Справа № 22-885 2006 року                                 Головуючий суддя у І інстанції - Доля В.А.

Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк 3.1.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

5 жовтня 2006 року                                                                                                         місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:   головуючого Буцяка 3.1.

суддів Шимківа С.С., Ковалевича С.П.

секретар судового засідання Іванова І.С.

з участю апелянта

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 30 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнан­ня права власності на житловий будинок та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу і дарування житлового будинку недійсними,

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 30 березня 2006 року задоволено зустрі­чний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними: договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який за дорученням Рівненського міськвиконкому 30 листопада 1990 року ЖЕК № 3 м. Рівного уклав з ОСОБА_3, та договір дарування 1 липня 1994 року цього будинку ОСОБА_3 синові ОСОБА_1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання пра­ва власності на спірний житловий будинок залишено без задоволення.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводить, що ухвалене місцевим су­дом рішення не грунтується на законі. Вважає, що у 1993 році спірний будинок був пе­реданий матері ОСОБА_2. - ОСОБА_4. у власність незаконно, оскільки на той час цей будинок уже належав його батькові ОСОБА_3. Просить апеляційний суд про скасування рішення суду першої інстанції.

У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2 рішення місцевого суду рахує правильним і просить апеляційний суд залишити його без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія су­ддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких під­став.

Судом першої інстанції встановлено, що законним наймачем спірного житлового приміщення та платником усіх комунальних платежів з 1966 року була мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4., про що свідчать її постійна прописка у цьому приміщенні з 1966 року по день смерті в 2005 році та інші документи справи (а. с. 23 зв., 39).

У встановленому законом порядку права користування цим житловим приміщен­ням ОСОБА_4. не позбавлялася.

З урахуванням наведеного вона як законний наймач спірного будинку відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" у 1993 році стала його законним власником, а в 1996 році подарувала його своєму сину - ОСОБА_2 (а. с. 19, 25, 26, 38, 39).

За таких обставин місцевий суд, на переконання колегії суддів, законно й обгрун­товано залишив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на спірний житловий будинок без за­доволення.

Як вбачається з рішення Рівненського міськвиконкому НОМЕР_1 та договору купівлі-продажу спірного житлового будинку від ЗО листопада 1990 року (а. с. 61, 62) батько ОСОБА_1. - ОСОБА_3 набув права власності на цей будинок відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 142 від 19 травня 1989 року, яким було затверджено Положення про продаж громадянам у власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт, як най­мач цього житлового будинку.

Однак з матеріалів справи безспірно вбачається, що насправді на час укладення договору купівлі-продажу від 30 листопада 1990 року (а. с. 61) його законним наймачем була ОСОБА_4, а не ОСОБА_3, який тоді постійно проживав і був прописаний у зовсім іншому житловому приміщення, а саме - у гуртожитку для одиноких ВО "РЗТЗЧ" на АДРЕСА_2 ( а. с. 11, 98-101). Через це права на при­дбання у власність спірного будинку на підставі згаданого вище Положення він не мав.

Тому з урахуванням викладених обставин суд першої інстанції відповідно до пра­вил ст. 48 ЦК України 1963 р. законно й обгрунтовано договір купівлі-продажу спірного житлового будинку від 30 листопада 1990 року, який на підставі рішення Рівненського міськвиконкому НОМЕР_1 ЖЕК № 3 м. Рівного уклав з ОСОБА_3., та договір дарування ОСОБА_3 у 1994 році цього будинку ОСОБА_1 визнав недійсними.

Доводи поданої апелянтом апеляційної скарги правильності зроблених місцевим судом висновків не спростовують, а тому підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення, виходячи з меж поданої апеляційної скарги, немає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 30 березня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: