В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

02.04.2012 Справа №1915/4218/2012

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді                            Делікатної Л.В.

за участю секретаря                    Присяжнюка В.В.

прокурора                              Хрипливого Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,                                                        

за ч.1 ст.296 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_1, 07 січня 2012 року о 18 год. 00 хв., перебуваючи в салоні автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_3, проїжджав в напрямку м. Тернополя автодорогою Доманове-Ковель-Чернівці, поблизу с. Мишковичі Тернопільського району. Знаходячись в салоні даного автомобіля підсудний, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою вчинення хуліганських дій, почав самовільно вмикати і вимикати прилади салону автомобіля. З цього приводу водієм автомобіля НОМЕР_2, підсудному ОСОБА_1 було зроблено усне зауваження, після чого він, продовжуючи свої хуліганські дії, ігноруючи елементарні правила поведінки, моралі та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, виражаючись при цьому нецензурною лайкою, діючи з особливою зухвалістю, почав ображати водія ОСОБА_3, одночасно умисно наносячи йому удари по обличчю та шиї. Внаслідок хуліганських дій підсудного ОСОБА_1 водій ОСОБА_3 змушений був зупинити керований ним автомобіль на узбіччі дороги. В свою чергу підсудний ОСОБА_4, продовжуючи хуліганські дії, підійшовши до дверей водія автомобіля НОМЕР_2 і умисно розбив кулаком в них вікно, чим завдав майнової шкоди власнику автомобіля ОСОБА_2 Після цього, підсудний ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, витягнув з салону автомобіля водія ОСОБА_3 та, кинувши його на землю, наніс кілька ударів ногами йому по тілу, заподіявши ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді крововилива на слизовій оболонці нижньої губи та садна шиї і лівій кисті, які за ступенем тяжкості належать до легких.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю та пояснив, що 06 січня 2012 року він поїхав на «Святий Вечір»до своїх родичів в с. Лошнів Теребовлянського району Тернопільської області. Наступного дня, 07 січня 2012 року він разом із своїм двоюрідним братом ОСОБА_5 поїхали до його двоюрідної сестри ОСОБА_6 в с. Сади Теребовлянського району Тернопільської робласті. Сестра проживає там ІНФОРМАЦІЯ_5 в приватному будинку. Перебуваючи в гостях у сестри вони святкували, вживаючи при цьому алкогольні напої. Посвяткувавши десь до 17 год. 30 хв. він з ОСОБА_5 викликали на адресу сестри автомобіль таксі, модель ВАЗ 21099 світлого кольору, після чого поїхали додому в м. Тернопіль. Дорогу в м.Тернопіль він добре не пригадує, оскільки перебував у стані алкогольного сп’яніння. Пам’ятає те, що по дорозі він почав ловити водія таксі за шию та обличчя. Після цього, автомобіль таксі зупинився. Чому саме він почав ловити водія таксі за шию та душити пояснити не може. Пригадує те, що коли вони зупинилися він вийшов з автомобіля таксі та підійшовши до дверки водія автомобіля таксі, розбив у ній рукою вікно, пошкодивши при цьому свою руку. В подальшому, зловив водія за одяг та почав з ним шарпатися і витягувати його на вулицю. Чи наносив він удари водію таксі не пригадує. Крім цього, він пригадує, що брат ОСОБА_5 весь цей час намагався припинити його дії стосовно водія таксі. Через деякий час, дана сутичка, протривавши кілька хвилин, припинилася і він пішов в сторону м. Тернополя. Рухаючись вздовж дороги у напрямку м. Тернополя до нього під’їхали працівники міліції і доставили його в Тернопільський РВ де він у всьому добровільно зізнався.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні просить залишити без розгляду поданий ним цивільний позов, оскільки підсудний ОСОБА_1 повністю відшкодував йому моральні та матеріальні збитки, а тому будь-яких претензій до підсудного ОСОБА_1 він не має. Крім цього, потерпілий ОСОБА_7 просить застосувати до підсудного покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Крім власного визнання вини, підсудний ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджували його винність у вчиненні злочину, згідно пред’явленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильність розуміння підсудним зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз’яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.    

          Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового слідства його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем проживання, конкретні обставини справи, обставини, які пом’якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання підсудного йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення підсудного від відбування покарання з випробуванням, суд враховує визнання вини підсудним ОСОБА_1, те, що він вчинив злочин у молодому віці, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання або перебування.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишити без розгляду, у зв’язку із відмовою цивільного позивача від позовних вимог.

По справі є судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №6-76/12 від 20 лютого 2012 року в сумі 375,20 грн. (триста сімдесят п’ять гривень двадцять копійок) та авто товарознавчої експертизи №7-14/12 від 08 лютого 2012 року в сумі 140,64 грн. (сто сорок гривень шістдесят чотири копійки) на загальну суму 515,84 (п’ятсот п’ятнадцять гривень вісімдесят чотири копійки), які, суд вважає слід стягнути з підсудного ОСОБА_1, в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, оскільки вони виникли у зв’язку із витратами органами досудового слідства при провадженні у даній справі.

Речові докази:

-          автомобіль НОМЕР_3, який, згідно розписки від 10 лютого 2012 року, знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2, залишити у його розпорядженні;

-           три поліетиленових пакети із змивами із автомобіля, які відповідно до квитанції № 003890 від 20 лютого 2012 року знаходять на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області –знищити, після набрання вироком законної сили;

-          светр, який відповідно до квитанції № 003890 від 20 лютого 2012 року знаходить на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області –повернути потерпілому ОСОБА_3 у розпорядження, після набрання вироком законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Зобов’язати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити попередній –підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання або перебування.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишити без розгляду, у зв’язку із відмовою від позовних вимог.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №6-76/12 від 20 лютого 2012 року в сумі 375,20 грн. (триста сімдесят п’ять гривень двадцять копійок) та авто товарознавчої експертизи №7-14/12 від 08 лютого 2012 року в сумі 140,64 грн. (сто сорок гривень шістдесят чотири копійки) на загальну суму 515,84 (п’ятсот п’ятнадцять гривень вісімдесят чотири копійки)  в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (Банк одержувача: УДК в Тернопільській області, розрахунковий рахунок 31256272210463, МФО 838012, код ЕДРПОУ 24524727 "за проведення товарознавчої експертизи №6-76/12 від 20 лютого 2012 року та авто товарознавчої експертизи №7-14/12 від 08 лютого 2012 року ").

Речові докази:

-          автомобіль НОМЕР_3, який, згідно розписки від 10 лютого 2012 року, знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2, залишити у його розпорядженні;

-           три поліетиленових пакети із змивами із автомобіля, які відповідно до квитанції № 003890 від 20 лютого 2012 року знаходять на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області –знищити, після набрання вироком законної сили;

-          светр, який відповідно до квитанції № 003890 від 20 лютого 2012 року знаходить на зберіганні в камері зберігання речових доказів Тернопільського РВ УМВС України в Тернопільській області –повернути потерпілому ОСОБА_3 у розпорядження, після набрання вироком законної сили.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_8