КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2012                                                                                           № 5/169

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова  М.М.

суддів:            Мартюк А.І.

          Зубець Л.П.

за участю представників:

від позивача:             ОСОБА_2 – дов. №115 від 30.05.2011

від відповідача:          ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому заіданні

апеляційну скаргу  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення                     господарського суду міста Києва

від                                01.11.2011

у справі                      №5/169 (суддя Ломака В.С.)

за позовом          Приватного підприємства Фірма „Юнікс Трейд Ко”

до                               Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про          стягнення 7784,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства Фірма „Юнікс Трейд Ко” (надалі – ПП Фірма „Юнікс Трейд Ко”, позивач, постачальник) про стягнення із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі – ФОП ОСОБА_3, відповідач, покупець)  7784,49 грн., а саме: 5487,57 грн. – основного боргу, 461,44 грн. – пені, 1646,28 грн. – штрафу, 76,36 грн. – збитків від інфляції, 112,84 грн. – 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі №5/169 позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 5487,57 грн. –основного боргу, 424,25 грн. – пені, 1646,27 грн. – штрафу, 76,36 грн. – збитків від інфляції, 89,31 грн. – 3% річних, 101,20 грн. – державного мита та 234,15 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.11.2011 у справі №5/169 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які суд визнав встановленими є недоведеними. Так, відповідач стверджує, що ним здійснювалась оплата за отриманий від позивача товар на рахунок, який був зазначений позивачем у листі від 02.11.2010, що був надісланий на електронну адресу відповідача, із проханням здійснити розрахунок за поставлені товари саме на цей рахунок.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18.01.2011 між ПП Фірма „Юнікс Трейд Ко” та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір поставки №60/11, відповідно до умов розділу 1 якого постачальник зобов’язується протягом дії договору поставляти зі складу постачальника запасні частини, автохімію, мастила та супутні товари для автомобілів тощо (надалі –товар) окремими партіями в асортименті (за номенклатурою), кількості, по цінам та у строки, що остаточно погоджуються сторонами у відповідності з рахунками або накладними (перелік на поставку), що є невід’ємною частино даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар.

Сума даного договору визначається загальною вартістю поставлених за цим договором товарів згідно накладних протягом строку його дії. Ціни на товар остаточно визначається сторонами в накладних на момент поставки партії товару (розділ 4 договору).

Згідно з розділом 4 договору, покупець зобов’язаний повністю розрахуватись за кожну отриману партію товару в залежності від умови її оплати наступним чином: при поставці товару із 100% передплатою – відповідно до виставленого постачальником рахунку для оплати за умови надходження всієї  суми на банківський рахунок постачальника до відпуску товару по накладній; при поставці з оплатою „за фактом отримання товару” (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, а строк розрахунків в накладній не зазначений) – протягом трьох банківських днів з моменту прийняття покупцем зазначеної партії на суму, вказану в накладній.

Як вбачається із матеріалів справи, у ряді наявних у матеріалах справи видаткових накладних визначено 100% передоплату товару, проте як встановлено судом першої інстанції у ході розгляду справи, виходячи із пояснень позивача та фактичних обставин справи, - до  спірних відносин підлягає застосуванню умова оплата товару, згідно якої така оплата здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту прийняття покупцем зазначеної партії на суму, вказану в накладній.

У розділі 10 договору сторонами погоджено, що договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 включно. За будь-яких обставин договір продовжує діяти до виконання сторонами усіх взятих на себе зобов’язань та проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивачем за видатковими накладними: №000248 від 18.01.2011, №005200 від 18.01.2011, №33286 від 28.03.2011, №005324 від 18.01.2011, №037113 від 30.03.2011, №035771 від 28.03.2011, поставлено відповідачу товар на загальну суму             5487,57 грн.

Факт одержання товару підтверджується підписом та печаткою відповідача, які містять вказані видаткові накладні (належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи) та не заперечується відповідачем у справі.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що відповідач покладеного на нього обов’язку по оплаті поставленого товару не виконав, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 виникла заборгованість перед позивачем.

Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що відповідачем здійснювалась оплата за отриманий від позивача товар на рахунок, який був зазначений позивачем у листі від 02.11.2010, що був надісланий на електронну адресу відповідача, із проханням здійснити розрахунок за поставлені товари саме на цей рахунок, а також стосовно того, що факт оплати товару за вищевказаними видатковими накладними підтверджується довідкою про електронний переказ у національній валюті від 01.03.2011 на суму переказу 1740,00 грн. та квитанцією №65 від 17.03.2011 на суму 5000,00 грн., колегією суддів до уваги не приймаються та спростовуються матеріалами справи.

Так, із долученої до матеріалів справи копії довідки про електронний переказ у національній валюті від 01.03.2011 на суму переказу 1740,00 грн. вбачається, що призначенням платежу за операцією є „Приватний переказ. Операція не пов’язана із підприємницькою діяльністю. Без ПДВ”.

В свою чергу, у графі „призначення платежу” у квитанції №65 від 17.03.2011  (на яку апелянт також посилається як на доказ виконання своїх зобов’язань за договором поставки №60/11 від 18.01.2011 щодо оплати отримано товару) зазначено „поповнення поточного рахунку ОСОБА_4.”

За таких обставин колегія суддів вважає, що вищевказані довідка про електронний переказ та квитанція не підтверджують факту сплати відповідачем вартості товару отриманого на підставі  видаткових накладних №000248 від 18.01.2011, №005200 від 18.01.2011, №33286 від 28.03.2011, №005324 від 18.01.2011, №037113 від 30.03.2011 та №035771 від 28.03.2011 відповідно до умов договору №60/11 від 18.01.2011, оскільки не містять жодних посилань ні на вказані накладні, ні на сам договір.

Так само не простежується зв’язку між договором поставки №60/11 від 18.01.2011 та електронним листом від 02.11.2010, який за твердженням позивача містить прохання здійснити розрахунок за поставлені товари на рахунок №26208001454028, оскільки жодних посилань на договір №60/11 від 18.01.2011 зазначений лист не містить, так само як і прохання здійснювати розрахунки за цим договором на визначені реквізити.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний лист датований 02.11.2010, тоді як договір між сторонами був укладений значно пізніше – лише 18.01.2011.  

Таким чином, враховуючи ту обставину, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позов у  частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5487,57 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони у договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи ту обставину, що судом першої інстанції встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції  правомірно визнана обґрунтованою судом першої інстанції,  згідно перерахунку якого встановлено, що позивачем завищено суму 3% річних, з огляду на що, з відповідача на користь Приватного підприємства Фірма „Юнікс Трейд Ко” підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 89,31 грн., з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача, згідно із обґрунтованим розрахунком останнього, підлягає стягненню 76,36 грн. збитків від інфляції

Стосовно позовних вимог про стягнення із відповідача 461,44 грн. пені та 1 646,27 грн. штрафу на підставі пункту 8.8 Договору колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.    

Приписами пункту п. 8.3 Договору передбачено, що у випадку несплати чи сплати не в повному обсязі розмірів платежів, передбачених даним договором, у встановлені строки, сторона, яка прострочила виконання грошового зобов’язання, зобов’язана сплатити іншій стороні пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується із розрахунками пені, здійсненим судом першої інстанції, з якого вбачається, що позивачем завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь Приватного підприємства Фірма „Юнікс Трейд Ко” підлягає стягненню                424,25 грн. пені.

Крім того, відповідно до пункту 8.8 Договору у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, Постачальник матиме право окрім суми боргу та пені, додатково стягнути з Покупця штраф в розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми.

Враховуючи вищевказані положення договору, з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню 1646,27 грн. штрафу, перерахунок якого здійснено місцевим господарським судом відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва від 01.11.2011 у справі №5/169 має бути залишене без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 01.11.2011 у справі №5/169 залишити без змін.

Матеріали справи №5/169 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Новіков  М.М.

Судді                                                                                          Мартюк А.І.

                                                                                          Зубець Л.П.