СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
14 квітня 2008 року | Справа № 2-16/1152-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Борисової Ю.В.,
Волкова К.В.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, Відкрите акціонерне товариство "Монтажне управління № 14";
відповідача: Мирошніченко Катерина Сергіївна, довіреність № 56/10-0 від 08.04.08, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління № 14" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 11.02.2008 по справі № 2-16/1152-2007А
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління № 14" (вул. Монтажна, 23,Гресівський, м. Сімферополь,95493)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2008 року у адміністративній справі № 2-16/1152-2007А відмовлено у позові відкритого акціонерного товариства „Монтажне управління № 14” до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про скасування податкових повідомлень - рішень.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що висновки, які зроблені відповідачем в Акті перевірки № 1900/23-2/04772900 від 14.03.2006 є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи.
Не погодившись з вказаною постановою господарського суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, котрим адміністративний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі заявник вказує на неповне з'ясування судом обставин справи та ненадання належної оцінки зібраним доказам по справі, у результаті чого судом прийнято постанову, яка підлягає скасуванню.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2008 суддю Голика В.С. замінено на суддю Волкова К.В.
У судовому засіданні, яке відбулося 14.05.2008 представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Судова колегія, враховуючи вимоги п. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача, оскільки він не надіслав судовій колегії доказів про наявність поважних причин неявки у судове засідання, а крім того, його явку не визнано обов’язковою.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Монтажне управління № 14” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ в м. Сімферополі проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.10.2003 по 30.06.2005.
За результатами вказаної перевірки складений акт від 14.03.2006 року за № 1900/23-3/04772900, яким встановлені наступні порушення: заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток за 12 місяців 2003 року на суму 44150 грн. в результаті заниження валових доходів за вказаний період на 61546 грн. та завищення валових витрат на 85655, а саме: до складу валових доходів четвертого кварталу 2003 року, в порушення п.п. 11.3.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було включено суму 81652,78 грн., замість 143 198,78 грн., які поступили в цьому кварталі з Державного бюджету України за використання електромонтажних робіт для УКС Республіканського комітету зі справ національностей РМ АРК (143198,78 грн. - 81 652, 78 грн. = 61546 грн.); валові витрати 4-го кварталу 2003 року в порушення п.п. 5.3.2 «Про оподаткування прибутку підприємств»не були зменшені на вартість будівельних матеріалів в сумі 85 655 грн. використаних на будівництво основних фондів 1 - ої групи , внаслідок введених в експлуатацію та підлягаючих амортизації.
Відповідно до висновків відповідача, позивачем був занижений оподатковуваний прибуток за 2003 рік на суму 147 201 (61546 грн. + 85655 грн. = 147 201 грн.) що призвело до нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 44 150 грн.
Крім того, в акті перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань по збору по забрудненню навколишнього середовища в сумі 5609 грн. в результаті того, що не був нарахований збір за розміщення відходів (дрантя, шини, люмінесцентні лампи) та за викиди з стаціонарних джерел забруднення ( електроди, кисень, газ зріджений).
На підставі Акту виїзної планової документальної перевірки № 1900/23-2/04772900 від 14.03.2006 (а.с. 10-39) відповідачем були прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0002992301/3 від 27.10.2006, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 66395 грн., в тому числі 44150 грн. основного платежу та 22 245 грн. штрафних санкцій; відповідно до п.п.п 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.2 п.5.3.9 п. 5.3 ст.5; п.п. 8.3.1 , п.п. 8.3.2 п. 8.3, ст.. 8, п.п. 11.3.1 п. 11.3, п.п. 11.3.5 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; № 0003272301/3 від 27.10.2006, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища в загальній сумі 8413,5 грн., в тому числі 5609,00 грн. основного платежу та 2804,5 грн. штрафних санкцій відповідно до п.п 2,3,4,5,6,7 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища».
Штрафні (фінансові санкції) по вказаним податковим повідомленням - рішенням визначені позивачу відповідно до п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Стосовно епізоду заниження валових доходів за 12 місяців 2003 року на суму 61 546,00 грн. судовою колегією встановлено наступне.
За вказаний період позивач виконував електромонтажні роботи для управління капітального будівництва Республіканського комітету з національних питань Ради Міністрів АР Крим, тобто отримував бюджетні кошти, які поступали на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до п.п. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
ВАТ "Монтажне управління № 14" не включило доходи, отримані від виконаних робіт УКБ Республіканського комітету з національних питань Ради Міністрів АР Крим, розрахованого касовим методом в сумі 81652,78 грн. замість 143 198,78 грн., заниження валового доходу за 4 квартал 2003 року склало суму 61546 грн. (143 198,78 грн.- 81652,78 грн.)
Судова колегія не бере до уваги доводи заявника апеляційної скарги про те, що висновки експерта по судово - бухгалтерській експертизі № 50/07 від 30.07.2007 про завищення позивачем валових доходів від продажу робіт в податковій звітності в порівнянні з фактичними даними бухгалтерського звіту за кожний податковий період 2003 року, окрім 1-го кварталу, з наступних підстав.
Як вбачається з висновку судово - економічної експертизи, експерт зрівнював суми валових доходів, відображені в деклараціях по податку на прибуток позивача за звітні податкові періоди 2003 року, з найбільшими даними синтетичного бухгалтерського звіту (Головної книги). Однак, при проведенні експертизи документи аналітичного обліку не досліджувалися.
Колегія суддів згодна з судом першої інстанції в тому, що одержання достовірної (з ідентифікацією платників податків (контрагентів) та виписаних ними первинних бухгалтерських та податкових документів) інформації щодо здійснених ВАТ «Монтажне управління № 14»у 2003 році фінансово-господарських операцій, можливо лише з регістрів аналітичного обліку - відомостей обліку розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, що відображаються на рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками".
На сторінці 6 Висновку експертом зазначено: «Документи аналітичного обліку (журнал-ордер та відомість по рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями») за 2003 рік та Книга обліку продаж за 2003 рік для експертизи не надані, у зв'язку з чим достовірно визначити суми валових доходів від продажу робіт по даним експертизи не є можливим.
Вартість матеріалів, що були списані на монтаж по будівлі СКД (контора) та монтаж огорожі й пожежного виходу СКД, в загальній сумі 85 654,83 грн., позивачем було віднесено на валові витрати, а також збільшено балансову вартість 1 групи основних фондів, з подальшим нарахуванням амортизації, а не на поліпшення основних фондів.
Згідно з п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на приписи п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судова колегія зазначає наступне.
Платники податку дійсно мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1, пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу. Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом. Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не скористався цим правом. В строчці 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»декларації по прибутку за 2003 рік позивачем вказаний прибуток. Позивач не зменшив суму валових витрат на суму будівельних матеріалів використаних на поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації.
Судова колегія не приймає до уваги доводи експерта викладені у висновку судово-економічної експертизи про те, що висновок відповідача про завищення валових витрат 4-го кварталу 2003 року на вартість будівельних матеріалів в сумі 85 655 грн., використаних на будівництво основних фондів 1-ої групи не підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку платника.
В абзаці 2 сторінки 8 Висновку експертом зазначено: «Згідно правилам ведення податкового обліку, з урахуванням норм п.п. 5.3.2. п. 5.3. ст.. 5 та п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в декларації з податку на прибуток підприємств за 2003 рік вартість будівельних матеріалів в сумі 85 359,60 грн., використаних на реконструкцію або інші поліпшення власних основних фондів, слід було виключити зі стр. 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)»та відобразити по стр. 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів». В результаті загальна сума валових витрат, що відображається по стр. 04 декларації, не змінилася би. Інших доводів в обґрунтування свого висновку експерт не навів.
Таким чином, судова колегія погоджується з судом першої інстанції в тому, що висновок експерта по відповідному епізоду ґрунтується на припущеннях, оскільки в ньому йдеться не про те, що є фактично (документально підтверджене), а про те, що могло би бути, якби платник податків так чи інакше поступив.
Судова колегія находить обґрунтованими доводи відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань по збору на забруднення навколишнього середовища в сумі 5609 грн. з огляду на наступне.
Відповідно п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999 року № 303 збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів.
Відповідно до визначення даного в ст. 1 Закону України «Про відходи»розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах».
Позивач зобов'язаний був нараховувати збір за розміщення відходів (вітоші, шини, люмінесцентні лампи) та за викиди з стаціонарних джерел забруднення (електроди, кисень, газ зжижений).
Відповідачем обґрунтовано встановлено списання забруднюючих відходів, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, підтверджується висновками експерта.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України, а не органами ДПІ, судова колегія не бере до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем били нараховані саме податкові зобов'язання по збору на забруднення навколишнього середовища.
За таких обставин судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Монтажне управління № 14" залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2008 по справі № 2-16/1152-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді Ю.В. Борисова
К.В. Волков