Справа №22-847                   Головуючий у Іінст. Поровський В.А.

Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді  Малько О.С.

Суддів Оніпко О.В.,    Собіни І.М.

При секретарі судового засідання Томашевській І.М.

З участю ОСОБА_1 та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановила:

Рішенням Володимирецького районного суду від 11 травня 2006 року ОСОБА_1. в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм права.

Звільнений він був за прогул в період коли перебував у хворобливому стані і лікувався без належного оформлення.

Вважає, що відсутність у працівника листка непрацездатності не може бути підставою для визнання його звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України правомірним, якщо невихід на роботу викликаний хворобою.

Звільнення за прогул є заходом дисциплінарного стягнення і застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку.

При звільненні не враховано ступінь тяжкості проступку, його попередню роботу, обставини за яких скоєно прогул та сімейний стан.

Просив оскаржуване рішення скасувати і ухвали у справі нове рішення по суті заявленого позову.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом НОМЕР_1 був звільнений з роботи по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули (а.с.14).

Суд першої інстанції встановив, що позивач скоїв прогули з 20 по 26 грудня 2005 року, довідку про його тимчасову непрацездатність, яку він представив не взяв до уваги мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не був зареєстрований у журналі реєстрації відвідувачів амбулаторії с. В.Телковичі та не взяв до уваги пояснення позивача про те, що він не зміг приїхати до Володимирецької ЦРЛ за отриманням листка непрацездатності через відсутність коштів.

У справах про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із числа передбачених ст. 27 ЦПК України. При цьому відсутність працівника за станом здоров'я може підтверджуватись не лише лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.

З наданої позивачем підприємству довідки виданої йому сімейним лікарем В.Телковицької амбулаторії ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 з 20 по 26 грудня 2005 року перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом - артеріальна гіпертензія 2 стадії. Гострий ринофарингіт (а.с.20).

Свідок ОСОБА_3.- медсестра Велико - Телковицької амбулаторії пояснила, що довідка видана позивачу не була зареєстрована в журналі. А лікар, який її видав не повідомив Володимирецьку поліклініку про хворого. З 23 грудня 2005 року лікар ОСОБА_2. в амбулаторії не працює.

Підчас перевірки 4 січня 2006 року обставин видачі ОСОБА_1. довідки про хворобу було встановлено, що в журналі прийому громадян факту його звернення до лікаря не зареєстровано.

З довідки НОМЕР_1 наданої головним лікарем Володимирецької поліклініки директору ДП "Володимирецький лісгосп" видно, що довідка видана позивачу не відповідає вимогам Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, і не є підставою для тимчасового звільнення від роботи.

Інших доказів, на підтвердження факту поважності причини відсутності позивача на роботі з 20 по 26 грудня 2006 року ОСОБА_1 суду не надав.

Застосовуючи до ОСОБА_1 крайній захід дисциплінарного стягнення звільнення з роботи власником враховано, що позивач вже притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення трудових обов'язків.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність поважності причин невиходу на роботу позивачем протягом 20 - 26 грудня 2006 року.

Враховуючи, що рішення суду постановлено без порушення норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Володимирецького районного суду від 11 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді