АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 1949 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Дадим Ю.М.
Категорія - 17/19 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ .
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорчепка Н.Г, Баранніка О.П.
при секретарі - Білокон ь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду / а. с. 2-3 /.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він з 01.04.1976 року до 01.10.1980 року працював на заводі « Павлоградхіммаш», де при виконанні ним трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що було складено акт по формі Н-1 від 31.03.1980 року. Згідно висновку ВТЕК від 25.07.1980 року його визнано інвалідом 3 групи та встановлено 70% втрати професійної працездатності.
Наказом по заводу « Павлоградхіммаш» НОМЕР_1 йому призначено відшкодування шкоди, в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, яке йому і виплачувалось заводом. З 01.04.2001 року виплати йому проводить ВВД ФССНВВПЗ України в м. Павлограді.
Позивач вважає, що травмою на виробництві йому спричинено моральну шкоду, оскільки травма зламала все його життя та поставила його сім'ю на грань злиднів, він був позбавлений можливості утримувати сім'ю, як матеріально, так і морально. Він не зміг забезпечити дітям належне майбутнє, а сам не прожив те життя, яке міг би прожити. Також позивач вважає, що йому спричинено тяжку моральну шкоду від якої він страждає уже на протязі 25 років
За таких обставин, у відповідності до ч.З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» позивач просив стягнути на його користь з відповідача 40600 грн. - суму страхової виплати за моральну шкоду / а. с. 2-3 /.
Затим, в жовтні 2005 року позивач уточнив свої позовні вимог і просив стягнути з відповідача на його користь вже 66400 грн. страхової виплати за моральну шкоду /а.с.30 /. Свої позовні вимоги позивач підтримав в судовому засіданні, а представник Фонду заперечував проти цих позовних вимог.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено., частково та з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області стягнено на користь позивача 46480 грн. страхової виплати за моральну шкоду / а.с. 35-37/.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України в м. Павлограді ставить питання про скасування рішення суду, оскільки рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, /а. с. 42-43 /.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно по п. п. 3,4 ч.І ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що висновком ВТЕК від 25.07.1980 року позивачу встановлено 70% втрати професійної працездатності, а також визнано інвалідом 3 групи, в зв'язку з отриманою травмою при виконанні трудових обов'язків під час роботи на ВАТ « Завод «Павлоградхіммаш», - чим самим йому заподіяно моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача страхової виплати за моральну шкоду у відповідності зі ст. ст. 21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
З даними висновками суду погодитись неможна оскільки вони є неправильними і суперечать обставинам справи, діючому матеріальному та процесуальному закону.
Як вбачається з матеріалів справи, травму на виробництві позивач отримав 30.03.1980 року ( травма нижньої третини лівого стегна), що підтверджується актом про нещасний випадок від 31.03.1980 року / а. с. 4-5 / та наказом Заводу « Павлоградхіммаш» від 17.10.1980 року НОМЕР_1 про призначення відшкодування шкоди позивачу. Висновком ВТЕК від 25.07.1980 року позивачу було встановлено 3 групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності / а. с. 19 /.
Зазначена травмачна виробництві, отримана позивачем ще в 1980 році і в тому ж році він пройшов ВТЕК де травму було визнано виробничою та встановлено позивачу групу інвалідності і втрату професійної працездатності. Тобто правовідносини, які виникли між сторонами регулюються матеріальним законом, який діяв на момент встановлення позивачу травми позивачу на виробництві.
Між тим, на час виникнення спірних правовідносин в 1980 році вище зазначений Закон « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не діяв, а діюче на той час законодавство не передбачало відшкодування моральної шкоди потерпілим при ушкодженні здоров'я на виробництві.
Згідно ст. 5 ЦК України - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Суд же першої інстанції не прийняв до уваги зазначені обставини, як і не прийняв до уваги зазначений закон.
За таких обставин, колегія суддів не може визнати рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, як таке, що не відповідає обставинам справи, а також ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307,309 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних, захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2005 року - скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в його позовних вимогах про стягнення страхової виплати за моральну шкоду.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
СУДДІ: