ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20.03.08р. | Справа № А38/25-08 |
За позовом Приватного підприємства «Терра-Метал», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Суддя Бишевська Н. А.
Секретар судового засідання Бикова А.О.
Представники сторін:
Від позивача: Санжара А.А. дов. № 1 від 10.12.07р.; Романенко П.В. дов. № 1 від 10.12.07р.;
Від відповідача: Дичик В.С. дов. № 39234/10/100 від 29.12.07р; Доценко Л.В. дов. № 1088/10/231 від 15.01.08р.
СУТЬ СПОРУ:
12.12.07р. відкрито провадження в адміністративній справі №А38/24-08 за позовом Приватного підприємства «Терра-Метал» ( позивач, підприємство) до Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі ( відповідач, МДПІ ) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Південної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 20.09.07р. №0004102301/0, а також прийняте на його підтвердження податкове повідомлення-рішення від 27.11.07р. №000410230/1 про донарахування ПП «Терра-Метал»зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 44935,50 грн., в т.ч. основного зобов’язання у сумі 29957,57 грн. та штрафних санкцій у сумі 14978,50 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.07р. відкрито провадження в адміністративній справі №А38/25-08 за позовом Приватного підприємства «Терра-Метал» до Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення рішення Південної МДПІ у м. Кривому Розі Дніпропетровської області від 20.09.07р. №0004092301/0, а також прийняте на його підтвердження податкове повідомлення-рішення від 27.11.07р. №000409230/1 про донарахування ПП «Терра-Метал»зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 55 376,20 грн., в т.ч. основного зобов’язання у сумі 37449,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 17927,20 грн.
31.01.08р. на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.08р., за клопотанням позивача для спільного розгляду та вирішення об’єднано провадження по справах №А38/24-08 та №А38/25-08, об’єднаній справі присвоєно номер №А38/25-08.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані посиланням на невірність здійсненого податковим органом висновку про заниження позивачем податкових зобов’язань по податку на додану вартість та податку на прибуток; порушення позивачем порядку та строків проведення перевірки.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на обставини, виявлені в результаті перевірки які виникли внаслідок неточного ведення позивачем податкового обліку товарів та господарських операцій.
За результатами розгляду на підставі ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2007 року співробітниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку ПП «Терра-Метал»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
07.09.2007р. за обставинами, виявленими в процесі перевірки складено Акт № 205/231/32633200 про результати виїзної планової перевірки ПП «Терра-Метал».
Згідно акту перевірки, основною господарською діяльністю ПП «Терра-Метал»є діяльність із заготівлі, переробки та оптової торгівлі брухтом та сировиною чорних металів.
Протягом 2006 року позивачем проведено операції по придбанню металобрухту (кількісний вимірник –тони) та вживаних металоконструкцій (кількісний вимірник - штуки), який розбирався та сортувався позивачем про що складено відповідні акти.
Акти розбирання металоконструкцій складалися на кількість металобрухту, що реалізовувалась покупцям, тобто залишки металобрухту, які отримані шляхом розбирання металоконструкцій відсутні. В бухгалтерському обліку по рах.281 «Товари», окремо обліковувалися металобрухт (кількісний вимірник –тони) та металоконструкцій (кількісний вимірник - штуки).
Під час проведення перевірки позивача, податковим органом встановлено, що витрати на придбання металобрухту та металоконструкцій вживаних, включено до складу валових витрат підприємства в повному обсязі. Залишки нереалізованого металобрухту та металоконструкцій відображено в Декларації з податку на прибуток по рядку 01.2 «Приріст товарно-матеріальних цінностей».
В бухгалтерському обліку придбання металоконструкцій та металобрухту відображено записом:
Дт 281 «Товари»
Дт 641 «Розрахунки по податкам»
КТ 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».
Основним покупцем металобрухту, згідно акту перевірки, зазначено ТОВ «Щит - Інвест». Реалізація металобрухту на адресу ТОВ «Щит - Інвест»здійснюється на підставі договору № 241-01 від 03.11.04р.
ПП «Тера-Метал», відповідно до умов договору здійснюється навантаження металобрухту у залізничні вагони та його доставка до кінцевого споживача (умови поставки DDU –склад вантажоодержувача). Перевізником металобрухту виступає ДП «Придніпровська залізниця».
Після зважування навантаженого металобрухту ПП «Тера-Метал»надає на адресу ДП «Придніпровська залізниця»належним чином заповнений екземпляр залізничної накладної, з вказаною вагою товару, який прийнято до перевезення.
Послугами сторонніх організацій, що надають експедиторські послуги по транспортуванню товару, ПП «Тера-Метал»не користувалось, супроводжував товар представник ДП «Придніпровська залізниця», про що зроблено відповідний запис в кожному екземплярі залізничної накладної.
Згідно наданих для перевірки первинних документів: видаткових накладних на реалізацію металобрухту, залізничних квитанцій, копій приймальних актів у вантажоодержувача встановлено розбіжності у вазі металобрухту, а саме:
Дані залізничних накладних (вага ) не відповідають даним приймальних актів у вантажоодержувача, - вага товару зазначена при навантаженні у вагони більше ніж вага того-ж самого товару при прийманні у вантажоодержувача.
Документи на підтвердження факту претензійної роботи позивача стосовно втрат металобрухту у відношенні ДП «Придніпровська залізниця»відсутні. Документи на підтвердження факту виправлення залізничних накладних щодо фактичної ваги відвантаженого товару відсутні.
Враховуючи викладене, податковим органом виявлено різницю у вазі між завантаженим та реалізованим металобрухтом, який за перевіряємий період складає 163,31 т.
Різниця у вазі між завантаженим та реалізованим металобрухтом за висновками податкового органу слід вважати використаною у невиробничих потребах.
На основі вищевикладеного, за висновками акту, виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті яких Позивачем занижено податок на прибуток у сумі 37449 грн. та податок на додану вартість у сумі 29957 грн.
Посадовими особами Позивача у Акті перевірки зазначено про незгідність зі змістом Акту перевірки. Однак заперечення Позивача від 14.09.2007р. вих. № 458 Відповідачем відхилено згідно відповіді від 19.09.2007р. № 27719/10/23-139.
На підставі вказаного Акту від 07.09.2007р. Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.09.2007р. № 0004102301/0 про донарахування зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 29957 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 14978,50 грн. –усього 44935,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.09.2007р. № 0004092301/0 про донарахування зобов’язання з податку на прибуток у сумі 37449 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 17927,20 грн. –усього 55376,20 грн.
04.10.2007р. в порядку адміністративного оскарження, Позивачем подано скаргу до податкового органу щодо скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень.
Рішенням податкового органу від 26.11.2007р. № 33942/10/250 у задоволенні скарги відмовлено. За результатами розгляду скарги Відповідачем підтверджено оскаржені податкові повідомлення-рішення податковими повідомленнями-рішеннями від 27.11.2007р. № 000409230/1 та від 27.11.2007р. № 000410230/1.
Суд задовольняє позовні вимоги з огляду на наступне.
Щодо операцій Позивача із придбання металоконструкцій поштучно із наступним розбиранням їх і продажем за вагою брухту слід зазначити:
Позивач є суб’єктом підприємницької діяльності згідно із законодавством України. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто Позивач вправі здійснювати свою діяльність самостійно та за власною ініціативою, несучі при цьому відповідні ризики щодо наслідків своєї діяльності.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Тобто вид діяльності позивача по придбанню використаних металоконструкцій за кількісним виміром, для подальшого їх розбирання та продажу за виміром по масі металобрухту законодавством не заборонено.
Право Позивача здійснювати такі операції передбачене також принципами підприємницької діяльності, визначеними у ст. 44 ГК України:
- вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
- самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
- комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Таким чином, Позивач на свій розсуд, виходячи із законодавчо встановлених принципів підприємницької діяльності і вважаючи це більш комерційно вигідним для себе, має право на зайняття підприємницькою діяльністю по придбанню металоконструкцій поштучно та продажу після розбирання за вагою брухту.
Так, матеріалами справи встановлено придбавання позивачем металоконструкції у поставників, яке здійснюється за договорами купівлі-продажу. Згідно специфікацій Позивачем придбавається у поставників за накладними металоконструкції (вимірник –одиниці товару). Про передачу металоконструкцій складається приймально-здавальний акт. Постачальниками для здійснення податкового обліку з ПДВ на вказану продукцію Позивачу видаються відповідні податкові накладні. Згідно умов та специфікації до них кількість продукції вимірюється у штуках, а ціна визначена за штуку продукції незалежно від її ваги.
Таким чином, витрати Позивача по придбанню металоконструкцій відносяться на валові витрати виробництва та обігу (а відповідні суми ПДВ –на податковий кредит звітного періоду) незалежно від ваги металоконструкцій та незалежно від виходу металобрухту при їх розбиранні. Ці суми залежать від кількості металоконструкцій, що придбаваються.
Відповідно до наданих у справу документів, умови договорів Позивача із постачальником (умови п.п. 3.2., 5.2. договору № 63 від 19.04.2006р. між Позивачем та ПП “Донецька металургійна компанія” (що є постачальником Позивача) передбачають, що остаточний обсяг (чиста вага) поставленого брухту визначається згідно з відомостями приймальних актів форми 69, які складаються на заводі-кінцевому одержувачі брухту за результатами зважування на повірених заводських вагах, і поставлений металобрухт підлягає сплаті за чистою вагою згідно вказаних актів.
Позивачем в подальшому здійснюється розбирання металоконструкцій для подальшого продажу за вагою брухту, про що складається Акт про результати виконаних робіт. Згідно цих актів, металоконструкції розібрані і переведені у металобрухт за відповідний період. Загальний період робіт визначається певним періодом, оскільки у акті має бути зазначена вага виходу металобрухту, але в зв’язку з тим, що у Позивача відсутнє обладнання для його зважування, вага зазначається після зважування цієї продукції на вагах кінцевого одержувача. Таким чином, дата початку складання акту є дата початку робіт по розбиранню металоконструкцій на виробничій території Позивача. Дата завершення складання акту –дата передачі одержаного від розбирання брухту покупцю та кінцевому одержувачу.
Металобрухт, одержаний під час розбирання металоконструкцій, продається Позивачем ТОВ “Щит-Інвест” за договором поставки № 241-01 від 03.11.2004р. (строк якого продовжувався додатковими угодами № 1/1 від 24.12.2004р., № 2/1 від 30.12.2005р. та № 3/1 від 24.12.2006р.).
Умови договорів Позивача із покупцем (умови п.п. 2.2. та 2.3. договору поставки № 241-01 від 03.11.2004р. передбачають, що металобрухт оплачується за чистою вагою, яка також визначається згідно з відомостями приймальних актів форми 69, які складаються на заводі-кінцевому одержувачі брухту за результатами зважування на повірених заводських вагах.
Брухт, одержаний від розбирання вказаних металоконструкцій, поставляється Позивачем ТОВ “Щит-Інвест” за накладними, на цей брухт Позивачем видаються покупцю відповідні податкові накладні.
Цей брухт, оскільки направляється за вказівкою ТОВ “Щит-Інвест” кінцевому одержувачу, зважується на вагах кінцевого одержувача, про що складається приймально-здавальний акт форми 69.
У накладній та у акті форми 69 документах одиниця виміру продукції встановлена у тоннах (1000 кг) та загальна вага, яка відповідає виходу брухту, що вказаний у Акті про результати виконаних робіт.
Відповідно до умов договору поставки № 241-01 від 03.11.2004р. (п. 2.2., 2.3., 3.6., 3.7.) продукція вважається поставленою та підлягає оплаті у обсягах, що визначаються актом форми 69, який складається після переважування на заводських вагах на складі кінцевого одержувача (оскільки ані ПП “Терра-Метал”, ані ТОВ “Щит-Інвест” не мають власних ваг).
Для врегулювання розбіжностей з відомостями залізничних накладних Позивачем направляються ТОВ “Щит-Інвест” відповідні листи із уточненими відомостями про вантаж виходячи із остаточно визначеної ваги.
Вага виходу металобрухту від розбирання придбаних Позивачем металоконструкцій співпадає із вагою продажу цього брухту, оскільки визначається не на вагах Позивача (яких у нього немає), а на вагах кінцевого одержувача (про що складається акт форми 69). Саме визначена таким чином вага брухту приймається учасниками операції як поставлена Позивачем та така, що підлягає сплаті.
З огляду на вищевказане:
- витрати Позивача по придбанню у постачальників продукції, яку він у подальшому поставляє ТОВ “Щит-Інвест”, не залежать від ваги цієї продукції, оскільки Позивач придбаває її поштучно, а вага визначається лише при її реалізації;
- жодних втрат продукції, на які посилається Відповідач, не відбувається –уся корисна вага виходу брухту при розбиранні металоконструкцій, визначена у акті про виконання робіт та у накладній на поставку металобрухту співпадає.
Причиною визначення ваги придбаного та проданого брухту згідно відомостей кінцевого одержувача є відсутність у Позивача повірених ваг для зважування брухту, що не заперечується відповідачем. Одночасно, відповідно до законодавства, обов’язок щодо обов’язковості наявності ваг для вимірювання маси металобрухту на позивача законодавчо не покладений.
Таким чином, Позивач придбаває брухт та сплачує його вартість за чистою вагою, яка визначається приймальними актами форми 69. Одночасно чиста вага брухту, що постачається Позивачем покупцям і сплачується останніми –також визначається відомостями тих самих приймальних актів форми 69. На підставі приймальних актів форми 69, складених на заводі-кінцевому одержувачі Позивач уточнює чисту вагу як отриманого від постачальників, так і поставленого покупцям брухту шляхом направлення їм листів-уточнень. Такі листи були надані Відповідачу під час перевірки, однак він не взяв їх до уваги.
Тобто відповідно до умов договорів з постачальниками і покупцями, а також згідно видаткових накладних і актів форми 69 (що є первинними документами, які складаються під час здійснення Позивачем господарських операцій із закупівлі та постачання брухту чорних металів) Позивач не має втрат брухту, які можна було б вважати використаними не у господарській діяльності.
Таким чином, відповідно до умов договору із постачальником Позивач сплачує постачальнику вартість лише того обсягу брухту, який відповідно до приймального акту форми 69 сплачується покупцем.
Вказані обставини підтверджуються наявними первинними документами –договорами, накладними, приймальними актами форми 69, листами-уточненнями за спірний період –2006 рік. Перелік цих документів за 2006 рік зазначено в акті перевірки та наявність яких не заперечується відповідачем.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Отже оскільки Позивач весь придбаний ним обсяг металобрухту реалізовував покупцям (адже обсяг придбаного Позивачем брухту та обсяг реалізованого ним брухту визначався одним і тим самим документом –приймальним актом форми 69 на кожну операцію), витрати по придбанню цього металобрухту згідно вказаного положення Закону є витратами у межах господарської діяльності Позивача.
Операції з продажу Позивачем металобрухту підлягають оподаткуванню ПДВ.
Відповідно до пп. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Зважаючи на зазначене, Позивач правомірно відносив усі суми ПДВ, сплачені при придбанні ним металобрухту, до податкового кредиту відповідного періоду, адже:
- операції із металобрухтом Позивач оформлює не залізничними накладними, а видатковими накладними, актами форми 69 та листами уточненнями, що є первинними документами у цих операціях і підтверджують використання у господарській діяльності Позивача усього обсягу придбаного ним металобрухту;
- згідно вказаних первинних документів обсяг придбаного Позивачем металобрухту та обсяг його реалізації не відрізняється і тому сплачений Позивачем ПДВ при придбанні ним брухту та відходів чорних металів підлягає віднесенню до податкового кредиту відповідних звітних періодів.
Щодо посилання Відповідача на обставини щодо ваги, зазначеній у залізничних накладних, то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Згідно ст. 1 цього Закону первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Облік господарських операцій здійснюється на підставі первинних документів, що складаються під час здійснення операцій для їх документального оформлення.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457) залізнична накладна –це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Такий же висновок випливає із положень Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644).
Таким чином, залізнична накладна є первинним документом, який оформлює господарську операцію –перевезення вантажу залізницею. В той же час законодавство не передбачає такої функції залізничної накладної як оформлення господарської операції із постачання товару продавцем (постачальником) покупцеві.
Відповідно, залізнична накладна –це первинний документ, на підставі якого має здійснюватися бухгалтерський облік саме господарських операцій із перевезення вантажів, що відбувається між вантажовідправником, перевізником та вантажоодержувачем. Відомості залізничних накладних не мають використовуватися для бухгалтерського обліку операцій із постачання товарів, для оформлення яких використовуються інші документи.
Тобто висновок Відповідача про необхідність керуватися відомостями залізничних накладних при встановленні змісту операцій Позивача із постачання продукції покупцям суперечить діючому законодавству, а саме –положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і Статуту залізниць України –на які посилається Відповідач.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарська операція –це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.
Зміни у товарних активах Позивача викликаються внаслідок двох видів операцій –закупівлі товарів у постачальників та їх постачання покупцям.
Зважаючи на вказане, Позивач правомірно здійснює бухгалтерський облік своїх господарських операцій із закупівлі та постачання брухту чорних металів на підставі первинних документів, якими оформлюються відносини між Позивачем та його постачальниками і покупцями. Відомості ж залізничних накладних взагалі не стосуються відносин закупівлі та постачання продукції –це різні господарські операції.
У законодавстві України відсутні норми, на підставі яких вартість розбіжності ваги, зазначеної у перевізних документах, із вагою, що була об’єктом господарської операції, може бути віднесена на валовий дохід, а сума ПДВ з цієї вартості –до збільшення зобов’язань з ПДВ.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування; ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Порядок оподаткування податком на прибуток та ПДВ здійснюються відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України “Про податок на додану вартість”. Жоден із цих законів не вважає втрату частини вантажу доходом вантажовідправника.
Слід зазначити, що згідно з п. 3.1. договору поставки № 241-01 від 03.11.2004р. між Позивачем та ТОВ “Щит-Інвест” постачання продукції здійснюється Позивачем на умовах DDU –склад вантажоодержувача. Тобто згідно умов постачання у тлумаченні Інкотермс Позивач як постачальник несе усі ризики у зв’язку із втратою (нестачею) частини продукції до її прийняття на складі вантажоодержувача.
Норми про бухгалтерський облік, на які посилається Відповідач, не визначають обов’язку Позивача збільшити валовий дохід та зобов'язання з ПДВ звітного періоду на відповідні суми виходячи із розбіжності ваги між даними залізничних накладних та відомостями накладних на поставку металобрухту. Відповідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.
Таким чином, Позивач не зобов'язаний збільшувати валовий дохід звітного періоду на вартість різниці ваги між залізничною накладною та накладною на поставку, оскільки це не передбачено чинним законодавством України про оподаткування.
Отже висновки Відповідача про неправильність визначення Позивачем зобов'язань з ПДВ суперечать положенням Закону України “Про податок на додану вартість, зокрема пп. 7.4.1. ст. 7 цього Закону.
Щодо посилання Відповідача на ту обставину, що Позивач не звертався до залізниці із претензіями щодо недостачі продукції суд зазначає, що відповідно до п. 129 Статуту залізниць України у разі виявлення недостачі вантажу залізниця зобов'язана скласти комерційний акт. Однак такі акти не складалися. Отже недостача продукції, на які посилається Відповідач, насправді нічим не підтверджена.
Відповідно до п. 130 Статуту залізниць України право на пред’явлення залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має вантажоодержувач. Отже Позивач як вантажовідправник такого права не має і пред’явити претензію не може на підставі норм закону.
Окрім того, з огляду на вищевказане, Позивач не мав недостач вантажу, розбіжності між даними залізничних накладних та даними накладних і приймальних актів виникли лише з тієї причини, що Позивач не має власних ваг для визначення ваги продукції, яка передається до перевезення, і змушений вказувати вагу вантажу у залізничних накладних орієнтовно із наступним уточненням після переважування на вагах кінцевого одержувача. Отже Позивач не мав підстав заявляти відповідні претензії.
Окрім іншого, згідно пояснень Позивача, вага у перевізних документах зазначалася орієнтовна, без переважування. Позивач не має у своєму розпорядженні ваги для зважування металопродукції, яку він відвантажує. В той же час ст. Батуринська Придніпровської залізниці (на якій продукція Позивача завантажується у залізничні вагони та відправляється покупцям) також не має вагонних ваг для зважування вагонів із вантажами, і тому вагони на цій станції не зважуються. Це підтверджується довідкою від 07.02.2008р. за підписом начальника станції, копія якої додається.
Таким чином, вага вантажів, що відправляються Позивачем, зазначається представником позивача та залізниці орієнтовно без зважування. Отже очевидні помилки у вазі, які у подальшому Позивач зі своїми контрагентами усувають шляхом обміну відповідними листами, на які Позивач посилається у своїх запереченнях проти Акту перевірки та у скарзі на податкові повідомлення-рішення, що оскаржують ся у цій справі.
Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зокрема, Відповідачем не наведено доказів на підтвердження факту існування частини продукції, яку Позивач не використав у своїй діяльності. Обставина, наведена відповідачем, що у залізничній накладній вказано іншу вагу, ніж у накладних на поставку продукції, не свідчить про те, що продукція, яка відповідає цій різниці, дійсно існує. Єдине джерело –залізничні накладні. Однак їх відомості щодо ваги не можуть вважатися достовірними –дані відомості вказувалися без їх перевірки шляхом зважування.
Зважаючи на зазначене, Позивач не допускав заниження податкового зобов’язання з ПДВ, а визначав його правильно і як зазначено в Акті перевірки від 07.09.2007р.) своєчасно його сплачував.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №0004102301/0 від 20.09.07р. та №000410230/1 від 27.11.07р. про донарахування Приватному підприємству «Терра-Метал»зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 44 935,50 грн., в т.ч. основного зобов’язання у сумі 29 957,57 грн. та штрафних санкцій у сумі 14 978,50 грн.; №0004092301/0 від 20.09.07р. та №000409230/1 від 27.11.07р. про донарахування ПП «Терра-Метал»зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 55 376,20 грн., в т.ч. основного зобов’язання у сумі 37 449,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 17 927,20 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Бишевська
Постанову складено в повному обсязі та підписано 27.05.2008р.