АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а -2486/ 2006 рік Головуючий по 1-й інстанції:
Яковенко Н.Л. Суддя-доповідач: Дряниця Ю.В..
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця 28 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дряниці Ю.В. Суддів: Абрамова П.С., Обідіної О.І. при секретарі: Лимар О.М. з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Колєснікової Г.О.
представника виконавчої служби Громової Т.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2006 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» про стягнення матеріальної та моральної шкоди
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В.Г -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення районного суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 25.07.2006 року залишити без змін.
В суді апеляційної інстанції сторони підтримали свої доводи.
Судом першої інстанції було встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17.06.1997 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 2139.54 грн.. Ухвалою судової колегії в цивільних справах Полтавського обласного суду від 31.07.1997 року дане рішення Київського суду змінено, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди з 2000 грн. до 1000 грн.. Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Верховного Суду України у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського обласного суду від 31.07.1997 року - відмовлено.
Відповідачем 20.07.1997 року за № НОМЕР_1 видана довідка, у якій зазначено, що ОСОБА_2 працює на Полтавському лікеро-горілчаному заводі у ІНФОРМАЦІЯ_1 і його місячний посадовий оклад складає 100 грн.
07.09.2001 року за №НОМЕР_2 відповідач надав довідку про те, що заробітна плата ОСОБА_2 із 01.01.1997 року по 30.11.1997 року складає 3456.83 грн.
Крім того, судом встановлено, що довідки видані ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» про розмір окладу та заробітної плати за період із 01.01.1997 року по 30.11.1997 року відповідають дійсній заробітній платі, яку отримував ОСОБА_2 і не суперечать одна одній.
В подальшому суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих видачею довідки, яка не відповідає дійсності, а також позовних вимог від 16.05.2006 року про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не надано жодних доказів моральних страждань та не доведено неправомірність дій відповідача. Крім того, в задоволенні додаткових позовних вимог від 02.09.2003 року було відмовлено в зв'язку з закінченням строку позовної давності для пред'явлення позову.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ч.І ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом апеляційної інстанції і це вбачається з матеріалів справи, що підставою для звернення ОСОБА_1 в 2002 році до суду стало надання відповідачем невірної довідки про заробітну плату ОСОБА_2, в наслідок чого судовою колегією в цивільних справах Полтавського обласного суду було зменшено розмір відшкодування, йому моральної шкоди, яка була стягнута рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17.06.1997 року. В подальшому, 02.09.2003 року та 16.05.2006 року ОСОБА_1доповнював свої позовні вимоги, посилаючись на не проведення відрахувань із заробітної плати боржника ОСОБА_2 згідно виконавчого листа.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати. Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає
з
доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій..
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
У довідці від 20.07.1007 року за № НОМЕР_1 (а.с. 78 т.1) вказано лише оклад ОСОБА_2 у розмірі 100 грн., а у довідці від 07.09.2001 року за № НОМЕР_2 зазначено заробітну плату ОСОБА_2 за період з 01.07.1997 року по 30.11.1997 року у сумі 3456.83 грн., у яку крім основної заробітної плати в розмірі 100 грн. за вказаний період включено також премію, матеріальну допомогу, 13 зарплату, 14 зарплату (а.с. 45 т.2). Тому, вказані довідки видані ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» про розмір окладу та заробітної плати в період з 01.07.1997 року по 30.11.1997 року не суперечать одна одній. Встановивши такі обставини справи, суд вірно відмовив в задоволенні позову в цій частині за безпідставністю
Крім того, 02.09.2003 року ОСОБА_1звернувся до суду з додатковою позовною заявою про стягнення з ЗАТ «Полтавський лікеро-горілчаний завод» додатково матеріальної шкоди 253.29 грн. та моральної шкоди в розмірі 700 грн., в зв'язку з не відрахуванням із заробітної плати ОСОБА_2 згідно виконавчого листа (а.с. 74 т.1). Хоча, про дане порушення своїх прав ОСОБА_1дізнався в березні 1998 року (а.с. 76). Тому, місцевий суд дійшов до вірного висновку про відмову в задоволенні даних позовних вимог в зв'язку з закінченням строку позовної давності для пред'явлення позову відповідно до вимог ст. 80 ЦК України (1963 року) з урахуванням п.6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (2003 року).
Колегією суддів також встановлено, що при вирішенні спору про стягнення моральної шкоди, судових витрат та витрат на банківські послуги за додатковою позовною заявою від 16.05.2006 року суд вірно встановив, що позивачем не надано жодних доказів моральних страждань та не доведено неправомірність дій відповідача.
Доводи про необхідність оголошення перерви під час судового розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки письмових пояснень є безпідставними, оскільки особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Дана цивільна справа перебувала в провадженні суду з серпня 2002 року, позивач неодноразово доповнював свої позовні вимоги та мав можливість надати письмові пояснення.
Вказані обставини свідчать на недобросовісне користування позивачем своїми процесуальними правами.
Інші доводи також не спростовують висновків місцевого суду і підстав для задоволення скарги не вбачається.
4
Рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 25 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді / підписи /
Копія вірна: