АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 3393 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Боженко Л.В.
Категорія - 42 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Осіяна О.М.
при секретарі - Білоконь Н.В.
з участю адвокатів - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння та поділ сумісно нажитого майна і зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ сумісно нажитого майна, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звергнувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2006 року та направити справу на новий розгляд до суд першої інстанції / а. с. 68 /.
Зазначеним рішенням суд зобов'язав ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію 535 грн. та повернути їй же майно: телевізор чорно-білий « Весна», магнітофон «NIPSON», килим розміром 2x3м, фен виробництва Німеччини, фотоапарат « NIPSON», золоті каблучки - 2шт, золотий ланцюг, золоті сережки, обручальну каблучку.
Суд вирішив залишити ОСОБА_2 автомобіль « Запорожець» марки 132-13 АА вартістю 584,77 грн., визнавши за ним право власності на цей автомобіль та зобов'язавши відповідача виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 292,39 грн.
Суд виділив ОСОБА_3 із сумісного майна сарай вартістю 1000 грн., телевізор СЕГ-2050-Г вартістю 905 грн., визнавши за нею право власності на вказане майно та зобов'язав її виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 452,50 грн.
Також рішенням суду стягнено в доход держави держмито: з ОСОБА_3 - 4,04 грн., а з ОСОБА_2 - 51 грн. / а. с. 64-66 /.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.04.2006 року виправлено арифметичну помилку в рішенні суду від 27.02.2006 року / а. с.
72/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду
підлягає скасуванню, оскільки суд не встановив дійсні обставини справи. Судом не
встановлено, яке майно підлягає розподілу, та чи є таке майно в наявності і чи взагалі воно
існувало. Позовні вимоги позивачки прийняті судом до уваги без надання належних доказів в
їх підтвердження. Суд також не встановив чи було у позивачки власне майно, яке підлягало
б витребуванню у нього - відповідача / а. с. 68 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд згідно п.5 ч.І ст.311 ЦПК України з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_3 в січні 2004 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння та поділ сумісно нажитого майна, де було зазначено нею перелік такого майна / а. с. 2 /.
В червні 2004 року ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги та просила суд поділити майно яке є їх спільним майном, оскільки воно було придбадене під час сумісного проживання з відповідачем однією сім'єю і перелік такого майна складав 11 одиниць майна. Крім того, позивачка в своєму позові ставила питання про витребування у відповідача майна, яке є її особистою власність і перелік такого майна складав 20 одиниць / а. с 14-16 /.
Між тим, ухвалюючи рішення по справі суд не постановив рішення відносно всього переліку майна про що було заявлено позивачкою в її позовах. Фактично суд задовольнив позовні вимоги позивачки частково однак рішення щодо іншого майна судом не ухвалене.
Суд фактично не встановив яке майно підлягало поділу між сторонами, а яке майно може бути витребуване.
Майно, яке було поділене та витребуване за рішенням суду, не має ніяких ні видових, ні родових ознак, а також не встановлена його вартість, що робить неможливим виконання судового рішення, а це недопустимо.
Суд в своєму рішенні посилається на те, що позивачка нібито уточнювала свої позовні вимоги в судовому засіданні, але в матеріалах справи відсутні докази таких уточнень, вони відсутні і в протоколі судового засідання / а. с. 39-69 /. Неповний перелік майна відносно своїх вимог, який був зазначений позивачкою в судових дебатах / а. с.59-60 /, виходячи із вимог процесуального закону не може бути прийнятий судом, як уточнення позовних вимог. Якщо дійсно в судових дебатах позивачка підтримала свої вимоги частково, то суд повинен був повернутися до з'ясування обставин у справі відповідно до ст. 194 ЦПК України.
Також суд не прийняв рішення відносно того переліку майна, який був зазначений відповідачем ОСОБА_2 в його зустрічному позові про поділ майна / а. с. 22 / та в уточненому позові від 23.11.2004 року / а. с. 29 /.
З резолютивної частини рішення від 27.02.2006 року вбачається, що суд виділив позивачці сарай вартістю 1000 грн. та визнав за нею право власності на цей сарай. При цьому суд не зазначив що це за сарай, де він знаходиться, хто є його власником і взагалі суд не встановив чи дана будова узаконена та зареєстрована у встановленому законом порядку, а без з'ясування даних обставин неможливо вирішувати питання щодо права власності на сарай. В матеріалах справи відсутні належні докази щодо місця знаходження зазначеного сараю, як і відсутня технічна документація на нього та право установчі документи.
Рішення суду від 27.02.2006 року неможливо виконати, оскільки воно не відповідає вимогам ні процесуального, ні матеріального закону.
Так, в резолютивній частині рішення суд зобов'язав сторони сплатити один одному грошові компенсації, тоді, як необхідно було ухвалювати рішення про стягнення зазначених сум, якщо є на то підстави.
З резолютивної частини рішення вбачається, що суд зобов'язав відповідача ОСОБА_2 повернути позивачці майно, але при цьому не зазначив його вартість, як і не зазначив ні його родові, ні видові ознаки і таке інше.
Ксерокопії довідок відносно вартості майна / а. с. 9 /, видані приватним підприємцем, не можуть бути належними доказами по справі, оскільки в них не зазначено також видові та родові ознаки майна, тобто не зазначено ні назви виробників, ні марки міксера, кухонного комбайну, утюга, фену і т.д.
Рішенням від 27.02.2006 року суд визнав право власності за ОСОБА_2 на автомобіль « Запорожець» марки 132-13 АА, тоді як згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_2 є власником автомобіля марки ЗАЗ 968 МГ і його реєстраційний НОМЕР_1 / а. с. 38 /.
В резолютивній частині рішення суд невірно зазначив і прізвище позивачки. Суд зазначав позивачку то як ОСОБА_4, то як ОСОБА_3.
Розглядаючи справу по суті, суд так і не встановив, які дійсно правовідносини виникли між сторонами та яким матеріальним законом вони регулюються.
Крім того, суд не роз'яснив сторонам, що згідно з процесуальним законом кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень, а також не роз'яснив, що докази подаються до суду сторонами.
Рішення суду від 27.02.2006 року не відповідає вимогам ст.215 ЦПК України.
За таких обставин рішення суду, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального закону не може залишатись в силі і підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303,307,311 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2006 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
СУДДІ: