Справа № 1304/2-752/11 Головуючий у 1 інстанції: Курилець А.Р.
Провадження № 22-ц/1390/2005/12 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія - 5
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Тропак О.В.
суддів:Мусіної Т.Г.,Шандри М.М. ,
при секретарі:Гордій У.М.
з участю: позивача-ОСОБА_5
представника позивача-ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 24 листопада 2011 року за позовом ОСОБА_5 до Галицької районної державної адміністрації Львівської міської ради,приватного підприємця ОСОБА_4,треті особи Львівська міська рада,Львівське міське комунальне підприємство»Айсберг»про звільнення комори,стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2005 року позивач звернулася в суд з позовом до Львівської міської ради,Галицької районної державної адміністрації,Львівського міського комунального підприємства»Айсберг»,приватного підприємця ОСОБА_4 про зобов»язання відповідачів звільнити та повернути їй комору у підвалі площею 2 кв. м.,що знаходиться на цокольному поверсі і житловому будинку АДРЕСА_3,яку незаконно використовує ОСОБА_4 та стягнення з відповідачів завдану їй моральну шкоду в сумі 3000 грн.
В серпні 2011 року позивач уточнила свої позовні вимоги і просила:
зобов»язати Галицьку районну державну адміністрацію вжити заходів щодо звільнення ОСОБА_4 або іншими особами,які самовільно займають належну їй комору у підвалі площею 2 м.кв,що знаходиться на цокольному поверсі житлового будинку АДРЕСА_3;
зобов»язати ОСОБА_4 звільнити належну їй комору у підвалі площею 2 м.кв,що знаходиться на цокольному поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 та стягнути з ОСОБА_4 завдану моральну шкоду в сумі 3000 гривень і судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим,що відповідно до договору міни від 23.07.1999 р вона набула у власність квартиру АДРЕСА_2,яка складається з двох житлових кімнат,кухні,ванної кімнати,вбиральні та комори в підвалі площею 2 кв.м.
В травні 2003 року вона виявила,що її комора в підвалі знищена,двері та дерев»яні перегородки розібрано і на цьому місці(та сусідніх комор) влаштовано складське приміщення, яке використовується власником магазину автозапчастин ОСОБА_4,яка пояснила їй ,що зайняла вказану площу в підвалі та влаштувала складські приміщення з дозволу ЛКП»Айсберг».Таким чином,вона позбавлена можливості користуватися своїм підвалом.
Просила ухвалити рішення яким задоволити її позовні вимоги.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 24.11.2011 року в задоволенні позову було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_5 посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права і неповноту дослідження обставин справи,зокрема:
на не прийняття судом до уваги офіційних документів,які підтверджують факт самовільного зайняття ОСОБА_4 підвального приміщення ,яке віднесено до квартири АДРЕСА_2,розташованого на технічному плані під літерою ХХХУ1-а саме довідку ЛМКП»Айсберг» № 507.02 від 18.04.2005 року;
не з»ясування судом на яких правових підставах ОСОБА_4 користується її та сусідів по будинку підвальним приміщенням,-
просить скасувати рішення суду та ухвалити нове,яким позовні вимоги задоволити.
Заслухавши суддю-доповідача,пояснення позивача і її представника, перевіривши матеріали справи,межі та доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу слід відхилити,а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін,виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову,суд першої інстанції виходив з тогощо відповідно до правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2,що належить позивачці на праві приватної власності,до квартири відноситься підвальне приміщення-комора загальною площею 2,0 кв.м.,яке,згідно інвентаризації підвальних приміщень в будинку АДРЕСА_3 позивач не використовує.Приміщення ХХХУ1 площею 34,0 кв.м. самовільно зайняте ПП ОСОБА_4 Оскільки позивач не являється власником вищезгаданого приміщення,воно за площею не відповідає коморі,яка належить позивачу на праві приватної власності,не включене в технічний паспорт на квартиру,то суд першої інстанції прийшов до висновку,що позивачем не доведено,що її комора це саме те приміщення ХХХУ1 площею 34,0 кв.м. ,яке самовільно зайняте ПП. ОСОБА_4.
Колегія суддів вважає,що зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах справі доказами.
Доводи апеляційної скарги про те,щ: судом не було прийнято до уваги факт самовільного зайняття ОСОБА_4 приміщення,розташованого на технічному плані під літерою ХХХУ1 площею 34 кв.м. і не було з»ясовано правових підстав користування ОСОБА_4 згаданим приміщенням є необґрунтованими,оскільки предметом спору було не приміщення самовільно зайняте ОСОБА_4,а предметом спору було підвальне приміщення площею 2,0 кв.м.
Доводи апеляційної скарги про те,що судом першої інстанції не було прийнято до уваги повідомлення ЛМКП»Айсберг» № 507.02 від 18.04.2005 року на адресу відділу житлового господарства Галицької райадміністрації (ас 90), також не заслуговують на увагу,оскільки в цьому повідомленні йдеться про самовільне зайняття підвального приміщення під літерою ХХХУ1 пл.34,0 кв.м. ТзОВ»Оригінальні автозапчастини»,а не про самовільне зайнятт його приватним підприємцем ОСОБА_4
Позивачем були заявлені вимоги про звільнення ,належної їй комори у підвалі площею 2 м.кв.,що знаходиться на цокольному поверсі житлового будинку АДРЕСА_3.При цьому позивачем не було зазначено конкретного місця знаходження спірної комори в підвалі.
В апеляційній скарзі сама позивач визнала ,що експлікацією внутрішніх площ до плану житлового будинку підтверджено,що за квартирою № АДРЕСА_2 закріплена комора в підвалі,площею 2.0 кв.м.,однак не вказано під якою літерою на плані вона знаходиться,що не дає можливості встановити місце розташування комори,що закріплена за квартирою АДРЕСА_2.
Конкретного місцезнаходження ,належної їй комори не змогла вказати позивач і у суді апеляційної інстанції при пред»явленні їй плану підвальних приміщень,який знаходиться на аркуші справи 148.Крім цього в суді апеляційної інстанції позивач пояснила, що поскільки ,згідно існуючого порядку, підвальні приміщення площею 2,0 кв. м. і менше при виготовленні планів підвалів не підлягали нумерації ,тому вона не може показати на планах підвальних приміщень ,наявних у даній справі ,де саме знаходилася належна їй комора площею 2,0 кв.м. Повідомила ,що в обласному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки також немає планів підвальних приміщень будинку АДРЕСА_3,, в яких були б зафіксовані дані про місце розташування комори площею 2,0 кв.м.
Вище наведені обставини в їх об»єктивній сукупності свідчать про правильність висновків суду першої інстанції .
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права,а доводи апеляційної скарги не спростовують законності рішення суду першої інстанції і підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307,ст.308,п.1 ч.1 ст.314,ч.ч.1,2 ст.ст.315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5-відхилити.
Рішення Галицькогоького районного суду м.Львова від 24 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий Тропак О.В.
Судді Мусіна Т.Г.
Шандра М.М.