Судове рішення #21929754

копія

Справа 11/2290/191/2012 року                                                    Головуючий в 1-й інстанції  Місінкевич А.Л.

Категорія:ст.353 КПК України

                  (ст.105 КК України)                                                                            Доповідач       Суслов М.І.                                                                    

                          

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03.04.2012               Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого –судді                              Суслова М.І.,          

суддів                                                   Бондар В.В., Курдзіля В.Й.,

з участю прокурора                              Боднаря Р.Г.,

захисника                                               ОСОБА_1,

малолітнього                                         ОСОБА_2,

законних представників:          

малолітнього ОСОБА_3 його матері           ОСОБА_4,

малолітнього ОСОБА_5 його матері          ОСОБА_6 та

їх представника по дорученню                   ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями законних представників малолітніх ОСОБА_5 –ОСОБА_6 та ОСОБА_3 –ОСОБА_4 на постанову Ярмолинецького районного суду від 14 вересня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

          Постановою Ярмолинецького районного суду від 14 вересня 2011 року до

                                         ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  року

народження, уродженця м. Шепетівки, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, українця, учня 7 класу Ярмолинецького НВК, -

застосовано примусовий захід виховного характеру - застереження та передано під нагляд його матері ОСОБА_4 строком на 2 роки.

          ОСОБА_3 ставиться у вину те, що 27 вересня 2010 року в смт. Ярмолинці у приміщенні другого гімназійного класу Ярмолинецького НВК він, під час конфлікту із малолітнім ОСОБА_5 наніс останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому восьмого ребра з права по    середньо –підпахвенній лінії, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, що спричинили довготривалий розлад здоров’я.

          На час вчинення суспільно –небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.122 КК України ОСОБА_3 не досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за ст.122 КК України, так як йому виповнилося тільки 11 років, і слідчим направлено в суд постанову про закриття кримінальної справи та застосування до малолітнього примусових заходів виховного характеру.

          В поданій апеляції законний представник малолітнього ОСОБА_5 –ОСОБА_6 просить постанову скасувати, постановити нове рішення, яким застосувати до малолітнього ОСОБА_3 примусові заходи виховного характеру –застереження, обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки малолітнього, призначити йому вихователя. При цьому вказує, що допит потерпілого було проведено у відсутності захисника особи, щодо якої винесено постанову слідчого про закриття провадження та застосування до малолітнього примусових заходів виховного характеру, пояснення ОСОБА_3 непослідовні, суперечливі та неправдиві. Крім того зазначає, що судом не надано належної оцінки поведінці матері малолітнього ОСОБА_4, яка 18 жовтня 2010 року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.184 КУпАП і, на думку апелянта, не зробила належних висновків про необхідність виконання батьками своїх обов’язків, а тому передача під її нагляд є недоцільною.

          Як вбачається зі змісту апеляції та доповненні до неї законного представника малолітнього ОСОБА_3 –ОСОБА_4, вона просить постанову скасувати у зв’язку з однобічністю та неповнотою досудового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а справу провадженням закрити. На думку апелянта, ОСОБА_5 міг отримати тілесні ушкодження внаслідок падіння з висоти власного росту, що підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_8 та самого ОСОБА_3 Крім того зазначає, що висновок експерта суперечить матеріалам справи, є неповним та незрозумілим, який містить некатегоричні та нечіткі відповіді, відсутня відповідь на останнє запитання, яке було поставлено перед експертом.

          Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення законного представника потерпілого ОСОБА_5 –його матері ОСОБА_6 та в їх інтересах представника ОСОБА_7 на підтримання своїх апеляційних вимог та спростування доводів апеляції іншої сторони, законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 –його матері ОСОБА_4, його ж пояснення та твердження в їх інтересах захисника ОСОБА_1 про необґрунтованість судового рішення місцевого суду про застосування примусових заходів виховного характеру з передачею неповнолітнього під нагляд його матері, їх твердження про безпідставність доводів апеляції іншої сторони про невірне рішення районного суду в частині покладання обов’язків по нагляду на матір ОСОБА_3 –ОСОБА_4, міркування прокурора про законність і обґрунтованість постанови суду, перевіривши та вивчивши матеріали справи, колегія суддів

в в а ж а є

апеляції законних представників малолітніх –їх матерів такими, що задоволенню не підлягають за таких підстав.

