ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

01 листопада 2006 р.

№ 5/7

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Союз” , м. Київ

 

на постанову

від 04.08.2006 Київського апеляційного господарського суду

 

у справі господарського суду

№ 5/7 м. Києва

 

за  позовом

Центральної спілки споживчих товариств України, м. Київ

 

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Союз”, м. Київ

 

про	розірвання договору та повернення майна

 

за участю представників сторін:

 

від позивача       -   Сорока В.Г.

від відповідача   -   Хом'як В.В.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Центральною спілкою споживчих товариств України заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Союз” про розірвання договору оренди нежитлових приміщень за № 5/3 від 01.03.2002.

 

Заявою від 14.04.2006 позивач збільшив позовні вимоги і просив суд зобов'язати Товариство “Авто-Союз” передати нежитлові приміщення, що знаходяться в підвалі будинку площею 96,6 кв.м., на першому поверсі площею 673,7 кв.м,. та антресолі першого поверху площею 607,4 кв.м.

 

На обгрунтування позову позивач зазначає про те, що відповідач, порушуючи умови договору оренди та вимоги закону, без дозволу орендодавця передав орендовані приміщення в суборенду іншим особам.

 

Рішенням господарського суду  м. Києва від 12.05.2006, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2006 позов задоволено, розірвано договір оренди за № 5/3 від 01.03.2006, укладений між Центральною спілкою споживчих товариств України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авто-Союз”, Товариство зобов'язано передати позивачеві майно, що є предметом оренди.

 

Судові рішення вмотивовані тим, що відповідач передавши частину орендованих приміщень в суборенду іншим особам без згоди позивача, порушив умови договору та вимоги ст. 774 Цивільного кодексу України, що відповідно до ст. 783 цього Кодексу є підставою для розірвання договору оренди.

 

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Товариство “Авто-Союз” у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить про їх скасування, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що законом, яким установлено інший, ніж у Цивільному кодексу, порядок надання орендованого майна у суборенду та який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є Закон України “Про оренду державного та комунального майна”.

 

Згідно п.2 ст. 22 цього Закону орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше майно, якщо інше не передбачено договором оренди.

 

Умови договору оренди від 01.03.2006 не містять положення, за яким орендар не вправі  без дозволу орендодавця надавати орендовані приміщення у суборенду третім особам.

 

Крім того скаржник вважає, що рішення у справі ухвалені з порушенням процесуальних норм, до участі у справі не були залучені треті особи (суборендарі), права яких можуть бути порушені вказаним рішенням суду.

 

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх  повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторонами спору 01.03.2002 укладено договір оренди нежитлових приміщень за № 5/3 орендодавець -Центральна спілка споживчих товариств України передає, а орендар -Товариство з обмеженою відповідальністю “Авто-Союз” приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення площею 1204 кв.м.

 

Згідно акта приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.03.2002 орендарю передано в оренду приміщення першого поверху площею 730 кв.м.,  бельетажу  площею 730  кв.м., підвалу -площею 96 кв.м.

 

Термін дії договору оренди встановлено у 8 (вісім) років.

 

Пунктом 1.2 договору встановлено, що орендовані приміщення можуть використовуватись орендарем тільки для діяльності, пов'язаної з роздрібною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами, громадським харчуванням та наданням побутових послуг населенню.

 

Всупереч зазначеним умовам договору, без згоди орендодавця Товариство “Авто-Союз” передало орендовані за договором № 5/3 від 01.03.2002 нежитлові приміщення в суборенду.

 

Згідно матеріалам справи 29.10.2002 Товариством “Авто-Союз” укладено договір суборенди з підприємцем ОСОБА_1, 29.05.2003 з Товариством “КВТ”, 08.06.2005 з Товариством “Еверест 1”, з 17.06.2005 з підприємцем ОСОБА_2

 

Розглядаючи спір місцевий та апеляційний суд, відповідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 обгрунтовано керувалися положенням цього Кодексу.

 

Як встановлено судом орендар та орендодавець не відносяться до підприємств державної чи комунальної форми власності, а засновані на приватній власності.

 

За таких обставин, вирішуючи спір, суди обгрунтовано керувалися приписами глави 58 Цивільного Кодексу України.

 

Згідно статті 773 Цивільного  кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

 

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайом) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Статтею 783 Цивільного кодексу України  передбачені підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця.

 

Згідно ч.2 зазначеної норми Закону наймодавець має право вимагати розірвання договору найму в разі, якщо наймач без дозволу  наймодавця передав річ у користування іншій особі.

 

Доводи касаційної скарги про те, що позивач був обізнаний з тим, що частина орендованих приміщень була передана орендарем в піднайом  і цей факт розцінюється ним як згода орендодавця до уваги не приймається, оскільки договір оренди нежитлових приміщень за № 5/3 від 01.03.2002 не передбачає права орендаря на передачу орендованих приміщень в суборенду (піднайом).

 

Що стосується порушення ухваленим рішенням прав суборендарів, то відповідно до ч.2 ст. 774 Цивільного кодексу України, що регулює піднайом передбачено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

 

Отже, в разі розірвання договору найму, втрачаються права на піднайом цих приміщень.

 

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111⁹, 111¹⁰ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2006 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

 

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

 

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

 

                                                                                                      Н.Дунаєвська

дп