ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

01 листопада 2006 р.

№ 5/376-06

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ

на рішення

від 29.06.2006

у справі господарського суду

№ 5/376-06 Сумської області

за  позовом

Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ

до	Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми

про	стягнення 9 129 687,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –                    Левченко О.Є.

від відповідача –               Глазунов Д.В., Шаповал С.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.06.2006 р. задоволено частково позов Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” про стягнення 9 129 687,88 грн. в т.ч. 6 424 317,80 грн. боргу за поставлений природний газ, 1 330 974,64 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 320 036,40 грн.,  604 656,79 грн. пені та 449 702,25 грн. штрафу.  Стягнуто з відповідача на користь позивача  6 424 317,80 грн. боргу, 604 656,79 грн. пені, 449 702,25 грн. штрафу, 476 205,72 грн. втрат від інфляції, 320 036,40 грн. – 3% річних, 23 112,56 грн. витрат по сплаті державного мита та 106,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору.

Позивач, зазначає суд, свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач в порушення умов договору розрахувався за поставлений природний газ частково.

Відповідно до  п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми.

Сума інфляційних збитків, яка надана відповідачем розрахована з суми заборгованості, яка є предметом даного позову, а тому господарський суд вважає за необхідне прийняти розрахунок інфляційних збитків в редакції відповідача.

Оскаржуючи рішення господарського суду скаржник просить його скасувати  та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що при винесенні рішення господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 33, 38, 43,84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що індекс інфляції необхідно нараховувати не виключно на суму основного боргу, а саме на суму основного боргу з врахуванням того, в якому розмірі відповідач провів погашення заборгованості за період, та на скільки вже знецінилися грошові кошти в попередньому періоді.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Дочірньою компанією “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” (покупець)  31.12.2003 р. укладено договір № 06/03-3527/13/143 на постачання природного газу відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю протягом січня-липня та жовтня-грудня 2004 року природний газ для потреб промислових споживачів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами. Перша оплата в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу. Послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 25% від вартості запланованих місячних обсягів, до 10-го та 20-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10-го числа, наступного за звітним місяця.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом січня-липня та жовтня-грудня 2004 року поставив відповідачу 105 680,405 м. куб природного газу на загальну суму 30 951 155,44 грн., що підтверджено актами приймання-передачі.

Відповідач –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” в порушення умов договору, за поставлений газ розрахувався частково, заборгованість складає 6 424 317,80 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 7.2 договору передбачено за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до вимог  п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив стягнення пені за період з   17.11.2005 р. по 17.05.2006 р., а також штраф.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат наданий позивачем та відповідачем, обґрунтовано прийняв  розрахунок відповідача в сумі 476 205,72 грн., оскільки сума інфляційних втрат розрахована відповідачем, саме з суми заборгованості, яка є предметом даного позову.

Посилання скаржника на те, що індекс інфляції необхідно нараховувати не виключно на суму основного боргу, а саме на суму основного боргу з врахуванням того, в якому розмірі відповідач провів погашення заборгованості за період, та на скільки вже знецінилися грошові кошти в попередньому періоді до уваги не приймається, оскільки згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування  господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Суд  першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом першої інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану господарським судом Сумської області обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 29.06.2006 у справі № 5/376-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя                                                              Л.Невдашенко

Судді:                                                                                     М.Михайлюк

                                                                                  Н.Дунаєвська