Висновки місцевого суду про доведеність вини малолітнього ОСОБА_3 у заподіянні малолітньому ОСОБА_5 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, але спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину при зазначених у постанові обставинах, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах і  відповідають матеріалам справи.

Сам малолітній ОСОБА_3 пояснив, що під час конфлікту з ОСОБА_5, він у коридорі сів на останнього зверху і почав наносити удари. Коли він сидів на ОСОБА_5, той також вдарив його кулаком в ніс та бив ногами по спині.

Вказані обставини підтвердив і потерпілий ОСОБА_5, пояснивши, що ОСОБА_3 наздогнав його, коли той тікав, кинув на підлогу та почав наносити удари в область грудної клітини, від чого він відчув біль. Після уроків звернувся до лікарні, де встановили, що у нього зламане ребро.

Вина ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8, який підтвердив про існування конфлікту між першим та ОСОБА_5, в ході якого ОСОБА_3 наносив потерпілому удари кулаками.

Свідок ОСОБА_9 показала, що у її онука ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження, які заподіяв ОСОБА_3

Згідно висновків судово –медичних експертиз №94 від 15.02.2011 та №618 від 04.05.2011 року у потерпілого ОСОБА_5 виявлено тілесне ушкодження у вигляді перелому 8-го ребра, яке відноситься до категорії середньої тяжкості та інші тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, механізм та час виникнення яких міг бути за тих обставин, на які вказував потерпілий, тобто під час конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, який мав місце 27.09.2010 року.

Відповідно до висновку експерта №32 від 14.01.2011 року у ОСОБА_3 також виявлено тілесне пошкодження у вигляді 1 крововиливу на обличчі біля правого куточка рота, що підтверджує наявність бійки між малолітніми.

Всім доказам суд дав належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про скоєня ОСОБА_3 суспільно –небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.

Проте, в зв’язку з тим, що на момент вчинення таких дій він не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, а тому не може бути притягнутим до кримінальної відповідальності.

Примусовий захід виховного характеру, як застереження та передача його під нагляд батьків, застосований до ОСОБА_3 є таким, що мінімально обмежує його права і є достатнім для перевиховання останнього.

З цих підстав доводи, що викладені в апеляції законного представника малолітнього ОСОБА_5 –ОСОБА_6 є безпідставними і не можуть бути задоволеними.

ЇЇ твердження про неможливість матері ОСОБА_3 –ОСОБА_4 виконувати свої батьківські обов’язки стосовно виховання сина з підстав притягнення її до адміністративної відповідальності за невиконання таких обов’язків, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки вона притягалася до адмінвідповідальності безпосередньо за скоєня її сином правопорушення саме стосовно ОСОБА_5, а інші будь – які обставини, які би надали підстави суду взяти під сумнів неналежне виконання останньою батьківських обов’язків, в матеріалах справи відсутні.

Не можуть заслуговувати на увагу і доводи в апеляції законного представника малолітнього ОСОБА_3 –ОСОБА_4 про відсутність в діях її сина ознак скоєного злочинного посягання, оскільки факт нанесення потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень спростовується поясненнями самого ОСОБА_3, свідків, даними висновків судово - медичних експертиз та іншими матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

          Постанову Ярмолинецького районного суду від 14 вересня 2011 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції законних представників малолітніх ОСОБА_5 –ОСОБА_6 та ОСОБА_3 –ОСОБА_4 –без задоволення.


          Головуючий /підпис/                                        

          Судді /підписи/

          З оригіналом згідно:

          суддя апеляційного суду

          Хмельницької області                                                   М.І. Суслов

                                                                      




                             

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація