ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 квітня 2008 р.

№ 10/130

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:

Першикова Є.В.,

суддів:

Данилової Т.Б.,

Муравйова О.В.,

розглянула

касаційну скаргу

державної податкової адміністрації у Рівненській області (далі ДПА у Рівненській області)

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду

від

17.08.05

у справі

№ 10/130

господарського суду

Рівненської області

за позовом

малого підприємства “Калина” (надалі Підприємство)

до

ДПА у Рівненській області, Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі Рівненська ОДПІ), Управління державного казначейства України у Рівненській області (далі УДК у Рівненській області), Відділення державного казначейства України у м.Рівне /далі ВДК у м.Рівне/, правонаступником якого є Головне управлінням Державного казначейства у Рівненській області,

третя особа:

підприємство "Експертно-технічний центр “Професіонал” (далі ЕТЦ "Професіонал"),

про	стягнення 204 476,72 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Овдіюк Д.В. (за дов. б/н від 11.02.08);

- відповідачів:

ДПА у Рівненській області: Шевчук В.С. (за дов. № 18369/10-206 від 27.08.07);

Рівненської ОДПІ: не з'явились;

УДК у Рівненській області: Курбай О.В. (за дов. № 1 від 09.01.08);

ВДК у м.Рівне: не з'явились;

- третьої особи:

не з'явились.

Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.04.08 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 22.05.02 господарського суду Рівненської області (суддя Юрчук М.І.) в частині стягнення з ДПІ у м.Рівне 170 279,00 грн. суми вартості вилученої продукції Підприємству відмовлено.

В частині стягнення з ДПІ у м.Рівне 34 197,72 грн. суми шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій працівників ДПІ у м.Рівне –позов Підприємства залишено без розгляду.

ДПА у Рівненській області від відповідальності по даному позову звільнено.

Постановою від 11.11-09.12.02 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Кузя В.Л., суддів –Бойко С.М., Давид Л.Л.) рішення від 22.05.02 господарського суду Рівненської області в частині відмови у задоволенні позову на суму 170 279,00 грн. скасовано.

По справі прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства задоволено частково.

З Державного бюджету України на користь Підприємства стягнуто
170 279,00 грн. суми вартості вилученої продукції.

З рахунку ДПІ у м.Рівне на користь Підприємства стягнуто 1 415,68 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, 707,84 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги та 57,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті рішення від 22.05.02 господарського суду Рівненської області залишено без змін.

Постановою від 09.10.03 Вищого господарського суду України касаційну скаргу ДПІ у м.Рівне задоволено частково.

Рішення від 22.05.02 господарського суду Рівненської області та постанову від 11.11-09.12.02 Львівського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням від 19.02.04 господарського суду Рівненської області (суддя Савченко Г.І.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково.

ВДК у м.Рівне зобов'язано відшкодувати Підприємству за рахунок коштів Державного бюджету України 170 279,00 грн. шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб ДПА в Рівненській області.

В задоволенні решти позовних вимог Підприємству відмовлено.

З ДПА в Рівненській області на користь Підприємства стягнуто
1 700,00 грн. державного мита та 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДПІ в м.Рівне від відповідальності звільнено.

Постановою від 13.05.04 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Процика Т.С., суддів –Галушко Н.А., Юрченко Я.О.) рішення від 19.02.04 господарського суду Рівненської області залишено без змін, а апеляційні скарги ДПА в Рівненській області та
УДК в Рівненській області –без задоволення.

Постановою від 02.09.04 Вищого господарського суду України касаційну скаргу ДПА в Рівненській області задоволено частково.

Рішення від 19.02.04 господарського суду Рівненської області та постанову від 13.05.04 Львівського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи рішенням від 17-18.01.05 господарського суду Рівненської області (суддя Гудак А.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено частково.

ВДК у м.Рівне зобов'язано за рахунок коштів Державного бюджету відшкодувати Підприємству 170 279,00 грн. шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб ДПА в Рівненській області.

В частині відшкодування збитків в сумі 34 197,72 грн. та відшкодування 22 647,10 грн. збитків, заподіяних внаслідок інфляційних процесів, Підприємству відмовлено.

В частині визнання дій ДПА в Рівненській області та Рівненської ОДПІ неправомірними, провадження у справі припинено.

З ДПА в Рівненській області на користь Підприємства стягнуто
1 700,00 грн. державного мита та 69,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рівненську ОДПІ від відповідальності звільнено.

Постановою від 17.08.05 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Бобеляка О.М., суддів –Дубник О.П., Орищин Г.В.) апеляційну скаргу ДПА у Рівненській області залишено без задоволення.

Вказані судові рішення, прийняті під час нового розгляду справи, мотивовані тим, що матеріалами справи доведено, що працівниками УПМ ДПА в Рівненській області було неправомірно вилучено та реалізовано належні Підприємству товарно-матеріальні цінності балансовою вартістю
170 279,00 грн. Разом з тим, судами було враховано, що відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України до компетенції господарських судів не віднесено розгляд спорів про визнання неправомірними дій податкових органів.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, винесеними під час нового розгляду справи, ДПА у Рівненській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 17-18.01.05 господарського суду Рівненської області та постанову від 17.08.05 Львівського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та в задоволенні позовних вимог Підприємству відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 11112 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судами було безпідставно не застосовано до спірних правовідносин строку позовної давності. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що затримання спірного вантажу відбулось 04.09.01, а органи Державного казначейства України, які в силу вимог ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" мають притягуватись в якості відповідачів у справах про стягнення збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, були залучені в якості відповідача у справі лише 01.08.05.

17.04.08 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання № 01-897 від 14.04.08 про здійснення процесуального правонаступництва, а саме: заміни відповідача –відділення Державного казначейства у м.Рівне, у зв'язку з його реорганізацією шляхом перетворення, –на Головне управління Державного казначейства у Рівненській області. На підтвердження таких обставин до вказаного клопотання додано довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 001220 та наказ
УДК в Рівненській області № 102 від 19.07.06.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

За змістом ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

З урахуванням наведених правових норм та підтверджуючих документів, доданих до клопотання № 01-897 від 14.04.08, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про можливість задоволення вказаного клопотання, та вирішила здійснити процесуальну заміну відділення Державного казначейства у м.Рівне його правонаступником –Головним управлінням Державного казначейства у Рівненській області.

На день розгляду справи у судовому засіданні 24.04.08 письмові відзиви на касаційну скаргу від Рівненської ОДПІ та ЕТЦ "Професіонал" не надійшли, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 04.09.01 поблизу с.Золотіїв Рівненського району на автошляху Шпанів-Рівне УПМ ДПА в Рівненській області було затримано 2 автомобілі: "Вольво", державний номер 86-18ВНО з причепом 043-26ТН, під керуванням гр.Мариняка A.B., та "Мерседес", державний номер 75-30ВНО з причепом 05-39ВО, під керуванням Аббасова Р.Г., з вантажем 48 тон птахопродуктів. При цьому, судовими інстанціями встановлено, що причиною для затримання вантажу та проведення перевірки стала невідповідність супроводжуючих документів на вантаж фактичному асортименту та кількості.

Так, на підставі наданих сторонами доказів по справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що водій "Вольво" Мариняк A.B. надав: видаткову накладну № 1269 від 04.09.01 на крило куряче в кількості 5 000,00 кг, куприки індюшині –3 000,00 кг, куприки курині –1 080,00 кг, м'ясо мелене куряче –5 000,00 кг, печінку індюшину –4 000,00 кг та печінку курячу –
3 000 кг. Згідно накладної вказаний товар направлявся з Підприємства в "Холодок-1". Крім того, встановлено, що на вантаж були надані податкова накладна № 1296 від 04.09.01 та свідоцтво про якість № 1296 від 04.09.01, видані Підприємству та СТ "Холодок-1" на реалізацію субпродуктів в кількості 20 200,00 кг; а також товарно-транспортна накладна серії 02АПП № 644578 від 04.09.01; угода № 1/09 від 04.09.01, укладена між Підприємством та
ПП Марчуком П.В. на перевезення з с.Підгайці Луцького району до м.Дзержинська вантажу згідно товарно-транспортної накладної № 644578 від 04.09.01; дублікат ветеринарного свідоцтва серії В03 № 027189, виданого Підприємству 04.09.01 на 24 140,00 кг куриних та індичих субпродуктів.

Також, встановлено, що водій автомобіля "Мерседес" Аббасов Р.Г. надав для перевірки видаткову накладну № 1295 від 04.09.01 на голень –24 000,00 кг на загальну суму 115 200,00 грн. Згідно накладної вказаний товар направлявся від Підприємства приватному підприємцю Запорожченко A.A. Також, на товар були надані: податкова накладна № 1295 від 04.09.01; свідоцтво про якість
№ 1295 від 04.09.01, видане Підприємству на вказаній в накладній товар; товарно-транспортна накладна 02АПП № 644577 від 04.09.01; договір
№ 01/09 від 03.09.01, укладений між Підприємством та приватним підприємцем Запорожченко A.A. на реалізацію 24 000,00 кг голені; угода № 1/08 від 04.09.01, та дублікат ветеринарного свідоцтва ВОЗ № 027199, виданого Підприємству 04.09.01 на 24 000,00 кг голені курячої.

Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди встановили, що вартість продукції за вилученими у водіїв документами становила 170 279,00 грн.

На підставі листів прокуратури Рівненської області від 08.11.01 № 04/2-947-01 та від 10.01.02 № 04/2-947-пр вилучення вантажу та супроводжуючих фінансово-господарських документів було здійснено у зв'язку з встановленням фактичної невідповідності зазначених документів асортименту товарів і їх кількості.

Також, при вирішенні спору попередніми судовими інстанціями встановлено, що в ході дослідчої перевірки, яка проводилась ГВПМ ДПІ у м.Рівне, встановлено, що птахопродукти в кількості 48 тон Підприємство одержало від приватного підприємця Гриценюк В.П. на підставі договору купівлі-продажу від 25.08.01 на поставку від останньої курячого м'яса в асортименті на загальну суму 170 276,00 грн. Поставка товару здійснювалась за рахунок постачальника окремими партіями, на які були виписані накладні
№ 4/09 від 04.09.01, № 3/09 від 03.09.01, № 2/09 від 02.09.01, № 27/08 від 27.08.01, № 26/08 від 26.08.01, № 25/08 від 25.08.01 та № 29/08 від 29.08.01.

Крім того, судами встановлено, що згідно даних накладних Підприємство придбало у приватного підприємця Гриценюк В.П.: голень курячу –2 300,00 кг по ціні 3,80 грн. за 1 кг; бедра курячі –5 000,00 кг по ціні 4,50 грн. за 1 кг; куприки курячі –1 080,00 кг по ціні 3,00 грн. за 1 кг; м'ясо мелене куряче –
5 000 кг по ціні 3,50 грн. за 1 кг; печінку курячу –3 000 кг по ціні 3,00 грн. за
1 кг; печінку індичу –4 000,00 кг по ціні 3,00 грн. за 1 кг; кури –3 060,00 кг по ціні 3,15 грн. за 1 кг; куприки індичі –3 000,00 кг по ціні 3,00 грн. за 1 кг. Даний товар був облікований Підприємством по рахунку 281 "Товари на склад" за III квартал 2001 року" та в подальшому реалізований згідно договору купівлі-продажу з CT "Холодок-1" та приватним підприємцем
Запорожченко A.A.,

На підставі наведених обставин та доказів суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що власником товару та його вантажовідправником було Підприємство.

При вирішенні спору по суті, на підставі матеріалів справи попередніми судовими інстанціями встановлено, що 14.09.01 ГВПМ ДПІ у м.Рівне було прийнято розпорядження № 56-Р про реалізацію на підставі п. 6 Інструкції про порядок виявлення та обліку безхазяйного майна № 112 від 17.12.87, вилучених субпродуктів, як таких, що не підлягають тривалому зберіганню, через підприємство ЕТЦ "Професіонал", яким продукцію реалізовано, а отримані кошти в сумі 142 256,42 грн. надійшли до державного бюджету.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР) /далі Конвенція/. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що
п. 1 ст. 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 13 Конвенції визначає, що кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок попередніх судових інстанцій про те, що оскільки правовідносини, які склались між сторонами, виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, то до них застосовується законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

Так, відповідно до ст. 442 Цивільного кодексу УРСР шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов'язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах
(ст.ст. 440 і 441 цього Кодексу), якщо інше не передбачено законом. За шкоду, заподіяну такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку, встановленому законом.

За змістом ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ст. 25 вказаного Закону посадова чи службова особа податкової міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ або іншу, передбачену законодавством, відповідальність. При порушенні посадовою чи службовою особою податкової міліції прав і законних інтересів громадянина відповідний орган державної податкової служби зобов'язаний вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Посадова чи службова особа податкової міліції, яка виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави. Посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку. Дії або рішення податкової міліції, її посадових та службових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду чи прокуратури.

Аналіз законодавства свідчить, що розбіжність між фактичною кількістю товару та відомостями, вказаними у супроводжуючих документах, не є підставою для вилучення такого майна.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, фактично продавцем, вантажовідправником та власником товару є Підприємство; рішення про визнання майна безхазяйним виконавчим комітетом відповідної ради народних депутатів ні до, ні після реалізації майна не приймалось.

Щодо доводів скаржника стосовно пропуску Підприємством строку позовної давності, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що вони не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Підприємство звернулось з позовом у даній справі 28.02.02, а тому з урахуванням вимог ст.ст. 76-79 Цивільного кодексу УРСР, Підприємство не може вважатись таким, що пред'явило позов після закінчення строку позовної давності.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені ДПА у Рівненській області в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу державної податкової адміністрації у Рівненській області № 12854/10-206 від 16.09.05 залишити без задоволення.

Постанову від 17.08.05 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 10/130 господарського суду Рівненської області залишити без змін.

Головуючий

Є.Першиков

судді:

Т.Данилова

О.Муравйов