Справа № 22-1076 2006 року                        Головуючий суддя у І інстанції - Мельник О.В.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 жовтня 2006 року                                                                                                        місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого Буцяка 3.1.

суддів ШимківаС.С, Ковалевича С.П.

при секретарі Івановій І.С.

з участю відповідачки та її представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 15 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про спростування неправдивих відомостей та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

Рішенням Рівненського районного суду від 15 червня 2006 року частково задово­лено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про спростування неправдивих ві­домостей та відшкодування моральної шкоди: відповідачку зобов'язано спростувати та­ким самим способом, яким вона розповсюдила, поширену інформацію про те, що пози­вачі нібито з метою підвищення октанового числа на нафтобазі етилюють пальне, що вони вважають інших людей дебілами, що їхні дії є неправомірними та такими, що спрямовані на обман інших людей. Окрім цього, на відповідачку покладено обов"язок вибачитися перед позивачами та стягнено з неї на користь ОСОБА_2 3000 грн. відшкодування моральної шкоди і 750 грн. витрат на правову допомо­гу, на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно по 2000 грн. відшкодування моральної шкоди та 800 і 850 грн. витрат на правову допомогу.

В поданій апеляційній скарзі відповідачка посилається на те, що позивачі не дове­ли факту поширення нею інформації про етилювання пального. Вважає, що її висловлю­вання про те, що "керівники нафтобази вільно чи невільно намагаються нас обманюва­ти. Дії їх неправомірні. Вони рахують нас дебілами" є її оціночними судженнями. Біль­ше того, окремі дії позивачів, що пов"язані з нафтобазою у Клевані, насправді порушу­ють ст. ст. 12 і 13 Закону України "Про об"єкти підвищеної небезпеки" і ЗК України. Доводить, що її стаття "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка була надрукована в газеті "Рівне Ракурс" ІНФОРМАЦІЯ_2, підприємства позивачів безпосередньо не сто­сується. Вказує також на неправильне вирішення місцевим судом питання про судові витрати у справі.

Покликаючись на ці обставини, відповідачка просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 8 роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" № 7 від 28 вересня 1990 року при задоволенні позо­ву суд повинен в резолютивній частині рішення зазначити, які саме відомості визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача, вказати на спосіб спростування й визначити строк, на протязі якого воно має бути здійснене. В необхідних випадках суд може викласти текст спростування відомостей. За загальним правилом відомості, що порочать особу, повинні спростовуватись у спосіб найбільш близький до способу їх поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на сході громадян, зборах трудового колективу, заміни до­кументу та ін.).

Проте які конкретно відомості суд визнав такими, що не відповідають дійсності і порочать честь і гідність позивачів, в ухваленому рішенні по суті не зазначено, способу та строку їх спростування відповідачкою також не визначено.

Крім того, як вбачається з резолютивної частини ухваленого рішення, суд вирі­шив не всі позовні вимоги позивачів, зокрема залишив без вирішення вимоги, що сто­суються спростування відомостей, які викладені відповідачкою у газетних статтях. Та­ким чином, рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ст. 311 ЦПК України допущені порушення процесуального за­кону є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на но­вий розгляд.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду від 15 червня 2006 року скасувати і справу направити в цей же суд на новий розгляд.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: