Справа № 22-1100 2006 року                     Головуючий суддя у І інстанції - Сидоренко З.С.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 жовтня 2006 року                                                                                                        місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі :

головуючого Буцяка 3.І.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

при секретарі Івановій І.С.

з участю апелянта

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду від 17 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

встановила:

Рішенням Дубровицького районного суду від 17 липня 2006 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивач, покликаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд його скасувати і справу направити на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність" право на відшкодування збитків має власник або законний володілець пошкодженого майна. Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу про захист права власності.

Як видно з матеріалів справи, позивач ані до перших, ані до других не відносить­ся.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків, відшкодовує не сам працівник, а юридична або фізична особа, з якими він перебуває у трудових відносинах.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 як працівником Дубровицького СПОПГХ матеріальної шкоди було завдано при виконанні своїх трудових обов"язків.

З урахуванням цих обставин апеляційний суд рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову рахує законним та обгрунтованим, а подану апеляційну скаргу та­кою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубровицького районного суду від 17 липня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.