ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
02 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/863/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Терлецький Є. Б.
позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0008762340 від 04.11.2010 року
ВСТАНОВИВ :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0008762340 від 04.11.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, посадовими особами Державної податкової адміністрації у Вінницькій області було складено акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 21.10 2010 року.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Вінниці було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 04.11.2010 року, яким до позивачки застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23500,0 грн. Позивач вважає, що дане рішення є протиправним, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити. Крім того, пославшись на зміни до КАС України, просив застосувати до даного позову шестимісячний строк на звернення до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка просила визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити цей строк. Свою заяву вона обгрунтовувавла тим, що на час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення, та в подальшому позивачка хворіла і проходила довготривалі курси лікування. Так як хвороба мала неодноразові ускладнення та загострення, позивачка не мала можливості на звернення до суду, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого міської поліклініки №3(а.с.8).
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про визнання поважними причин пропущення процесуального строку на звернення до суду та протокольною ухвалою поновив цей строк.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює своє право на підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та взята на облік як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Вінниці.
На підставі направлень № 103615, №103616, №103617 від 20.10.2010 року посадовими особами ДПА у Вінницькій області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог Законів України від 06.07.1995р. №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, від 23.03.1996р. №98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, від 19.12.1995р. №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим, плодовим та коньячним, алкогольними напоями та тютюновими виробами”, Постанови Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” за період з 20.10.2010 року по 30.10.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 21.10.2010 року, в якому зазначені порушення п.п. 1, 2 ст. 3, п. 6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", щодо проведення розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Як було встановлено у судовому засіданні, службовими особами ДПА у Вінницькій області проведено перевірку магазину, розташованого за адресою: пл. Гагаріна, 2, м. Вінниця, ЦУМ 1-й поверх, що належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 Даною перевіркою виявлено порушення позивачем п. 1, 2 ст. 3, п. 6 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме при продажу 20.10.2010 року куртки-пуховика (чолов.) 1 шт. по ціні 2200,0 грн., 21.10.2010р., м'яча по ціні 150,0 грн. та поверненні цього ж товару на загальну суму 4700,0 грн., розрахункову операцію не проведено через РРО, відповідні розрахункові документи, що підтверджують факт проведення розрахункових операцій не роздруковано та не видано. Крім того, книга обліку доходів та витрат при здійснені розрахункових операцій на момент проведення перевірки перевіряючим не представлена.
На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 04.11.2010р., яким за порушення п. 1, 2 ст. 3, п. 6 ст. 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до ФОП ОСОБА_3, на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано штрафні санкції на суму 23500,0 грн.
Визначаючись щодо позовних вимог позтвачки, суд виходив з наступного.
Так, відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Як вбачається зі змісту акту перевірки № 101131 від 21.10.2010р., перевіряючими зазначено «До перевірки надано ... свідоцтво про сплату єдиного податку фізичною особою №208209 від 01.01.2010 року видане ДПІ у м. Вінниці, термін дії 2010 рік».
Аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3 фактично не могла порушити п. 1,2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки перебуває на спрощеній системі оподаткування, а у відповідності до п. 6 ст. 9 цього ж Закону, суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку) надано право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Що стосується тієї обставини, що позивачем не виконано умову п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечено ведення книги обліку доходів і витрат, суд, вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.
У відповідності до ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, - тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, за неведення книги обліку доходів і витрат передбачено інший вид та порядок притягнення до відповідальності.
Порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що стали підставою для винесення відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 04.11.2010р. не знайшли свого підтвердження належними доказами в ході розгляду справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведені обставини, відповідно до яких позивач був зобов’язаний застосовувати реєстратор розрахункових операцій, натомість судом встановлені обставини, які звільняють позивача від обов’язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій відповідно до п.6 ст.9 Закону України № 265/95-ВР.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. (стаття 86 цього Кодексу).
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником позивача в судовому засіданні повністю доведено правомірність своїх вимог, однак відповідачем не надано суду достатньо доказів в обґрунтування своєї позиції у справі.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 04.11.2010 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя/підпис/ ОСОБА_7
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: