Справа №
Провадження №11-17/12
11/1090/31/12 Головуючий у І інстанціїОладько
Категорія25Доповідач у 2 інстанції Орел
04.04.2012
УХВАЛА
Іменем України
18 січня 2012 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі
головуючого судді Орла А.І.
суддів Полосенка В.С., Димарецького В.М.
з участю прокурора Тарасюк Т.В.
захисника ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
представника цивільного відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, котрий брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_4 на постанову Ірпінського міського суду від 11 жовтня 2011 року, якою кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_5 за ст. 191 ч.4 КК України повернута прокурору Київської області для проведення додаткового розслідування
Колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він у 2007 році, перебуваючи на посаді директора ТОВ ВП “Прогрес” та будучи співзасновником вказаного товариства, тобто будучи службовою особою, за попередньою змовою та діючи спільно з іншим співзасновником даного товариства ОСОБА_6, вирішили заволодіти належними ОСОБА_4 сушильними камерами СК-20, які були розміщені на території ТОВ «Прогрес»в смт. Коцюбинське по вул. Залізничній, 2. В подальшому ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6, не повідомивши третього співзасновника ТОВ ВП «Прогрес»ОСОБА_4 придбали у приватного підприємця ОСОБА_7 дві бувші у використанні сушильні камери СК-20, наявність яких в натурі досудовим слідством не встановлено, перерахувавши за рахунком фактурою № 1 від 15.11.2007 року з розрахункового рахунку ТОВ ВП «Прогрес»на розрахунковий рахунок СПД “ОСОБА_7” по платіжному дорученню № 134 від 16.11.2007 року грошові кошти в сумі 10000 грн.. Після цього ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 на підставі видаткової накладної № 6 від 20.11.2007 року виписаної СПД “ОСОБА_7” про отримання ТОВ ВП “Прогрес” двох бувших у використанні сушильних камери СК-20, поставили належні приватному підприємцю ОСОБА_4 та установлені на території ТОВ ВП “Прогрес” дві сушильні камери СК-20 на баланс товариства, не повідомивши про це ОСОБА_4, таким чином заволодівши двома сушильними камерами СК-20 загальною вартістю 84000 грн., завдавши останньому матеріальну шкоду на вказану суму. В подальшому ОСОБА_8 за попередньою змовою та діючи спільно з іншим співзасновником даного товариства ОСОБА_6, доводячи свій злочинний намір до кінця, 29.02.2008 року на загальних зборах засновників ТОВ ВП “Прогрес”, виключили ОСОБА_4 зі складу засновників ТОВ ВП “Прогрес” з одночасним розподілом його частки між собою.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2011 року кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 191 КК України повернута прокурору Київської області для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства. В постанові суду зазначено, що органами досудового слідства не ідентифіковані сушильні камери, зазначені в рішенні Коцюбинської селищної ради № 130 від 27.12.2005 року та у свідоцтві на право власності на нерухоме майно від 16.02.2006 року та у незаконному заволодінні якими обвинувачується ОСОБА_5, не були проведені дії по виявленню документів, що стали підставою для прийняття вказаного рішення та не були з цього приводі допитані відповідні особи. Також суд в постанові зазначив, що органами досудового слідства не були усунуті протиріччя в показах ОСОБА_7 та ОСОБА_4 щодо обставин придбання останнім сушильних камер та отримання в зв’язку з цим відповідних документів, не проведено судово-почеркознавчої та судово-хімічної експертизи наданих ОСОБА_4 документів з метою встановлення особи, що їх підписала та часу їх написання. Також в постанові суду зазначено, що органами досудового слідства не перевірені обставини придбання ТОВ ВП “Прогрес” двох сушильних камер в 2007 році у СПД “ОСОБА_7”.
На вказану постанову суду подані апеляції потерпілим ОСОБА_4 та прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.
В апеляції прокурор, який брав участь у справі, просить постанову суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи апеляцію зазначає, що під час досудового слідства слідчим були проведені всі необхідні слідчі дії, зібрано достатньо доказів для пред’явлення ОСОБА_5 обвинувачення за ст. 191 ч.4 КК України. Провести ідентифікацію сушильних камер, допитати службових осіб Коцюбинської селищної ради, провести судово-хімічну експертизу на предмет встановлення часу підписання накладної № 2 від 03.022004 р. про придбання двох сушильних камер СК-20 на суму 84000 грн., провести інші експертизи, допитати свідків можливо в ході судового слідства, без повернення справи на додаткове розслідування.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить постанову суду скасувати, судове слідство поновити. Вважає постанову прийнятою з грубим порушення норм процесуального права та такою, що порушує його права та інтереси як потерпілої особи на справедливий упродовж розумного строку розгляд справи. Справа розглядалася понад рік. Клопотання про призначення судово-почеркознавчої та судово-хімічної експертизи ніким не подавалося, сушильні камери були ідентифіковані під час проведення відтворення обстановки та обставин події з його участю та показами свідків. Їх використання на протязі 2004-2007 років підтверджується банківськими документами про продаж ним готової продукції, іншими документами та показами свідків. Судом подавався запит до архіву м. Ірпеня про наявність клопотання та інших документів, які стали підставою для прийняття рішення Коцюбинською селищною радою. Вважає, що допитати осіб, причетних до вказаного рішення буде важко. Всі особи, які працювали на ТОВ ВП «Прогрес»та у приватного підприємця ОСОБА_4 були допитані під час досудового слідства та в судовому засіданні. Вважає недоцільним проведення судово-почеркознавчої та судово-хімічної експертизи документів, оскільки він та свідки не оспорюють їх легітимність та достовірність.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію і просить постанову суду скасувати і справу повернути на новий судовий розгляд, потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_2, які підтримали як апеляцію прокурора, так і апеляцію потерпілого і просять постанову суду скасувати і справу направити на новий судовий розгляд, обвинуваченого ОСОБА_5, його захисника ОСОБА_3 та представника цивільного відповідача, які покладаються на розсуд суду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.
У відповідності до ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.
Зазначених вимог закону органами досудового слідства належним чином дотримано не було.
Так, рішенням господарського суду Київської області від 14.10.2008 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.02.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 26.05.2009 року, фізичній особі –підприємцю ОСОБА_4 до ТОВ ВП “Прогрес”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог –фізична особа-підприємець ОСОБА_7 про визнання права власності та витребування майна, відмовлено в позові повністю. Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 30.07.2009 року розглянута скарга ОСОБА_4 на постанову Вищого господарського суду України від 26.05.2009 року та відмовлено в порушенні касаційного провадження. Зазначеними судовими рішеннями визнані недостатніми доводи ОСОБА_4 про належність саме йому сушильних камер, що знаходяться на території ТОВ ВП “Прогрес”, водночас погодившись з доводами ТОВ ВП “Прогрес” про належність йому спірних сушильних камер. Вказані судові рішення набрали законної сили, однак органи досудового слідства належної оцінки їм не дали.
Органами досудового слідства належним чином не ідентифіковані сушильні камери, що на даний час знаходяться на території ТОВ ВП “Прогрес”. Посилання суду першої інстанції на необхідність проведення дій для ідентифікації сушильних камер, колегія суддів вважає слушним та повністю з ним погоджується.
Погоджується колегія суддів і з доводами суду першої інстанції в частині необхідності проведення судово-почеркознавчої та судово-хімічної експертизи наданих ОСОБА_4 документів з метою встановлення особи, що їх підписала та часу їх написання.
Слушним знаходить колегія суддів і твердження суду першої інстанції про необхідність перевірки обставин придбання ТОВ ВП “Прогрес” двох сушильних камер в 2007 році у ОСОБА_7, поскільки органами досудового слідства без належної перевірки зроблений висновок про не встановлення наявності в натурі двох сушильних камер, придбаних ТОВ ВП “Прогрес” у СПД “ОСОБА_7”.
Крім цього, колегія суддів знаходить за необхідне зазначити, що органами досудового слідства ОСОБА_5 пред’явлено не конкретне обвинувачення. Так, в пред’явленому ОСОБА_8 обвинуваченні не зазначено конкретно, коли на думку слідства він вчинив дії по незаконному заволодінні чужим майном, в даному випадку сушильними камерами. Зі змісту обвинувачення вбачається, що дії по придбанню ТОВ ВП “Прогрес” у СПД “ОСОБА_7” двох сушильних камер були вчинені наприкінці 2007 року ( листопад місяць ). Однак, з матеріалів справи вбачається, що виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради 16.02.2006 року ТОВ ВП “Прогрес” було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно ( т. 9 а.с. 61 ). У зазначеному свідоцтві про право власності на нерухоме майно вказані і дві сушки. Органами досудового слідства вказане свідоцтво на право власності не спростовано. Тобто, органами досудового слідства фактично не встановлено час постановки на баланс ТОВ ВП “Прогрес” сушильних камер та відповідно, за версією слідства, час вчинення ОСОБА_8 незаконного заволодіння чужим майном –майном ОСОБА_4.
Щодо доводів, викладених в апеляціях прокурора та потерпілого ОСОБА_4, про можливість усунення недоліків слідства судом в судовому засіданні, то колегія суддів з даними твердженнями не погоджується. Враховуючи специфіку судового розгляду справ, суд не може проводити оперативно-розшукові заходи з метою розшуку доказів по справі. Не в змозі це суд зробити і шляхом дачі судового доручення, поскільки судові доручення даються судом лише з метою перевірки даних, отриманих в судовому засіданні, але не з метою збору доказів по справі. До того ж колегія суддів зазначає на не конкретність пред’явленого ОСОБА_8 обвинувачення.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій і знаходить за необхідне залишити їх без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора та потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 жовтня 2011 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 191 КК України повернута прокурору Київської області на додаткове розслідування, без змін, з доповненнями викладеними в мотивувальній частині даної ухвали.
С У Д Д І :