ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" березня 2012 р. Справа № 2a-659/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Микитюка Р.В.
Суддів: Боброва Ю.А.
Чуприни О.В.
при секретарі Дущак С.М.
за участю представників сторін:
від позивача - Полатайко С.С.
від відповідача - Клюфінська У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття"
до відповідача: Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032000 від 21.02.2012 року та стягнення судових витрат,-
ВСТАНОВИЛА:
публічне акціонерне товариство „Нафтохімік Прикарпаття” звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000032000 від 21.02.2012 року та стягнення судових витрат.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, суду пояснив, що в результаті проведеної відповідачем перевірки складено акт про порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме несвоєчасно сплачено акцизний збір з нафтопродуктів за період вереснь-жовтень 2008 року. Вважає вказані в акті порушення безпідставними, оскільки всі узгоджені податкові зобов`язання з акцизного збору з нафтопродуктів за вересень-жовтень 2008 року позивачем своєчасно сплачено, що підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах адміністративної справи. Однак, відповідачем протиправно в порушення вимог податкового законодавства, зокрема п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зараховано сплачені суми не в рахунок сплати узгоджених сум податкових зобов`язань за конкретний вказаний період, а в рахунок сплати податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення. Такі дії відповідача ПАТ „Нафтохімік Прикарпаття” вважає протиправними, оскільки відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов`язковими платежами) –у рівних пропорціях, а також не встановлено право чи обов'язок податкового органу самостійно змінювати призначення платежу. Представник позивача просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що твердження позивача про те, що п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не встановлено право чи обов'язок податкового органу самостійно змінювати призначення платежу, вважає безпідставними. Зазначив, що даним пунктом встановлений єдиний порядок сплати та зарахування податків для всіх податків та органів державної податкової служби. Крім того вказав, що податкові органи мають право здійснювати зарахування таких податкових платежів в автоматичному режимі на погашення в першу чергу податкового боргу, незважаючи на бажання платника податків спрямувати кошти на сплату поточних надходжень всупереч законодавчо встановленій черговості зарахування таких платежів у рахунок погашення податкового боргу. Зазначив, що оскільки у позивача на момент виникнення спірних правовідносин наявний борг, зокрема з акцизного податку по платежу інші нафтопродукти, ДПІ у Надвірнянському районі у відповідності до вимог пп. 87.9 ст.87 Податкового кодексу України, зобов’язана зарахувати сплату коштів, що сплачував позивач, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено наступне.
08 лютого 2012 року ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету ПАТ „Нафтохімік Прикарпаття”, за період з 30.10.2008 року по 01.12.2008 року. За результатами проведеної відповідачем перевірки складено акт №192/15-00152230. Перевіркою встановлено порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме несвоєчасно сплачено акцизний збір з нафтопродуктів.
На підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032000 від 121.02.2012 року за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання за платежем акцизний збір (інші нафтопродукти), передбаченого п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 912 календарних дні граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1215099,25 грн., застосовано до ПАТ “Нафтохімік Прикарпаття” штрафні санкції в розмірі 20% у сумі 243 019 грн.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем самостійно задекларовано податкові зобов`язання з акцизного збору з нафтопродуктів згідно наданих ним розрахунків акцизного збору за період за вересень, жовтень 2008 року. (а.с.25-26). Податкові зобов’язання товариства по акцизному збору з нафтопродуктів, визначені ним у цих розрахунках, перераховано шляхом безготівкового переказу на рахунок державного казначейства згідно платіжних доручень:
- №ЖПБ-000254 від 24.10.2008 року на суму 200 000,00 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з бензинів моторних за вересень 2008 року»;
- №ЖПБ-000271 від 29.10.2008 року на суму 456 354,98 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з бензинів моторних за вересень 2008 року»;
- №ЖПБ-000272 від 29.10.2008 року на суму 443503,92 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з інших нафтопродуктів за вересень 2008 року»;
- №ЖПБ-000065 від 11.11.2008 року на суму 300 000,00 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з бензинів моторних за жовтень 2008 року»;
- №ЖПБ-000256 від 28.11.2008 року на суму 808 699,32 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з бензинів моторних за жовтень 2008 року»;
- №ЖПБ-000257 від 28.11.2008 року на суму 770707,56 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з інших нафтопродуктів за жовтень 2008 року»;
- №053-300 від 25.08.2011 року на суму 16788543,68 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з інших нафтопродуктів за липень 2011 року»;
- №130 від 30.09.2011 року на суму 79533,60 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з інших нафтопродуктів за серпень 2011 року»;
- №053-303 від 26.10.2011 року на суму 6583,26 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з інших нафтопродуктів за вересень 2011 року»;
- №053-354 від 30.11.2011 року на суму 97330,41 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з інших нафтопродуктів за жовтень 2011 року»;
- №053-307 від 29.12.2011 року на суму 1434754,73 грн. з відміткою призначення платежу «оплата акцизного збору з інших нафтопродуктів за листопад 2011 року».
Сплачені товариством суми податкових зобов’язань з акцизного збору з нафтопродуктів відповідач зараховував в рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше шляхом самостійного його перерозподілу, а не в рахунок сплати податкових зобов'язань за вказані в платіжних дорученнях періоди. Вказані обставини сторонами визнаються і не заперечуються, а отже, в силу вимог ч.3 ст.72 КАС України не підлягає доказуванню.
Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про Національний банк України", інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.
Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.99 №679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 даного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Крім цього, суд зазначає, що зазначене положення викладене в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17.03.2009 року. Поряд з цим аналогічна позиція зазначена Верховним Судом України у постановах від 01.12.2009 року та 08.12.2009 року (адміністративні справи №09/223 та №09/225) та в постанові від 20.06.2011 року.
Колегія суддів погоджується з твердженням представника відповідача, що у відповідності до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Однак, суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), а тому податковий орган повинен був керуватися Законом України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (Закон - №2181).
Оскільки чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, то у вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи вищевикладене, суд вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Стосовно судових витрат, то відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі № 0000032000 від 21.02.2012 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтохімік Прикарпаття", 78405, вул.Майданська,5, м. Надвірна, Івано-Франківська область код ЄДРПОУ 00152230 судовий збір в сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий суддя: Микитюк Р.В.
Судді: Бобров Ю.О.
Чуприна О.В.
Постанова складена в повному обсязі 02.04.2012 року.