АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа №11- 2310/11
Провадження №11/2090/456/2012 Суддя 1-ї інстанції Муленко Л.М.
Категорія: ч.2 ст.185 КК України
У Х В А Л А
Іменем України
16 лютого 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого - судді –Щебетун Л.М.,
суддів –Шляхова М.І., Шевченко В.В.,
за участі прокурора – Кочетова В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 16 грудня 2011 року -
В С Т А Н О В И Л А :
Поданням адміністрації Жовтневської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області №17, яке надійшло на розгляд до Балаклійського районного суду Харківської області, ставиться питання про відмову у звільненні від відбуття покарання згідно Закону України «Про амністію у 2011 році»від 8 липня 2011 року відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; уродженця АДРЕСА_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1; громадянина України; до арешту не працював; неодруженого; з середньою освітою; раніше судимого:
- 11.05.2004 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком два роки, відповідно до ст. 75 КК України;
- 05.03.2005 року Могильов-Подільским районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України строком до трьох років шість місяців позбавлення волі. Звільнений 05.09.2008 року за відбуттям строку покарання;
- 23.02.2009 року Чернівецьким районним судом Вінницької області за ст. 395 КК України строком до трьох місяців арешту.
Постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 16 грудня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено в звільненні від покарання згідно Закону України «Про амністію у 2011 році»від 8 липня 2011 року.
Відмовляючи ОСОБА_1 в звільненні від покарання, суд послався на те, що, хоча формально засуджений і підпадає під дію п. «Г»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», але амністія не застосовується до осіб, які злісно порушують режим у період відбування покарання, пославшись на п. «Є»ст. 7 вказаного Закону.
В апеляції засуджений, посилаючись на необ’єктивний розгляд справи; неповне з’ясування всіх обставин по справі, оспорюючи доведеність органами кримінально-виконавчої системи та судом порушень, які ставляться йому у провину; зазначивши, що він є хворим на активну форму туберкульозу (диспансерної категорії 1,2,3,4), просить постанову суду скасувати та винести нове судове рішення із застосуванням до нього Закону України «Про амністію у 2011 році».
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав апеляцію засудженого безпідставною та правильним прийняте судом рішення, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, районний суд при винесенні постанови обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у звільненні від покарання згідно п. «Г»ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 8 липня 2011 року, пославшись на пункт «Є»статті 7 Закону, згідно якого амністія не застосовується до осіб, які злісно порушують режим у період відбування покарання.
Відповідно до вимог ст. 133 Кримінально-виконавчого кодексу України, злісним порушником установленого порядку відбування покарання є засуджений, який не виконує законних вимог адміністрації, необґрунтовано відмовляється від праці ( не менш як три рази протягом року), припинив роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинив дрібне хуліганство; систематично ухиляється від лікування захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб, а також вчинив протягом року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови, якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов’язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.
Так, засуджений протягом року, що передував розгляду подання, двічі порушував режим відбування покарання, за що на нього виконавчою установою були накладені стягнення, а саме, за зберігання заборонених предметів та за спробу встановити між камерний зв'язок. Зазначені порушення за характером вчинених проступків є тяжкими, і злісними за видом стягнення, за один з яких ОСОБА_1 було оголошено сувору догану. Крім того, стягнення за ці порушення достроково не зняті та не погашені.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова винесена у відповідності з вимогами кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законів, а тому немає підстав для її скасування чи зміни, в зв’язку з чим апеляція засудженого не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.362, п.1 ч.1 ст.366, ст.ст.377,379,382 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Балаклійського районного суду Харківської області від 16 грудня 2011 року відносно нього залишити без змін.
Головуючий –
Судді: