АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 3299 / 2006                         Головуючий в 1 інстанції - ФІсунов А.Л.

Категорія - 2/5                                            Доповідач   - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

5 вересня 2006 року                           Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    - Глущенко Н.Г.

суддів                - Григорченка Е.І., Баранніка О.П.

при секретарі   - Білоконь Н.В.

з участю адвоката - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Леншського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2006 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції / а. с. 19-21 /.

Зазначеним рішенням суду в позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Суд усунув перешкоди з боку ОСОБА_2 в користуванні ОСОБА_3 домоволодінням АДРЕСА_1, що знаходиться в спільній частковій власності сторін, де позивачці належить 2/9 частини. Суд вселив ОСОБА_3 в спірне домоволодіння, а ОСОБА_2 зобов'язав не чинити перешкоди позивачці в користуванні зазначеним домоволодінням.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 8,50 грн./а.с. 14-16/.

Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилався на те, що рішення є незаконним і необгрунтованим. Суд неповно вияснив обставини по справі, які мають суттєве значення / а. с. 19-21 /.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_3 належить на праві власності 2/9 частини домоволодіння АДРЕСА_1, а відповідачу - 7/9 частин цього ж домоволодіння, згідно ухвали Ленінського  районного  суду  м.  Дніпропетровська від 05.04.2004  року,  якою було затверджено мирову угоду між сторонами відносно їх спору щодо визнання права власності на спірне домоволодіння та інше майно успадковане сторонами / а. с. 5-9/.

Таким чином сторонам на праві спільної часткової власності належить домоволодіння АДРЕСА_1.

В спірному будинку проживає відповідач, який перешкоджає позивачці в користуванні домоволодіння, яке їй належить на прав спільної часткової власності, чим порушує законні права та інтереси останньої.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню у відповідності зі ст.ст. 2,48 Закону України «Про власність».

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями самих сторін.

При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню у відповідності з вимогами ст.ст. 2,48 Закону України «Про власність».

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача ОСОБА_2 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання. Крім того, вони зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права, яке суперечить діючому законодавству.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які. могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

СУДЦІ: