Судове рішення 6/9-344 від 04.06.2008

Судове рішення #2195955

6/9-344

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"26" березня 2008 р.

Справа № 6/9-344

11 год.48 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі

при секретарі судового засідання Ранецькій Л.А.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" с. Кам'янки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47840

до відповідача №1 Державної податкової інспекція у Підволочиському районі вул. Зелена, 1, смт.Підволочиськ, Тернопільська область, 47800

відповідача №2 Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області б-р. Шевченка, 39, м.Тернопіль, 46001

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визнання права на відшкодування ПДВ

За участю представників сторін:

позивача: Кошненко П.В.

відповідача №1: Головачук А.В., Ткачук М.П.

відповідача №2 : Клим А.А.

прокурора : Коруна Т.В.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Державної податкової інспекція у Підволочиському районі (відповідача №1), Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області (відповідача №2) про, з врахуванням збільшення позовних вимог та уточнення, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень :

-№00023532301/0 від 27.12.2007 р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі –27 222 гривні за вересень 2007 року;

-№0003552301/0 від 27.12.2007 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі –29 004 грн. 70 коп.

-№0000072301/0 від 18.01.2008 р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі –65 425 грн. за жовтень 2007 року;

-№0000082301/0 від 18.01.2008 р. про відмову у надані бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 68 200 гривень за жовтень 2007 року;

-№0000372301/0 від 13.02.2008 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 129 124,50 грн.;

-№0000382301/0 від 13.02.2008р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі –18 422 грн. за травень 2007року та про застосування санкції в розмірі –9 211 грн.;

-№0000392301/0 від 13.02.2008р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі –74508 грн. за липень 2007 року та про застосування санкції в розмірі
- 37 254 грн.;

-№0000412301/0 від 27.02.2008 р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі –88 000 гривень за листопад 2007 року;

-№0000422301/0 від 27.02.2008 р. про податкове зобов'язання з ПДВ на суму –378 грн.,

а також про визнання права на відшкодування ПДВ :

- за вересень 2007 року на суму –47 870 грн.;

- за жовтень 2007 року на суму –133 625 грн.;

- за червень 2007 року на суму –68 200 грн.;

- за листопад 2007 року на суму –88 000 грн..

Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представниками, позивач мотивував невідповідністю оспорюваних рішень, а також висновків податкової служби фактичним обставинам та нормам закону.

У запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач №1 позову не визнав, посилаючись на законність та обґрунтованість винесених рішень та вчинених дій.

Відповідач №2 у відзивах на позов зазначив про відсутність його вини у виникненні спору та покладався на думку суду щодо визначення законності заявлених вимог.

Прокурор, що вступив у розпочату справу, підтримав заперечення відповідача №1.

Розгляд справи, призначений вперше на 25.02.2008р., відкладався, востаннє до 26.03.2008 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України.

Судом здійснювався звукозапис судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, думку прокурора суд встановив:

в період з грудня 2007 року по лютий 2008 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Підволочиському районі (відповідача у справі) проведено виїзні позапланові перевірки діяльності ТОВ "Агрофірма "Нива" (позивача), за результатами яких складено наступні Акти :

- №1491/23/03781966 від 20.12.2007 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2007 року;

- №105/23/03781966 від 18.01.2008 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2007 року;

- №202/23/03781966 від 01.02.2008 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень –серпень 2007 року;

- №265/23/03781966 від 19.02.2008 року з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року.

Відповідно до змісту Актів, інших письмових документів, пояснень представників сторін, позивач є сільськогосподарським товаровиробником, платником податку на додану вартість та подає до податкового органу три податкові декларації з ПДВ :

- щодо сум податку по операціях з реалізації молока, худоби, птиці, вовни, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, згідно з п.11.21 ст.11 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р.№168/97-ВР (далі –декларація №1);

- щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою згідно з п.11.29 ст.11 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р.№168/97-ВР (декларація №2);

- щодо операцій, за якими здійснюються розрахунки з бюджетом, в т.ч. по сплаченим сільськогосподарськими товаровиробниками сумам ПДВ за товари, роботи, послуги їх постачальникам (загальна декларація або декларація №3).

За твердженнями перевіряючих, викладених в перелічених Актах перевірок, в порушення п.11.21 ст.11 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р.№168/97-ВР (далі –Закон №168/97-ВР), п.п.2,12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805, з наступними змінами і доповненнями (далі –Порядок), позивач неправомірно відніс до податкового кредиту декларації з ПДВ №3 суми податку, які повинні відображатись в складі податкового кредиту декларації з ПДВ №1.

У зв’язку з цим, платник зависив податковий кредит декларації №3 та, відповідно, занизив його по декларації №1.

На підставі Актів перевірок, відповідачем були прийнятті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до змісту п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст.11,70 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України та приналежно до даного спору, обов’язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття суб’єктом владних повноважень рішення, покладається на відповідний податковий орган.

Рішення суб’єкта владних повноважень повинно виноситись на підставі Конституції та законів України (ст.19 Конституції України , ч.3 ст.2, ч.1 ст.9 КАС України).

Однак, всупереч приписів згаданих норм Конституції та КАС України, обґрунтованості і законності прийняття оспорюваних податкових повідомлень –рішень, відповідачем №1 не доведено.

Так, положеннями п.11.21 ст.11 Закону №168/97-ВР та п.12 Порядку, на порушення яких посилається податковий орган, а також п.11.29 ст.11 Закону №168/97-ВР передбачено спеціальний режим використання (акумулювання) сум ПДВ за ставкою оподаткування 20 % та звітності сільськогосподарських товаровиробників (декларації з ПДВ №1,2) по окремих операціях, за якими не здійснюються розрахунки з бюджетом.

Згідно з п.6.2 ст.6 Закону №168/97-ВР і п.2 Порядку, сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою.

Для вчинення вказаних в п.6.2 ст.6 Закону №168/97-ВР поставок, сільськогосподарські товаровиробники в свою чергу здійснюють операції по придбанню товарів, робіт, послуг, сплачуючи їх постачальникам суми ПДВ у складі вартості товарів, робіт, послуг. Сплаченні суми податку, у зв’язку з придбанням таких товарів, робіт, послуг і були включені позивачем до свого податкового кредиту в декларації №3 (загальній) за ст.7 Закону №168/97-ВР.

Спірні операції не торкаються зазначеного спеціального режиму, зокрема, передбаченого п.11.21 та Закону №168/97-ВР.

У зв’язку з цим, в порушення вимог ст.ст.19,129 Конституції України, ст.ст.2,9,11,70,71 КАС України, недоведеними є висновки податкової інспекції про порушення позивачем п.11.21 Закону №168/97-ВР.

При цьому, необґрунтованими є доводи відповідача №1 про порушення платником п.п.2,12 Порядку, оскільки останній розроблено відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону №168/97-ВР та він, на відміну від Закону №168/97-ВР, самостійно не визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Правильність відображення суб’єктом господарювання податкового кредиту з ПДВ в декларації №3 стверджується також листами Мінагрополітики України від 13.02.2008р. №37-21-111/1914,06.03.2008р. та частково Мінюсту від 26.02.2008р. № 20-14-67.

З огляду на викладене, твердження відповідача №1, на основі яких прийнято оскаржувані рішення про завищення (заниження) позивачем податкового кредиту по деклараціях №№3,1, не ґрунтуються на нормах Закону №168/97-ВР та обставинах справи. Тому, вимоги позивача з приводу визнання недійсними податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

В той же час, виходячи з приписів ст.ст. 2,105,162 КАС України, не можуть бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства вимоги про визнання права на відшкодування ПДВ.

Відтак провадження у справі щодо цих вимог слід закрити за п.1ч.1 ст.157 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені ним судові витрати відшкодовуються позивачу пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,105, 157-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекція у Підволочиському районі: