УХВАЛА
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Єлфімова О.В.,
суддів:
за участю прокурора Сахна Р.І., Шибко Л.В.,
Шевченко О.О.,
розглянула в судовому засіданні 28 лютого 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 16 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2011 року.
Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, не судиму,
засуджено за ч. 3 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано виною у вчинені злочину за наступних обставин.
28 серпня 2010 року ОСОБА_6, знаходячись в обсерваційному відділенні міської лікарні «Вісті» м. Красний Луч, народила сина ОСОБА_7.
В послідуючому, на підґрунті невизначеності свого матеріального, сімейного стану та сварки з цього приводу з біологічним батьком дитини у ОСОБА_6 виник умисел, спрямований на позбавлення життя народженого сина.
З цією метою 3 жовтня 2010 року, приблизно о 4:30 год знаходячись в палаті № 7 вказаного відділення, вона спочатку стала протягом 5-7 хвилин давити шию дитини, а потім ще і нанесла не менше 3-4 ударів ручкою металевої ложкою в область носоглотки дитини, заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження.
Проте довести свій злочиний умисел ОСОБА_6 до кінця не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була застигнута черговою медсестрою, яка забрала дитину, після чого останній була надана необхідна медична допомога.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Вказував, що у засудженої ОСОБА_6 не було умислу на позбавлення життя дитини, а її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України. Стверджував, що засуджена добровільно відмовилась від своїх намірів позбавити життя дитини, а ложку використала щоб полегшити дихання сину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються захисником засудженого. У зв’язку з наведеним, доводи скарги в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні
незакінченого замаху на умисне вбивство малолітньої дитини відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.
Щодо тверджень захисника в касаційній скарзі про відсутність у засудженої умислу на позбавлення життя дитини, то вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Так, сама засуджена, хоча й не визнала себе винною у вчиненні замаху на вбивство своєї дитини, проте не заперечувала, що дійсно стискала шию дитини з метою позбавлення її життя.
Наявність у засудженої умислу на умисне вбивство малолітнього ОСОБА_8 підтверджується показаннями свідків - очевидців злочину ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які застигнули ОСОБА_6 в момент скоєння злочину і, обслідувавши дитину в умовах реанімації, категорично стверджували про насильницький характер причинених немовляті тілесних ушкоджень в ділянці шиї і потилиці.
Показання свідків, з урахуванням суб’єктивного сприйняття ними подій, суттєвих суперечностей не мають та узгоджуються як між собою так із іншими доказами, а тому суд обґрунтовано визнав їх такими, що відповідають дійсності.
За висновком судово-медичної експертизи у новонародженого ОСОБА_8 було виявлено внутрішньошкірні крововиливи передньої поверхні шиї, синець задньої частини шиї, рвана рана ротоглотки, м’якого неба, розрив вуздечки верхньої губи, садна десен, твердого неба, садна задньої стінки глотки, які в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Вирішуючи питання про умисел, місцевий суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння та врахував спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.
За таких обставин суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 15, п. 2, ч. 2 ст. 115 КК України, а тому підстав для перекваліфікації її дій на ч. 1 ст. 121 КК України, про що йдеться в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Що стосується покарання, то воно призначено ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 65 КК України. Суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, всі обставини, які обтяжують і пом’якшують покарання.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені захисником в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірялись. Апеляційний суд визнав правильними оцінку судом першої інстанції доказів у справі та встановлені ним фактичні обставини скоєного ОСОБА_6
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, касаційна скарга захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 16 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 червня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 – без задоволення.
С у д д і:
____________ ______________ _________________
О.В. Єлфімов Р.І. Сахно Л.В. Шибко