ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  19.05.08                                                                                                         Справа № 14/72

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Забудова –Львів”, м.Львів

До відповідача: Приватного підприємства “Керам Дім”, м.Львів

Про стягнення  754 261,54 грн   

                                                                                                           Суддя  С.Б.Кітаєва

                                                                                                                          Секретар Ю.Митник

Представники:

від позивача:   Моргунов С.Ю.- представник  (довіреність   від 14.03.2008 р); Завербний А.В- представник (довіреність від 14.03.2008 р)

від відповідача:  Уляник Р.Б.- представник (довіреність від 07.05.2008 р ), Кобельник О.С. –представник (довіреність від  07.05.2008).

    Права і обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, сторонам  роз”яснені. Заяви про відвід складу суду від сторін по справі не поступали. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу –від сторін не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Забудова-Львів” ( надалі Позивач) до Відповідача : Приватного підприємства “Керам Дім” , м.Львів ( надалі Відповідач) про стягнення 754 261,54 грн. боргу, неустойки та моральної шкоди внаслідок порушення договору.

    Ухвалою суду від 21.03.2008 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.04.2008 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в засіданні, зокрема перелік документів, які необхідно подати ,  зазначено  в ухвалі.

     В зв”язку з неявкою повноважного представника Відповідача в судове засідання 08.04.2008 року та неподанням представниками Позивача витребовуваних судом документів, ухвалою суду розгляд справи відкладено на 07.05.2008 року на  15 год.00 хв. та зобов”язано сторони виконати в повному обсязі вимоги  ухвали суду  про порушення провадження у справі і в строк до 06.05.2008 року подати до справи  витребовувані документи з реєстрацією їх у канцелярії суду.

   08.04.2008 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням  про надання йому для ознайомлення матеріалів справи ( клопотання поступило до суду 08.04.08 р і зареєстроване за вх. № 8380 ). Судом задоволено зазначене клопотання і надано представнику позивача для ознайомлення матеріали судової справи, про що свідчить запис представника на зазначеному клопотанні.

    07.05.08 р . в 15 год.15 хв. позивачем подано до справи, ( в додаток до супровідного листа, який зареєстрований в канцелярії суду за вхідним номером 10532)  пакет документів, в тому числі і Уточнення позовних вимог з додатками.

   Оскільки копії зазначених у супровідному листі документів , в тому числі і Уточнення позовних вимог, не надсилались позивачем відповідачу, представники відповідача звернулись в засіданні з клопотанням про надання можливості їм ознайомитись з цими документами. З наведених підстав в засіданні 07.05.2008 року оголошено перерву до 14.05.2008 року до 15 год.20 хв., про що сторони повідомлені під розписку ( запис на обкладинці судової справи). Відповідно до Уточнення позовних вимог від 07.05.2008 року позивач  здійснив розрахунок індексу інфляції , пені та основного боргу станом на 06.05.2008 року Зазначені розрахунки виклав в детальних розрахунках боргу, які додаються до уточнення. Відтак, просить суд стягнути з відповідача на його користь  борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 583744 грн.26 коп., пеню в сумі 85 926 грн.70 коп., три відсотки річних в сумі 14 159 грн.40 коп., а всього : 683 830 грн.36 коп. Одночасно в Уточненні позовних вимог позивач просить стягнути і 100 000 грн. моральної шкоди, а також відшкодувати судові витрати по справі.

     12.05.2008 року з клопотанням про надання матеріалів судової справи для ознайомлення звернувся до суду представник відповідача ( клопотання поступило в канцелярію суду 12.05.2008 року і зареєстроване за вхідним номером 10822). Клопотання судом задоволено , що підтвердив представник відповідача у записі , вчиненому на даному клопотанні.

     14.05.2008 року  в  15 год.05 хв. в канцелярію суду поступив Відзив  на позовну заяву   (зареєстрований за вхідним номером 11052) .  З підстав, зазначених у відзиві, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.  Разом з тим у відзиві  відповідач підтвердив , що 18.05.2007 року між ним та ТзОВ “Забудова”  було укладено договір купівлі-продажу; що на виконання умов даного договору позивач перерахував відповідачу  кошти в сумі 590 000,00 грн. Відповідач повідомив, що 26.09.2007 р  він поставив позивачу будівельні матеріали, а саме цемент  на суму 7 020,00 грн., а 07.02.2008 р  будівельні матеріали на суму 3 837,26 грн., повідомив про повернення коштів  в сумі 142 450,00 грн.. Однак ,  виходячи із змісту п.п.8,1; 8.2 договору та беручи до уваги факт отримання ТзОВ “Забудова –Львів” будівельних матеріалів 07.02.2008 року, ПП “Керам дім” стверджує, що договір купівлі-продажу є чинним до 31.12.2008 року. Наголошує відповідач  і на тому, що у своїй позовній заяві ТзОВ “Забудова-Львів” само підтверджує той факт, що ПП “Керам дім” від зобов”язання не відмовилось та не повідомило, що не зможе виконати свої зобов”язання за договором. Відповідач вважає посилання позивача на пункти 9.2 та 9.3 Договору , як на підставу нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов”язання безпідставними, поскільки пункт 9.2 Договору передбачає відповідальність ПП “Керам Дім” за поставку неякісної продукції, а пункт 9.3  Договору стосується відповідальності Покупця ( тобто, позивача) за несвоєчасну оплату товару. Зазначає відповідач і про те, що ст..625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов”язання у вигляді нарахування інфляційних та трьох відсотків річних, а відтак, посилання позивача на зазначену статтю є безпідставним, оскільки ПП “Керам  Дім”  не прострочило виконання грошового зобов”язання, так як за умовами Договору  зобов”язання стосується поставки товару. Щодо моральної шкоди, нарахованої позивачем за позовом, то відповідач стверджує ,що враховуючи правову природу поняття моральної шкоди, ПП “Керам Дім”  не вчинило жодних  дій , які б спричинили таку шкоду Позивачу.

   Підсумовуючи наведене у відзиві, Відповідач зазначив : договір є чинним до 31.12.2008 року;  ПП “Керам Дім” не відмовляється від виконання умов Договору, а саме передачі у власність ТзОВ “Забудова –Львів” будівельних матеріалів та плитки керамічної та готове передати такі на протязі дії вказаного Договору. Вважає, що так як термі дії вказаного Договору не закінчився, а відтак і можливість поставки товару, ТзОВ “Забудова-Львів” не має жодних правових підстав на стягнення будь-яких коштів, штрафних санкцій та моральної шкоди.

  В засіданні 14.05.2008 року, оголошувалась перерва до 19.05.2008 року до 16 год.00 хв., поскільки позивач у справі  повідомив про  бажання подати Уточнення позовних вимог. Суд , задоволивши усне клопотання позивача, зобов”язав останнього в термін до 17.05.2008 року подати в канцелярію суду  уточнення позовних вимог. Про оголошення перерви та зобов”язання позивача подати у встановлений судом термін документи сторони повідомлені під розписку, про що свідчить запис на обкладинці  судової справи.   

  При цьому суд виходив з наступного.  Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України  сторони вправі заявляти клопотання. Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.  Разом з тим, відповідно до  ч.1 ст..69 ГПК  України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява ТзОВ  “Забудова-Львів” поступила до суду 18.03.2008 року, що підтверджується вчиненим  записом  та печаткою канцелярії  суду на  першій сторінці зазначеного документа.

     Однак, позивач,  подав письмові  “Зміни, доповнення та уточнення  до позовних вимог

19.05.2008 року  в 15 год.50 хв. ( за 10 хвилин до судового засідання), що підтверджується  відміткою канцелярії суду на вказаному документі. Поскільки  примірник зазначеного Уточнення до позовних вимог був вручений відповідачу безпосередньо в  засіданні,  суд, враховуючи, що спір підлягав розгляду по суті в даному засіданні виходячи із вимог ч.1 ст.69 ГПК, надав можливість представникам відповідача ознайомитись із Змінами, доповненнями та уточненнями до позовних вимог ТзОВ “Забудова-Львів”, після чого  судове засідання було продовжено.

     В зазначених Уточненнях позивач підтвердив укладення договору між ним і відповідачем 18.05.2007 року та те, що за умовами цього договору відповідач зобов”язаний був в строк не пізніше 5 днів після підписання договору передати товариству товар, який складався з керамічної плитки, сантехніки, меблів та будівельних матеріалів, а він ( позивач) зобов”язувався  сплатити відповідачу вартість товару в сумі 1 000 000,00 грн.  Позивач стверджує, що   п.п.2.1,7.1,7.2 Договору,  встановлено обов”язок його ( як покупця) здійснити часткову оплату товару до його передання продавцем ( передоплату товару).  Позивач підтверджує поставку товару 26.09.2007 р та 07.02.2008 року, та наголошує на простроченні виконання зобов”язання відповідачем і посилаючись на ст..670 ЦК України ( якщо продавець передав меншу кількість товару ніж це встановлено договором купівлі-продажу) стверджує про право покупця на повернення сплаченої за товар грошової суми. Окрім того, посилаючись на ч.2 , 3ст.693, ст..536  ЦК України  позивач нарахував відповідачу  49 328,00 грн. процентів. Також, позивач, посилаючись на зазначене відповідачем в засіданні про відсутність у платіжних документах, по яких відбувалось повернення  відповідачем позивачу коштів, вказівки на договір від 18.05.2007 року ( йшло посилання на договір  б/н від 01.06.2007 року), уточнив  суму боргу  на день подання Уточнення до позовної заяви до суми 579142,74 грн наступним чином: враховуючи  вартість переданих будівельних матеріалів, відповідачем проведено розрахунків на суму 10 857,26 грн ( 590000,00 (передоплата) –7020,00 грн ( вартість цементу) –3837,26 грн ( вартість будівельних матеріалів) = 579142,74 грн.  (сума основного боргу)  Позивач стверджує, що на сьогоднішній день ( день подання  останнього Уточнення позовних вимог)  відповідачем, як не передано оплачений  позивачем товар, так і не повернуто сплачених  ним коштів на суму 57 9142,74 грн, що створює  ( як зазначає позивач) значну шкоду ТзОВ “Забудова-Львів”. Відповідно до зазначеного письмового Уточнення позовних вимог позивач просить у даній справі : стягнути з відповідача грошову суму в розмірі  579142,74 грн , нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 49328,00 грн, а всього 628470,74 грн.

    Представники відповідача на дане Уточнення надали суду усні пояснення в яких повідомили, що їх позиція щодо вимоги  позивача про стягнення основного боргу висловлена у відзиві. Також ствердили,  що посилання позивача на ст..693 ЦК є безпідставним, оскільки договір є чинним і строк його дії ще не закінчився  а також про те, що   позивач не надав суду належних та допустимих доказів  по справі щодо порушення відповідачем  права позивача на момент звернення з даним позовом до суду.

       За  письмовою згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, відповідно до ст..85 Господарського процесуального кодексу України.

       Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно з”ясувавши обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення на них, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено:

   18.05.07 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Забудова-Львів” та Приватним підприємством “Керам Дім” , було укладено Договір купівлі-продажу відповідно до п.1.1 Відповідач зобов”язується передати у власність Позивача плитку керамічну , будівельні матеріали, а останній зобов”язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

      На виконання умов вищевказаного Договору Позивач 31.05.2007 року у відповідності до платіжного доручення № 2 перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача 590 000, 00 грн, хоча у відповідності до п.7.1 Договору , оплата товарів Покупцем  здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Продавця, не пізніше трьох днів з моменту підписання Договору. Так як Договір підписано 18.05.2007 р, то проплата по ньому Позивачем мала б бути проведена до 21.05.2007 року включно. Окрім цього, відповідно до п.1.2 Договору вартість товару становить 1 000 000,00 грн, а посилання Позивача на те, що у відповідності до п.п.2.1, 7.1,7.2 передбачена передоплата товару не відповідають дійсності, оскільки виходячи з тексту укладеного Договору , таке поняття як передоплата товару у ньому відсутнє.

    В свою чергу, Відповідачем на виконання умов Договору 26.09.2007 р поставлено Позивачу будівельні матеріали, а саме : цемент на суму 7 020,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № КД-00164 від 26.09.2007 року та не заперечується останнім.  Окрім цього, Відповідачем 07.02.2008 року поставлено Позивачу в межах даного Договору будівельні матеріали на суму 3 837 26 грн, що підтверджується видатковою накладною № КШ-0000077 від 07.02.2008 р та визнається Позивачем. Відповідачем також повернуто Позивачу кошти в сумі 142 450,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи виписками з банку. Посилання позивача на те, що дані кошти не являються поверненням коштів за договором № 2007/05/18 від 18.05.2007 року, оскільки в банківських виписках зазначено, що кошти повертаються згідно договору б/н від 01.06.2007 р не відповідають дійсності, оскільки представниками сторін в судових завсіданнях стверджувалось, що будь-яких інших договорів між сторонами укладено не було, а також доказів, які б відповідали вимогам ст..34 ГПК України та підтверджували факт існування між даними сторонами будь-яких інших договірних відносин не представлено.

       При винесенні рішення суд виходив з наступного:

    За загальними положеннями цивільного законодавства  зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов”язків, зокрема, є договори та інші право чини.

     Згідно з приписами ст..509 Цивільного кодексу України , зобов”язання є правовідношення , у якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов”язку.

    Відповідно до ст..193 Господарського кодексу України та ст.ст..525,..526 Цивільного кодексу України, які містить аналогічні положення, зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться..Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

  У відповідності до п.8.1 Договору, такий набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його повного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2007 р.

    Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із Сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договірні відносини за 15 ( п”ятнадцять) календарних днів до закінчення терміну його дії, даний Договір пролонговується на річний термін, тобто даний Договір є чинним до 31.12.2008 року.

   Відтак, Позивачем жодним чином не доведено за допомогою доказів, які б відповідали вимогам ст..34 ГПК України, факт відмови Відповідача від виконання взятого на себе зобов”язання по Договору або повідомлення останнім про неможливість виконання зобов”язань за цим Договором.

     В даному випадку, посилання Позивача на ч.2 ст.693 ЦК України, якою передбачено, що у випадку якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати є безпідставним та не обґрунтованим, оскільки Позивачем не доведено факт неможливості поставки Відповідачем товару по даному Договору, який на момент звернення Позивачем до суду є чинним та діє до моменту його повного виконання. А, як наслідок, є неможливим застосування до даних правовідносин ч.3 ст.693 ЦК України, яка стосується нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами.

   Окрім того, як вбачається з останнього Уточнення позовних вимог, позивач фактично доповнив позовні вимоги  додатковою вимогою про стягнення з позивача нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, про яку (вимогу) не йшлося в позовній заяві. Зазначене не може розцінюватись як збільшення розміру позовних вимог ( частина друга статті 22 ГПК), оскільки в розумінні зазначеної статті під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві ( абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз”яснення президії Вищого арбітражного  суду України від 18.09.97 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу  України). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов”язано з пред”явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Як вже зазначалось вище, права позивача чітко визначені в ст..22 ГПК.

     Відповідно до вимог ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Відповідно до вимог ст..34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

   Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

    Враховуючи, що Позивачем не представлено достатньо об”єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

      Судові витрати покладаються на позивача.

      Керуючись ст.ст.525, 526, 693 ЦК України, ст.ст.1, 2, 4, 4-1-4-4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

                                                                  В И Р І Ш И В :

   1.В задоволенні позову щодо стягнення заборгованості в сумі  628470,74 грн. позивачу відмовити повністю

       2. Припинити провадження в частині вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань, пені,  моральної шкоди.

       3.Судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

     Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку,  визначеному розділом ХІІ ГПК України.

      Суддя                                                                                             Кітаєва С.Б.