ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.03.08р. | Справа № А38/65-08 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕРСТОУН ІНВЕСТМЕНТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Центральної міжрайонної Державної податкової інспекції у м.Кривому Розі, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя Бишевська Н. А.
Секретар судового засідання Бикова А.О.
Представники сторін:
Від позивача: Бурлаченко С.Ю. дов. № 01-17 від 11.02.2008 року; Кіпаренко С.А. паспорт серії РО179792 директор; Коноваленко А.П. дор. № 80 від 24.03.2008 року.
Від відповідача: Самоткан Є.В. дов. № 5109/С/100 від 04.03.2008 року; Недвига К.О. дов. № 6316/Н/100 від 17.03.2008 року
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сільверстоун інвестмент»м. Кривий Ріг ( далі –позивач ) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі ( відповідач, МДПІ ) № 0004262301/0 від 06.12.07 р. та № 0004252301/0 від 06.12.07 р.
Позовні вимоги обґрунтовані твердженням про невірність здійсненого податковим органом висновку щодо неправомірності включення до складу валових витрат підприємства витрат на мобільний зв’язок та оплату транспортних послуг.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що позивач безпідставно зарахував до складу валових витрат суми коштів перерахованих за оплату мобільного зв’язку, оскільки підприємство відповідно до бухгалтерського обліку не мало засобів зв’язку . Крім того в порушення ст. 5 п. 5.3.9 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати підприємства які стосуються транспортних послуг не підтверджені товаро –транспортними накладними.
За результатами розгляду на підставі ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
В період з 20.11.2007 р. по 30.11.2007 р. співробітниками Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сільверстоун інвестмент»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.06.2006р. по 30.09.2007р.
За результатами перевірки було складено акт №1710/230/34488698 від 03.12.2007 р.
Актом перевірки встановлено завищення ТОВ «СІЛЬВЕРСТОУН ІНВЕСТМЕНТ».
у III кварталі 2006 року - III кварталі 2007 року сум валових витрат у розмірі 179 090,83грн., що має за наслідок заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 44 773,00грн. (п.п.3.1.2 Акту перевірки);
у липні 2006 року - вересні 2007 року податкового кредиту у розмірі 32 542,57грн., що має за наслідок заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 32 543,00грн. (п.п.3.1.5 Акту перевірки).
Зазначені порушення Позивачем допущені в частині податкового обліку операцій, що не відносяться до господарської діяльності, а також операцій, що не підтверджені документально
Так, відповідно до п. 3.1.2. (стор. 12-16 акту перевірки) акту зазначено, що позивачем необґрунтовано віднесено до складу валових витрат:
витрати на послуги мобільного зв`язку від ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.»на суму 18380,33 грн. (у т. ч. ПДВ –3676,06 грн.), оскільки, дані витрати не відносяться до витрат господарської діяльності;
витрати з послуг автотранспортних перевезень на суму 160710,50 грн. (у т. ч. ПДВ –28866,51 грн.), оскільки на підтвердження цих витрат позивачем не надано товарно-транспортних накладних.
Зроблено висновок про порушення позивачем п.п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі вказаного акту Центральною МДПІ 06.12.2007 р. прийнято рішення про нарахування податкового зобов`язання по:
податку на додану вартість –податкове повідомлення –рішення №0004262301/0 від 06.12.2007 р. на суму 48814,50 грн. (у тому числі основний борг –32543,00 грн. та штрафні санкції - 1627,50 грн.);
податку на прибуток підприємств - податкове повідомлення –рішення №0004252301/0 від 06.12.2007 р. на суму 57381,20 грн. (у тому числі основний борг –44773,00 грн. та штрафні санкції –12608,20 грн.).
Суд задовольняє позовні вимоги частково з огляду на наступне.
Щодо віднесення до складу валових витрат вартості автоперевезень у розмірі 160710,50 грн. (у т. ч. ПДВ –28866,51 грн.), то з наданих до матеріалів справи копій документів, більша частина перевезень мають ознаки перевезень міжнародного характеру. Посилання відповідача щодо необхідності оформлення перевезень товарно-транспортними накладними (надалі - ТТН) відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. №363 (надалі - Правила) не приймаються судом до уваги, оскільки вказані Правила діють лише відносно перевезень по Україні.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.56 р.), до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №57-V від 01.08.1999 р. «Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником».
Під час перевірки співробітниками Центральної МДПІ здійснили перевірку ЦМР –накладних, тобто міжнародних товарно-транспортних накладних, та вантажно митних декларацій, копії яких надані позивачем до матеріалів справи.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 ст.1 цього Закону).
Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі —валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибудтку підприємств», до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Проведеною перевіркою встановлено, що валові витрати підтверджені наданими рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про перерахування коштів за транспортні послуги, актами здачі-приймання виконаних робіт по перевезенню вантажів та податковими накладними. Вказане також викладено у листі Центральної МДПІ №36321/10/230 від 06.12.2007 р.
Відповідно до п. 11.2.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку —день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) —дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Крім того, відповідно до абз. 5 листа ДПА України №12304/7/15-0517 від 30.06.2006 р. «Відповідно до норм цивільного законодавства договір про надання послуг являє собою документально оформлені наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. Підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинні документи, що свідчать про наявність результатів у вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони договору про надання послуг до іншої», а відповідно до абз. 7 - …підтверджуючим документом для визначення дати та суми отриманих послуг може бути акт прийняття передачі послуг або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне надання відповідної послуги.
Відповідно до п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
Таким чином, зважаючи на наявність договорів перевезення, міжнародних товарно-транспортних накладних, та вантажно митних декларацій, цілком правомірним є віднесення позивачем до складу валових витрат - витрат по оплаті транспортних послуг. При цьому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення витрат з придбання транспортних послуг до складу валових; зазначене включення може проводитись на підставі відповідних актів приймання-передачі робіт та податкових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та відповідають її вимогам; відповідно і відсутні підстави для висновку про завищення валових витрат, звідси відсутні підстави для донарахування податку на додану вартість.
Щодо правомірності включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у зв’язку з придбанням транспортних послуг, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Згідно з п. 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»«не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)».
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідачем під час проведення перевірки та розгляду акту заперечень на акт перевірки встановлено підтвердження витрат позивача на сплату податку належно оформленими податковими накладними.
Викладене спростовує висновки Центральної МДПІ щодо порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»
З огляду на вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підтвердженими відповідними матеріалами справи.
Щодо фактів завищення Позивачем валових витрат на суму 18380,33грн. та податкового кредиту на суму 3676,06грн. з придбання послуг зв'язку від ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»філія ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.
Позивач заперечує відносно зазначених порушень, мотивуючи використанням мобільних телефонів у господарській діяльності підприємства, які належать співробітникам ТОВ «Сільверстоун інвестмент»згідно дозволу директора Кіпаренко С.А., та вважає правомочним віднесення до валових витрат та до податкового кредиту сум від отриманих послуг зв'язку на загальну суму 22056,39грн. у т.ч. ПДВ 3676,06грн.
Відповідно до листа Держкомпідприємництва "Щодо віднесення вартості послуг мобільного зв'язку до валових витрат" від 30.03.2004р. № 1964 визначено перелік документів, які дозволяють відносити зазначені витрати до складу валових витрат. Вартість послуг мобільного зв'язку включається до складу валових витрат при наявності відповідних документів, які дозволяють підтвердити зв'язок таких витрат з господарською діяльністю суб'єкта господарювання. До таких документів відноситься:
- розрахункові документи про сплату послуг мобільного зв'язку;
- наказ керівника про придбання мобільних телефонів про використання їх в господарській діяльності підприємства;
- угода з оператором мобільного зв'язку про надання таких послуг.
Позивачем до позовної заяви надано накази керівника підприємства про дозвіл використання мобільних телефонів, які є власністю працівників даного підприємства.
В ході проведеної перевірки згідно даних журналу - ордеру та відомості по бухгалтерському рахунку 10 "Основні засоби" за перевіряємий період мобільний телефон на балансі підприємства відсутній. Також перевіркою не встановлено факт оренди мобільного телефону. У відповідності п.1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність платника податку, направлена на одержання доходів у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах..."
Таким чином, до валових витрат підприємства віднесені витрати, які не відносяться до витрат господарської діяльності у відповідності з визначенням господарської діяльності.
Враховуючи вищезазначене позивачем завищено загальну суму валових витрат у розмірі 18380,33грн. та податковий кредит в розмірі 3676,06грн., чим порушено п, 5.1, п.п.5.2.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість ". З огляду на зазначене позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення рішення Центральної МДПІ у м. Кривому Розі № 0004252301/0 від 06.12.07 р., в частині визначення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 51541,5 грн. та № 0004262301/0 від 06.12.07 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43 300,5 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Бишевська
Постанову складено в повному обсязі та підписано 19.05.2008р.