АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22-ц-/2090/1497/2012 р.

Справа № 2-1124/11                                                                                    Головуючий І-ої інстанції: Протасова О.М.

Категорія: договірні                                                                                    Доповідач: Коростійова В.І.

                                                         УХВАЛА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       6 березня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого                   - Коростійової В.І.,

суддів:                             - Ізмайлової Г.Н., Гуцал Л.В.,

за участю секретаря       - Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 –ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»про визнання недійсним договору споживчого кредиту та іпотеки,-

в с т а н о в и л а:

        У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом. Просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11316696000 від 18 березня 2008 року, згідно якого акціонерний комерційний інноваційний банк (АКІБ) –нині публічне акціонерне товариство (далі –ПАТ) «УкрСиббанк»надало їй кредит в іноземній валюті у сумі 190 000 доларів США та договір іпотеки № 80145 від 18 березня 2008 року, згідно якого вона передала ПАТ «УкрСиббанк»належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

        Позов пред’явила про визнання договорів недійсними з підстав, передбачених ст. 203 ЦК України. Вважає, що умови договору споживчого кредиту суперечить вимогам ст. ст. 524, 533 ЦК України. Предметом договору споживчого кредиту є долар США у гривневому еквіваленті, а не навпаки. Банк не мав індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, оскільки договір іпотеки був укладений на забезпечення договору споживчого кредиту, просила визнати недійсним і договір іпотеки.

        Відповідач, в особі свого представника проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність. Оспорювані позивачкою договори вважав такими, що укладені з дотриманням вимог закону.

        Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2011 року ОСОБА_3 у позові відмовлено.

        В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 –ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на: недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення судом норм матеріального і процесуального права.

        ПАТ «УкрСиббанк»рішення суду не оскаржило, подало письмові заперечення на апеляційну скаргу, вважало її безпідставною, а рішення суду законним і обґрунтованим.

        Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України –у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

        Судом першої інстанції встановлено, що 18 березня 2008 року АКІБ –нині ПАТ «УкрСиббанк»уклало з ОСОБА_3 договір про надання споживчого кредиту № 11316696000, згідно якого банк надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті у сумі 190 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 959 500 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору зі сплатою 11, 90 % річних. При цьому, сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту зазначається у договорі лише в разі надання банком кредиту в іноземній валюті.

        18 березня 2008 року ПАТ «УкрСиббанк»уклало з ОСОБА_3 договір іпотеки № 80145, згідно якого на забезпечення кредитного зобов’язання ОСОБА_3 передала банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 48-49).

        Відмовляючи ОСОБА_3 у позові, суд першої інстанції виходив із того, що підстав для визнання договорів споживчого кредиту і іпотеки недійсними немає.

        Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

        Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

        Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у ПАТ «УкрСиббанк»права на здійснення валютних операцій не ґрунтується на обставинах справи і вимогах закону.

        Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

        За змістом ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

        Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно з п. 2 ст. 5 вказаного Декрету.

        Оскільки ПАТ «УкрСиббанк»отримало у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то воно мало право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (а. с. 43-46).

        Щодо вимог п. «в»ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»про необхідність індивідуальної ліцензії на надання і одержання кредитів в іноземній валюті, якщо термін таких кредитів перевищує встановлені законом межі, то на час укладення і виконання договору споживчого кредиту законодавством України не було встановлено таких меж, у зв’язку з чим зазначене положення, до правовідносин, що виникли, застосовуватись не могло.

        Згідно ст. 36 Закону України «Про Національний банк України»офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

        Валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»).

        Відповідно до положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 496 визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.

        Таким чином незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

        З огляду на це, на момент укладення договору сторони не мали законних підстав вважати, що зміна курсу долара США до гривні не настане.

        За змістом ст. ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить на позичальнику.

        До того ж, у п. 1.1 договору споживчого кредиту зазначено, що позичальник, укладаючи договір в іноземній валюті, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць.          

        Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.    

        Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314,  ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

                                                                   у х в а л и л а:

        Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 –ОСОБА_4 відхилити.

        Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2011 року залишити без змін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

        Головуючий –

       Судді: