Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5043 / 2006р. Головуючий у 1 інстанції Кляшторний В.С.
Суддя-доповідач : Краснокутська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 30 » серпня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Маловічко С.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Тахтаул О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від «25» липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - п'ята Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору довічного утримання недійсним,
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 , третя особа - п'ята Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору довічного утримання недійсним.
У позовній заяві зазначала, що 28.07.2004 року її батько - ОСОБА_3 уклав договір довічного утримання , згідно якому передав у власність ОСОБА_2. , з якою разом мешкав деякий час , належну йому квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання довічно повністю утримувати ОСОБА_3. , забезпечуючи його харчуванням , одягом , доглядом , необхідною допомогою та зберігати довічне користування зазначеною квартирою.
Також вказувала, що ОСОБА_2 не виконала взятих на себе зобов'язань щодо повного утримання ОСОБА_3. З серпня 2004 року ОСОБА_3. проживав сам та дзвонив відповідачці з проханням допомоги .ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. помер . Поховання ОСОБА_3. було здійснено за її рахунок.
Посилаючись на вимоги ст.755 ЦК України, позивачка просила суд визнати договір довічного утримання, укладений ОСОБА_3. 28.07.2004 року, невиконаним, на підставі чого недійсним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2006 року у позові ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права , і постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до ст. 744 ЦК України (2004р) за договором довічного утримання ( догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину , інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечити відчужувача утриманням та ( або ) доглядом довічно.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3. та ОСОБА_2 28.07.2004 року укладено договір довічного утримання. За даним договором ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок по догляду та утриманню ОСОБА_3. довічно. ОСОБА_3. передав ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1.
За п. п. 4 Договору ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок довічно повністю утримувати ОСОБА_3. , забезпечуючи її харчуванням , одягом, доглядом, необхідною допомогою та зберігати у його безкоштовному довічному користуванні повністю зазначену квартиру. Вартість матеріального забезпечення визначена сторонами в розмірі 100 грн.на місяць.
Із позовної заяви ОСОБА_1. видно,що підставою для визнання недійсним оспорюваного договору є невиконання своїх обов'язків правонабувачем ОСОБА_2 і посилання позивачці на те,що її батько мав право на розірвання договору, тобто фактично позовні вимоги полягають у розірванні договору довічного утримання на підставі його невиконання право набувачем з посиланням на ст.755 ЦК України.
Згідно до вимог ст.755 ЦК України договір довічного утримання(догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
ОСОБА_3. з позовом про розірвання договору довічного утримання до ОСОБА_2 не звертався.
Враховуючи те, що з позовом про визнання договору довічного утримання невиконаним звернулася дочка відчужувача - ОСОБА_1., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1. не є стороною в договорі , а тому вона не має права на звернення до суду з позовом на підставі ст. 775 ЦК України.
Правових підстав або фактичних обставин , які б свідчили про недійсність оспорюваного договору , позивачка також не навела, тому висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог правильним.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про те, що судом безпідставно не долучені до матеріалів справи довідки з медчастини та інші докази, не спростовують висновків суду про те, що ОСОБА_1. є неналежним позивачем по справі.
Інші доводи скарги є несуттєвими і спростовуються набутими по справі доказами.
Судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам по справі, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права судом не порушені і застосовані вірно. Постановлено законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308,314,315 ЦПК України,ст.755 ЦК України колегія суддів, -
Ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2006 року по цій справі по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення , проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: