апеляційний суд полтавської області

Справа № 22а-2331/2006р.

Головуючий по 1-й ін-т. Чернюк В.Д. Суддя-доповідач: Абрамов П.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2006 року.

м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді:  Абрамова П.С.

Суддів: Дряниці Ю.В.   ПрядкіноїО.В.

При секретарі:    Рибак О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві   цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

На рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2006 року

У справі за позовом   ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_1   про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та визнання недійсним договору купівлі продажу квартири від 1.08.1997 року, скасування   реєстрації права власності на цю квартиру.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді- доповідача Апеляційного суду

ВСТАНОВИЛА  :

В листопаді 2005 року позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом, вказували ,   що їм на праві спільної сумісної власності в м. Миргороді по АДРЕСА_1

В 1997 році вони видали гр. ОСОБА_5 який є батьком ОСОБА_2 доручення на право розпорядження цією квартирою.

В листопаді 2005 році їм стало відомо проте, що ОСОБА_5 продав цю квартиру своїй дружині ОСОБА_1   хоча вони не уповноважували його на продаж квартири ( ст. 63 ЦК УРСР редакції 1963 року). Крім того коштів за продаж квартири   не отримували, при продажі квартири , частка в якій належала неповнолітній, не була отримана згода органу опіки та піклування, що є порушенням вимог ст. 78 та 145 КПШС УРСР та ст. 48 ЦК УРСР редакції 1963 року.

-2-

Рішенням    Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2006   року  позовні вимоги були задоволені частково. Визнано недійсним договір купівлі продажу спірної квартири з моменту його укладення 1 серпня 1997 року.

Зобов'язано відповідачів повернути цю квартиру позивачам після набрання рішенням суду законної чинності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку , що при укладенні договору були порушенні права неповнолітньої доньки, не отримано належний  дозвіл органу опіки та піклування на продаж  власності неповнолітньої, а строк позовної давності позивачі не пропустили.

В апеляційній скарзі   ОСОБА_1 прохала рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказувала  на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та  заявлених позовних вимог колегія суддів приходить до висновку про  часткове  задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 71 та 76 ЦК УРСР 1963 року строк позовної давності встановлюється у три роки.    Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається , що спірний договір купівлі продажу квартири був вчинений 1 серпня 1997 року. Загальний строк позовної давності для оспорення  договору закінчився 1 серпня 2000 року.

Суд першої інстанції  прийшов до висновку, що строк позовної давності   поновлювати немає необхідності, оскільки сторони дізналися про договір купівлі продажу квартири лише у листопаді 2005 року.

Однак  висновок суду в цій частині  зроблений всупереч обставин справи.

Зі змісту доручень виданих   17 лютого 1997 року ОСОБА_2 та  20 лютого 1997, і 5 березня 1997 року  ОСОБА_4 вбачається, що вони уповноважили ОСОБА_5 розпоряджатися за своїм розсудом належними їм  на праві власності частинами АДРЕСА_1 в м. Миргороді в тому числі отримувати кошти за продаж квартири.

(а. с. 16, 62,)

-3-

За згодою   на продаж квартири  до Опікунської ради Краматорської міської ради звернувся ОСОБА_4

Таким чином оскільки позивачі вчинили ряд дій направлених на продаж квартири ,в подальшому не скасували виданих ними доручень,

необхідно зробити висновок, що строк позовної давності  для них розпочався з дня укладення договору купівлі продажу квартири.( з моменту коли особи повинні були дізнатися про порушення їхніх прав) , а закінчився 1 серпня 2000 року.

Тому позивачі звернулися до суду з пропуском строку  позовної давності.

Враховуючи вищевикладене рішення суду першої інстанції в частині відмовив в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду необхідно скасувати.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції вправі встановлювати нові факти та відповідні   правовідносини.

Доводи позивачів про те , що вони взнали про наявність  спірного договору лише у листопаді 2005 року   , та що  позивачці ОСОБА_3 на час укладення спірного договору була неповнолітньою , а  їй виповнилося 18 років лише у 2005 році, колегія суддів визнає   ці обставини поважними причинами для поновлення строку звернення до суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції  при укладенні договору купівлі продажу спірної АДРЕСА_1 в порушення вимог ст. 78, 145 КПШС України    на відчуження частки квартири , яка належала неповнолітній  на час укладення договору позивачці ОСОБА_3 не було отримано згоду органів опіки та піклування.

Суд першої інстанції вірно , з дотриманням вимог ст. 212 чЗ ЦПК України дав оцінку  висновку опікунської ради Краматорської міської ради народних депутатів (а. с. 63)   який   є   консультативним , та не замінює висновок органу опіки і піклування .

Відповідає обставинам справи і висновок суду першої інстанції щодо укладення договору купівлі продажу представником позивачів  який діяв  у власних інтересах , що суперечать вимогам ст. 62 ЦК України редакції 1963 року.

З'ясувавши ці обставини суд вірно прийшов до висновку про невідповідність договору купівлі продажу вимогам   ст. 48 ЦК України 1963 року.

Разом з тим , всупереч вимог ст. 48 ч2 ЦК України визнаючи договір купівлі продажу квартири недійсним суд не застосував вимоги двосторонньої реституції - повернення сторін в первісний стан - визнання права власності на квартиру за позивачами   та стягнення з позивачів на користь відповідача

-4-

Короткової  сплачених нею за квартиру коштів, а замість цього зобов'язано відповідачів повернути квартиру позивачам, що є невірним.

В цій частині рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та застосувати належну двосторонню реституцію визнавши за позивачами право власності на спірну квартиру в рівних долях , а з позивачів стягнути в рівних долях  на користь ОСОБА_1 сплачені  за квартиру 4789 грн.

Обставини , що позивачі  особисто не отримали кошти за квартиру не є тією обставиною, що звільняє їх від обов'язку виконати вимоги ст. 48 ч2 ЦК УРСР редакції 1963 року.

Керуючись ст.. 303 , 309 ч.1 пЗ , 316 ЦПК України колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2006 року в частині відмови в поновленні строку звернення до суду та в частині зобов'язання ОСОБА_5та ОСОБА_6 після набрання чинності рішенням суду повернути позивачам АДРЕСА_1 в м. Миргороді   скасувати.

Поновити ОСОБА_2,   ОСОБА_3, ОСОБА_4строк позовної давності.

Визнати за ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на АДРЕСА_1 в м. Миргороді в рівних долях.

Стягнути з ОСОБА_2,   ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_1   4789 грн. в рівних долях.

В іншій частині рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2006 року залишити без змін.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України в двохмісячний строк.

Судді: