповідача – Саттаров С.А., керівник

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею  22 Господарського процесуального кодексу  України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Крименерго" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Об'єднання  співвласників багатоквартирного будинку «Міст-37», та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 12 819, 35 грн., 3 % річних у розмірі 202, 74 грн., інфляційних втрат 1 328, 77 грн.

Ухвалою господарського суду від 07.02.2012  року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.02.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судовому засіданні 21.02.2012р. оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані споживанням відповідачем електричної енергії, проте її неоплатою, що і стало приводом для звернення позивача до суду  із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

21.02.2012 р.  позивачем надана заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої  позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з  відповідача 7 493, 61 грн. суми за спожиту електричну енергію, інфляційні втрати в розмірі 1 328, 77 грн., 3% річних в розмірі 202, 74 грн.

05.03.2012р. у судовому засіданні позивач надав заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої знов зменшив позовні вимоги, та просив суд стягнути з відповідача 3 844, 75 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 328, 77 грн. – інфляційних втрат, 202, 74 грн. – 3% річних.

Пункт 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України твердить про те, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на викладене, судом прийняте зменшення позовних вимог та подальший розгляд справи здійснювався в межах зменшених позовних вимог.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Зазначені норми передбачають можливість виникнення недоговірних зобов’язань, зокрема, внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи.

Отже до предмету доказування в даній справи належить встановлення фактів набуття відповідачем і втрати позивачем товарної продукції, якою є електрична енергія, відсутність у відповідача правової підстави для такого набуття, а також вартість спожитої електричної енергії, яка визначається на момент розгляду судом справи.

Пунктом 2 частини другої статті 27 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку є правопорушеннями в електроенергетиці.

Пунктом 2.6 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил  користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України  від 04.05.2006 № 562 (далі –Методика), встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики, та за умови відсутності у такого споживача договору про постачання електричної енергії.

Пункт 2.1 Методики застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, встановленому цією Методикою, з урахуванням вимог Правил користування електричною енергією та в разі виявлення таких порушень.

Недоврахована електрична енергія – це збитки енергопостачальника через правопорушення споживача у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів статті 225 Господарського кодексу України та статей 22, 614, 1212, 1213 Цивільного кодексу України .

У  відповідності до статті 275 Господарського кодексу України та Закону України "Про електроенергетику” , відпуск електричної енергії без договору   не допускається.

Проте, відповідно до статті 5 Закону України "Про електроенергетику" принципами, на яких базується державна політика в електроенергетиці є забезпечення стабільності фінансового стану електроенергетики та забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів.

Однак, статтею  6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачено, що одним з принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання є заборона відключення об'єктів питного водопостачання від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєдіяльності і стратегічного значення.

Відповідно до частини 3 статті  6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступитись від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зважаючи на приписи наведених норм  при вирішенні даного спору необхідно надати  перевагу статті 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" над умовами Договору та іншими актами законодавства, оскільки принцип державної політики, встановлений зазначеною нормою, підлягає обов'язковому застосуванню .

Як вбачається зі  статуту об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Міст -37» ( а.с. 44), Об’єднання створено власниками квартир багатоквартирного будинку № 37.

Створення ними юридичної особи потягло за собою обов’язок переукладання договору на поставку електричну енергію, проте не є підставою для відключення енергопостачальником  споживача від електричної енергії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач мав правові підстави поставляти відповідачу електричну енергію без договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 30.06.2010р. по 31.08.2010р. відповідач споживав електричну енергію, проте оплачував її лише частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з 22.03.2010р. по 30.12.2011р. на суму 12 819, 35 грн., що підтверджується рахунками  ( а.с. 13-17).

Відповідач не заперечує проти факту отримання рахунків та споживання електричної енергії.

Більш того, відповідач у підтвердження наявності зобов’язання з оплати частково оплатив суму боргу, що призвело до зменшення розміру позовних вимог, які прийняті судом.

З огляду на вкладене суд дійшов висновку, що позивач довів належними та достатніми доказами факт поставки позивачу у визначений   період електричної енергії, незважаючи на відсутність договору і відповідач потребляв її, а відтак, вимоги позивача обґрунтовані.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 3 844,75  грн. за спожиту електричну енергію, в той час  як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача  1 328,77 грн. - 3% річних та  202, 74   грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України,  які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що заявлена позивачем сума 202,74 грн. - 3% річних за період з 06.07.2010р. по 30.12.2010р.  та 1 328,77  грн. інфляційних втрат за період з червня 2010р. по грудень 2011р. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають стягненню з відповідача

Судовий збір покладається на відповідача  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Об'єднання  співвласників багатоквартирного будинку «Міст-37» (вул.. Шевченко, 37, м. Євпаторія, ідентифікаційний код 34787141) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400)  3 844,75  грн. заборгованості за  спожиту електричну енергію.

3.          Стягнути з Об'єднання  співвласників багатоквартирного будинку «Міст-37» (вул.. Шевченко, 37, м. Євпаторія, ідентифікаційний код 34787141) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400) 1 328,77  інфляційних втрат, 202,74 грн. 3% річних.

4.          Стягнути з Об'єднання  співвласників багатоквартирного будинку «Міст-37» (вул.. Шевченко, 37, м. Євпаторія, ідентифікаційний код 34787141) на користь Публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6 ідентифікаційний код 00131400) 1 609, 50 грн. судового збору.

5.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.04.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського  процесуального кодексу України та підписана 04.04.2012р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.       

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.