ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2008 р. | № 20-12/303 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Швеця В.О. |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Фонду комунального майна Севастопольської міської ради |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.07 |
у справі | № 20-12/303 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Вип-Сервіс-Ю.С." |
до третя особа | Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (надалі –Фонд) Севастопольська міська рада |
про | спонукання переукласти договір оренди |
Представники сторін у судове засідання не з’явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Вип-Сервіс-Ю.С." у липні 2007 року заявлений позов до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про спонукання останнього переукласти на новий строк договір від 02.12.06 №3874 оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Одеська, 1. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на приписи статей 764, 777 Цивільного кодексу України, пункти 2, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
доповідач: Добролюбова Т.В
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.07.07, ухваленим суддею Харченко І.А., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд вмотивовуючи рішення виходив з того, що відповідачем не було вчасно повідомлено позивача про припинення дії договору, тому договір оренди визнав продовженим на тих же умовах та на той же строк. При цьому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для укладання нового договору, а відтак і задоволення позовних вимог. Рішення суду обґрунтоване приписами статей 764, 777 Цивільного кодексу України, статей 7, 9, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини 4 статті 291 Господарського кодексу України.
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Прокопанич Г.К., Котлярової О.Л, Дугаренко О.В., постановою від 07.11.07, перевірене рішення суду першої інстанції, за апеляційною скаргою Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, залишив без змін. При цьому, апеляційний суд виходив також з того, що Фондом не було надано листа від 16.06.07 №1949 на який він посилається в підтвердження вчасного повідомлення позивача про припинення дії договору оренди.
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник зазначає про помилковість висновку судів попередніх інстанцій стосовно того, що договір оренди є продовженим на той же строк, оскільки Фонд листом від 16.06.07 №1949 повідомив позивача про припинення дії спірного договору. На думку скаржника, судами порушено приписи статей 1, 2, частини 2 статті 17, пункту 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Крім цього, заявник зауважує на тому, що позивач просив суд спонукати Фонд укласти договір оренди комунального майна, а не визнати його продовженим.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вип-Сервіс-Ю.С." отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить вимоги касаційної скарги залишити без задоволення.
Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.
Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.07.05 Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради –орендодавець, уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вип –Сервіс –Ю.С." - орендарем, договір оренди нерухомого майна №425-05. За умовами цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, яке знаходиться на балансі РЕП №3, а саме: вбудовані нежитлові приміщення підвального поверху площею 145,40 кв.м, розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Одеська, 1 для організації оздоровчого комплексу. Предметом позову у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Вип-Сервіс-Ю.С." до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про спонукання останнього переукласти на новий строк договір оренди вказаного нежитлового приміщення. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звертаючись до суду з касаційною скаргою просить, зокрема, прийняти нове рішення про відмову у позові, колегія суддів фактично розуміє цю вимогу як непогодження заявника з мотивами відмови у позові, зокрема, встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи щодо продовження дії договору оренди. Втім, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень у справі з огляду на наступне. Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Судами попередніх інстанцій установлено, що строк дії договору №425-05 сторонами визначений до 01.06.07. Водночас, судами установлено, що 01.06.07 позивач листом №24 звернувся до Фонду з проханням продовжити строк дії вказаного договору, який останнім залишено без відповіді. Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що термін дії договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Дана норма кореспондує з приписами статті 764 Цивільного кодексу України. Зі змісту вказаних статей вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним упродовж одного місяця після закінчення строку договору. Після спливу одного місяця договір найму вважається продовженим на новий строк і може бути розірваний лише на загальних підставах. Судами установлено, що упродовж місяця після закінчення строку дії договору заяви від Фонду про припинення або зміну умов договору оренди позивачеві не направлялось. Відсутність звернення про припинення договору з боку орендодавця підтверджено у відзиві на 22 арк. справи. Відповідач направив на адресу позивача лист №2191 з вимогою про звільнення спірного орендованого приміщення 06.07.07. Судами установлено, що орендар продовжує користуватися майном та вчасно сплачує оренду плату, тому договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які визначені у ньому. Стосовно посилання скаржника на те, що апеляційний суд безпідставно не прийняв до уваги лист Фонду від 16.06.07 №1949 про припинення дії спірного договору, колегія суддів відзначає наступне. У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Положеннями статті 101 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційним судом установлено, що відповідач лист від 16.06.07 №1949 до апеляційної скарги не додав, неможливість подання його до суду першої інстанції не обґрунтував. Долучення копії цього листа до касаційної скарги не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради у відзиві на позовну заяву зауважував на тому, що ним лист про припинення дії договору позивачеві не направлявся (22 арк. справи).
За таких обставин, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.07 у справі №20-12/303 залишити без змін.
Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради залишити без задоволення.
Головуючий, суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець