АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 3123 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Литвинчук В.П.
Категорія -2/5 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І, Осіяна О.М.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинска від 9 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Друга Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на квартиру та виділ її в натурі зі стягнення компенсації на користь відповідачки, а також вселення в квартиру і зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Друга Дніпродзержинська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частину квартири та встановлення порядку користування квартирою, -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1, виділ її в натурі та стягнення компенсації за її частину на користь відповідачки ОСОБА_2.
В обгрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що спірна квартира належала на праві власності в рівних долях його батькам: матері - ОСОБА_3 та батьку ОСОБА_4, де батьки були прописані та проживали до смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті матері батько продовжував проживати в квартирі і після смерті матері.
Частину спірної квартири вони успадкували з батьком по % частині, але право власності на квартиру не було перереєстроване, так як дійшли з батьком згоди про те, що він - позивач оформить на себе квартиру, коли буде спадкувати долю батька.
В 2001 році батько взяв шлюб з відповідачкою ОСОБА_2, яка стала проживати в спірній квартирі та була в ній зареєстрована. ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько помер.
Після смерті батька, як зазначив позивач в позові, він є спадкоємцем 3/8 частин квартири, а відповідачка успадкувала 3/8 частини. В сукупності його - ОСОБА_1 доля в квартиpi складає 5/8 частин.
Оскільки спірна двокімнатна квартира поділу не підлягає, а його позивача доля значно більша долі відповідачки, до того ж він немає іншого житла, крім спадкової квартири, відповідачка ж має іншу квартиру, то ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на всю квартиру, стягнувши з нього на користь відповідачки грошову компенсацію за належну їй частину квартири в розмірі 2625 грн. / а. с. 2 /.
Затим, позивач та його представник неодноразово уточнювали та доповнювали позовні вимоги / а. с. 45,46-47 / і в остаточному варіанті позивач просив суд визнати за ним право власності на 3/4 частини спірної квартири, а за позивачкою - на 1/4 частину, посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.10.2003 року, а також тим, що власниками спірної квартири в рівних долях до цього часу значаться його мати та батько. Батько за життя, як вважає позивач, не скористався своїм правом на частину спадку після смерті своєї дружини - тобто матері позивача, а тому за ним і не може бути визнано право на частину квартири після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. Також позивач вважає, що після смерті батька відкрилась спадщина лише на 1/2 частину квартири, яку він та відповідачка успадкували в рівних долях
Оскільки квартира не підлягає поділу, долі кожного із сторін неможливо виділити в натурі, а він - позивач не має іншого житла і змушений проживати на квартирах (будучи інвалідом та не маючи коштів на їх оплату), тоді як відповідачка має іншу квартиру, до того ж доля відповідачки досить незначна, - то позивач просив суд визнати за ним право на 3/4 частини спірної квартири АДРЕСА_1, а за відповідачкою - на % частину цієї ж квартири виділивши йому зазначену квартиру в натурі з передачею йому частки відповідачки з припиненням спільної часткової власності та сплатою ним відповідачці грошової компенсації за належну їй частку. Крім того, позивач просив вселити його в спірну квартиру / а. с. 46-48/.
Відповідачка, не погодившись з позовними вимогами позивача, в листопаді 2005 року звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири та виділ її в натурі, посилаючись на те, що вона з батьком позивача - ОСОБА_4 була одруженою з 10.08.2001 року і проживала однією сім'єю та була зареєстрована в спірній квартирі. Вважає, що її чоловік постійно проживаючи в спірній квартирі фактично прийняв спадкове майно після своєї померлої дружини і таким чином став власником всієї квартири. Після смерті чоловіка, як вважає позивачка, вона та ОСОБА_1 мають право на спадок за законом і доля кожного із них складає 1/2 частину. Вона - ОСОБА_2 зареєстрована, проживала і проживає в спірній квартирі, де в її користуванні знаходиться кімната житловою площею 18,75 кв. м., яка є ізольованою, як і інша кімната, площа якої складає 11,25 кв. м.
За таких обставин ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири, виділивши їй у власність кімнату площею 18,75 кв. м, а ОСОБА_1 - кімнату 11,25 кв. м., залишивши в спільному користуванні кухню, коридор туалет, ванну кімнату та стягнути з неї на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за перевищену долю / а. с.59 /.
Потім, в грудні 2005 року, ОСОБА_2 уточнила свої позовні вимоги і просила суд визнати за нею, в порядку спадкування, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та визначити порядок користування цією квартирою виділивши їй в користування кімнату площею 18,75 кв. м., а ОСОБА_1 - кімнату 11,25 кв. м., залишивши в спільному користуванні кухню, коридор туалет, ванну кімнату / а. с.64 /.
Кожна із сторін в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги, не визнаючи вимоги протилежної сторони.
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродоержинска від 09.03.2006 року позовні вимоги як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 задоволені частково. Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частин квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 - на 3/8 частини цієї ж квартири. В іншій частині позовних вимог сторонам відмовлено / а. с. 101-106 /.
Додатковим рішенням цього ж суду від 04.04.2006 року з ОСОБА_2 стягнено в дохід держави судовий збір в сумі 35,30 грн., а також на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 207,10 грн. / а. с. 112 /.
З рішення суду не погодився позивач ОСОБА_1 і звернувся до суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09.03.2006 року і ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на 3/4 частини квартири та вселити його квартиру /а. с. 113-117/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на те, що рішення є незаконним і необгрунтованим. Крім того, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права / а. с. 113-117/.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у вселенні в спірну квартиру скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині позовних вимог відповідно до п. п. З, 4 ст.309 ЦПК України, з наступних підстав.
Судом встановлено, що подружжю ІНФОРМАЦІЯ_3 : ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві власності в рівних долях, тобто по 1/2 частині, належала квартира АДРЕСА_1 / а. с. 14-16 /, в якій вони були прописані ( зареєстровані) та проживали. Спірна квартира є двокімнатною і складається із кімнат житловою площею 18,8 кв. м. та 12 кв. м. / а. с. 14-15 /.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і заповіт від її імені не посвідчувався / а. с. 55 /.
Після смерті ОСОБА_3, у відповідності зі ст. 549 ЦК України (1963 року), спадщину прийняли: її чоловік - ОСОБА_4, який фактично вступив в управління та володіння спадковим майном - квартирою, оскільки він був зареєстрований і проживав в ній, та її син - ОСОБА_1, який також фактично прийняв спадок після матері, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.10.2003 року, згідно з яким він успадкував грошові внески з нарахованими відсотками та сертифікати, що знаходяться в установах Ощадбанку / а. с. 71 /.
Таким чином, частка ОСОБА_4 в спірній квартирі, після смерті його дружини, стала складати % частини, а частка ОСОБА_1 - 1/4 частини.
Незважаючи на зазначені зміни, ніхто із спадкоємців не зробив відповідну перереєстрацію квартири, і на день розгляду справи в суді квартира у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - значиться за власниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і кожний із них є власником 1/2 частини / а. с. 16/.
ОСОБА_4. 10.08.2001 року одружився з ОСОБА_2 / а. с. 60 /, яка стала проживати з ним однією сім'єю в спірній квартирі та була зареєстрована в ній, що підтвердили суду як свідки, так і самі сторони, а також підтверджується і її паспортом та іншими матеріалами справи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4. помер. Після смерті ОСОБА_4 прийняли спадщину у встановленому законом порядку ( ст..ст.548-549 ЦК України (1963 року) його дружина - ОСОБА_2, яка 30.10.2002 року подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, та його син - ОСОБА_1, який теж 07.04.2002 року звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини / а. с.6 /.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач і відповідачка є спадкоємцями першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 Крім того, суд законно та обгрунтовано, виходячи з вимог закону і обставин справи, визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 5/8 частин спадкової квартири АДРЕСА_1 і за ОСОБА_2 - на 3/8 частини цієї ж квартири, як і обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у виділі квартири в натурі зі стягненням грошової компенсації, а ОСОБА_2 - у визначенні порядоку користування цією квартирою та стягненні грошової компенсації.
Щодо рішення суду про відмову ОСОБА_1 у вселенні в спадкову квартиру, то рішенні в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про вселення позивача в зазначену квартиру, оскільки висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи та діючому матеріальному закону.
Так, відмовляючи ОСОБА_1 у його вселенні в спірну квартиру, суд не прийняв до уваги, те що він є власником 5/8 частин цієї квартири, іншого житла для проживання не має. Згідно ст. 150 ЖК України - громадяни, які мають у приватній власності будинок чи квартиру ( або їх частини), користуються ними для особистого проживання і мають право розпоряджатися цією власністю. Суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначений закон, як і не прийняв до уваги ст.48 Закону України « Про власність» у відповідності з якою власник має право вимагати усунення будь - яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, а також до особистого тлумачення апелянтом норм права, яке суперечать діючому законодавству.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 9 березня 2006року в частині відмови ОСОБА_1 в його позовних вимогах про вселення в квартиру АДРЕСА_1 - скасувати.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути
оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.