УХВАЛА
Іменем України
"17" червня 2011 р.справа № 2а-401/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді – Богданенка І.Ю.
суддів – Нагорної Л.М. Уханенка С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області
на постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2011 року
у справі № 2а-401/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області
про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги, –
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж це передбачено статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року.
Постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 17 серпня 2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні і має право відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2008 році дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відновлена рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року та в подальшому не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
При цьому суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної адміністративної справи, та норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначена з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 17 серпня 2008 року з урахуванням сум надбавки до пенсії, яка була виплачена позивачу, як особі що має статус «дитина війни» за цей період, та з метою забезпечення захисту такого права позивача від порушення у майбутньому, обґрунтовано не визначив кінцеву дату здійснення такого перерахунку та виплати, оскільки така надбавка до пенсії повинна нараховуватись та виплачуватись позивачу, як особі що має статус «дитина війни», протягом усього часу дії норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.астини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись статтею 197, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ухвалиВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області – залишити без задоволення.
Постанову Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 березня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: С.А. Уханенко