Справа №2-12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Черкашина

Номер провадження 22-ц/1890/537/12 Суддя-доповідач - Лузан

Категорія - 31

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Лузан Л. В.,

суддів -  Дубровної  В. В.,  Криворотенка  В. І.,

за участю секретаря - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 17 січня 2012 року

у справі за позовом прокурора Білопільського району в інтересах держави в особі фінансового управління Білопільської районної державної адміністрації

до ОСОБА_1

про стягнення коштів в сумі 6 325 грн. 60 коп., які були витрачені на стаціонарне лікування потерпілих від злочину,

в с т а н о в и л а :

Рішенням суду від 17 січня 2012 року позов прокурора Білопільського району в інтересах держави в особі фінансового управління Білопільської районної державної адміністрації задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь фінансового управління Білопільської районної державної адміністрації кошти в сумі 6325 ( шість тисяч триста двадцять п’ять) грн. 60 коп., які були витрачені на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення  про часткове задоволення позовних вимог з тих підстав, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлене наступне.

Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 22 березня 2011 року провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито у зв'язку з примиренням з потерпілими (а.с. 4-5).

З названої постанови вбачається, що 19 вересня 2010 року близько 00.00 год. в темний час доби, ОСОБА_1 на автомобілі НОМЕР_1, допустив порушення Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв дорожньо-транспортну пригоду, допустивши наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В результаті наїзду потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому обох кісток лівої гомілки, закритого уламкового двійного перелому правої гомілки, осаджені рани голови, тазу, тулубу, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 29.11.2010 р. № 199 відносяться до категорії середньої тяжкості по ознаку тривалого розладу здоров'я більше 21 дня.

Потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому середньої третини правої гомілки зі зміщенням, осаджену рану кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 29.11.2010 р. № 198 відносяться до категорії середньої тяжкості по ознаку тривалого розладу здоров'я більше 21 дня.

Названі обставини відповідачем не спростовуються.

З уточнених довідок від 19 грудня 2011 року, виданих Комунальним закладом Білопільської міської раді «Білопільської центральної районної лікарні» вбачається, що вартість лікування ОСОБА_2, який перебував на стаціонарному лікуванні в травматолого-ортопедичному відділенні ЦРЛ в період часу з 19 вересня 2011 року по 19 жовтня 2010 року, складає 3 397 грн.; вартість лікування ОСОБА_3, який перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедичному відділенні ЦРЛ в період часу з 19 вересня 2010 року по 15 жовтня 2010 року, складає 2 928 грн. 60 коп.

Таким чином загальна сума вартості лікування двох потерпілих становить 6 325 грн. 60 коп. (а.с. 39, 40 ).

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі фінансового управління Білопільської районної державної адміністрації, прокурор посилався на те, що Білопільська ЦРЛ фінансується за рахунок місцевого бюджету, а отже внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 на лікування двох потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрачені кошти місцевого бюджету в сумі 6 325 грн. 60 коп.

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були підстави для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не можна визнати обґрунтованими. При  цьому колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою статті 93 цього Кодексу. У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6, частини першої статті 6, статей 7, 72, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З роз’яснень, які надані в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року N 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» з наступними змінами, вбачається, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обгрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Відповідно до п. 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. N 545 сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

В матеріалах справи, на а.с.39, 40, знаходяться довідки комунального закладу Білопільської районної ради - Білопільської центральної районної лікарні, про розмір сум витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3

З названих довідок вбачається, що розрахунок суми 6 325 грн. 60 коп. ( 2928,60 грн. + 3397,00 грн.) був зроблений у відповідності з вимогами п. 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. N 545, а доводи апеляційної скарги про невірність цього розрахунку є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, рішення суду не може бути скасоване або змінене.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307,  ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів –

у  х  в  а  л  и  л  а   :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 17 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -